Постанова № 65462120, 13.03.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

13.03.2017

Справа № 642/777/17

Провадження № 2-а/642/130/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2017 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

15.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Харківського ОВК щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченоїЗаконом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченоїЗаконом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»таПостановою КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» за формою, встановленою Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 19.12.1981 р. по 12.12.1983 р. проходив військову службу в Збройних Силах та приймав участь в бойових діях у складі діючої армії під час виконання інтернаціонального обовязку в Республіці Афганістан у складі військової частини пп 25909. Рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що отримані позивачем під час проходження служби поранення, контузія повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. З 11.10.2016 р. у звязку зпораненням, контузією та захворюваннями, що повязані з виконанням обовязків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше встановлена третя група інвалідності. Позивач вважає, що за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак відповідачем відмовлено в складенні висновку щодо її отримання.

Від представника відповідача надійшли письмові заперечення в яких він зазначає, що відмова позивачу у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги є правомірною та такою, що відповідає чинному законодавству в сфері соціального захисту військовослужбовців і звільнених з військової служби осіб, оскільки позивачем, в порушення п. 11Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»при подачі документів до військового комісаріату не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи аміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення особі тілесного ушкодження. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними та незаконними, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 з 03.10.1981 р. по 12.12.1983 р. проходив строкову військову службу в Збройних Силах та приймав участь в бойових діях у складі діючої армії під час виконання інтернаціонального обовязку в Республіці Афганістан у складі військової частини пп 25909, що підтверджується військовим квитком серії НУ № 8234171, довідкою Ізюмського ОМВК від 11.07.2016 р.

Згідно витягу з протоколу № 2103 від 16.05.2016 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв множинні мінно-вибухові осколкові поранення, мінно-вибухова травма (1983р.) рядового у відставці ОСОБА_1 та наступні захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

З 11.04.2016 р. у звязку зпораненням, контузією головного мозку, що повязані з виконанням обовязків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше встановлена третя група інвалідності на строк до 01.11.2018 р., що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 444585 від 12.10.2016 р.

Судом встановлено, що 31.01.2017 р. позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою та додатками стосовно призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Харківський ОВК листом від 07.02.2017 р. надав позивачу відповідь про те, що не може скласти висновок та направити його на розгляд Комісії міністерства оборони України, оскільки позивач не представив документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд вважає, що відмова Харківського ОВК у складанні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги та направленні його разом з документами позивача на розгляд комісії Міністерства оборони України є протиправною, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.3Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цьогозаконупоширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч. 1 ст.16 вказаного Закону , одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок). Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Судом встановлено, що Харківським ОВК висновок щодо виплати позивачуодноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не надавався. Суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, щоза військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповіднодо норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язанняу 1992 році розробитиі прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992», від 07.06.2001 № 2495-ІІІратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року. Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах,військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншоїпоширюються права та пільги, гарантії такомпенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання. Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає. Враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідностатті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та в порядку, визначеномупостановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Вказане підтверджується практикою, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 р. справі № К/800/40725/15.

Суд вважає необгрунтованим ствердження відповідача про необхідність надання позивачем документа про обставини поранення у звязку з наступним:

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. та сама вказана постанова не містять визначення якими саме документами необхідно підтверджувати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та докази того, що вказані ушкодження здоровя настали не внаслідок протиправних дій заявника. Відповідач також не вказав, який саме документ про обставини поранення має надати позивач.

Позивачем доведено, що поранення, контузія - отримані ним у звязку з виконанням обовязків військової служби. Інвалідність позивачу також встановлена у звязку з пораненням, контузією і захворюваннями, що повязані з виконанням обовязків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Визначення документа про обставини поранення наведено у п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Вказаним нормативним актом визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності особою також подається документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не повязане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Разом з тим встановлено, що такий документ подається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не повязане з виконанням обовязків військової служби.

Крім того, пунктом 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогонаказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402, визначений порядок встановлення причинного звязку поранення (каліцтва) для учасників бойових дій при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби. Ці особи, незалежно від причин їх звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебуванням у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного звязку поранення (каліцтва).

Саме в такому порядку Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний звязок поранення, контузії позивача з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Тобто,вказаним Положенням також передбачено, що категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги не зобовязана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є помилковим. Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем. Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1ст.244-2 КАС України(в редакціїЗакону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 р.) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першоїстатті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству Оборони України, щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» таПостановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Форма такого висновку встановлена Додатком 13 до «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530. За приписамич. 1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 КАС України.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст.2, 3, 14 КАС Українищодо обов'язковості судових рішень, ст.181КАС Українищодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.2,8-14,71,94,128,160-163,167,186,254,267 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльноссті та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок та документи щодо виплати ОСОБА_1одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності зПостановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та «Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530. Віншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного військового комісаріату (вул. Кацарська 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) на користь Державного бюджету Українивитрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позовуу розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування ч. 3ст. 160 КАС Україниапеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: