Ухвала суду № 65461697, 21.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/9993/15-к

1-кп/243/51/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Сидоренко І.О.,

при секретарі - Рудь Т.В.

за участю:

прокурора - Тупікало Д.Ю.,

захисника - Олійника О.А.

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 42015050000000392 від 02 серпня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.

В судовому засіданні 21.03.2017 року прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. В обґрунтування даного клопотання прокурор зазначив, що існує вірогідність того, що ОСОБА_2 перебуваючи на свободі, може втекти з метою уникнення суворого покарання за скоєні кримінальні правопорушення та іншим шляхом перешкоджати кримінальному правопорушенню. Вважає, що ризики, за яких обирався даний запобіжний захід не відпали.

Представник потерпілих ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої просив провести судове засідання без його участі та участі потерпілих та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою просив прийняти до уваги ту обставину, що на даний час виникли додаткові ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, оскільки відповідно до листа Штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, ОСОБА_2 надав заяву про надання дозволу на перетин лінії розмежування та отримав вказаний дозвіл строком до 24 листопада 2017 року.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'яку - особисте зобов'язання або домашній арешт. Наполягав на тому, що він не має наміру переховуватись від суду, має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання. Крім того, прокурор не довів тієї обставини, що жодна з більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та до теперішнього часу стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів його провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Захисник обвинуваченого Олійник О.А. в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 заперечував, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, обґрунтувавши своє клопотання наступним.

Ризику того, що обвинувачений буде переховуватися від суду на території, тимчасово непідконтрольній Україні не існує, оскільки відповідно до інформації, розміщеної на сайті https://predatelidnr.ru/card ОСОБА_2 значиться як «міліціонер - зрадник донецької народної республіки», при цьому в його особистій картці зазначена його колишня посада в правоохоронному органі, дата народження, серія і номер паспорта, колишня прописка. Тобто, у випадку з'явлення на території не підконтрольній владі України йому загрожує значно тяжче покарання ніж передбачено за вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Крім того, обвинувачений в порядку ст. 290 КПК України ознайомився з матеріалами кримінального провадження та доказами якими обґрунтовується обвинувачення, всі докази передані до суду, а тому ОСОБА_2 не має можливості знищити або спотворити будь-який доказ. Щодо ризику незаконного впливу на потерплих та свідків зазначає, що такого ризику можливо уникнути шляхом покладання на обвинуваченого додаткових обов'язків по забороні спілкуватися з учасниками кримінального провадження, свідками чи будь-ким іншим. Крім тог, всі свідки сторони державного обвинувачення вже були допитані в судовому засіданні під присягою та випадку зміни ними показів сторона обвинувачення може притягнути таких свідків до кримінальної відповідальності. Крім того, відсутні будь-які підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити будь-який злочин чи будь - яким чином вплинути на розгляд кримінального провадження. Також, тяжкість злочину не може бути безумовною підставою для обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а тримання під вартою не повинно перетворюватись на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому покарання, на що вже звертав увагу ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії», «Ноймастер проти Австрії»).

Також, просив прийняти до уваги, що ОСОБА_2 має діагноз: хронічний остеохондроз поперекового-крижового відділу хребта з больовим синдромом; артеріальна гіпертензія не виясненої етіології. Для встановлення або виключення, уточнення остаточного діагнозу та призначення лікування рекомендовано: консультація невропатолога, офтальмолога, кардіолога, проведення комп'ютерної томографії головного мозку, а проведення даних досліджень в умовах Артемівського СІЗО не можливо.

Крім того, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки в місці постійного проживання, у тому числі в нього наявні утриманці - дружина, дитина, батьки пенсійного віку.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно відмовити, а клопотання прокурора необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд погоджується із ствердженням захисника щодо того, що обвинувачений в теперішній час фактично позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; також не має ризиків того, що обвинувачений вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Також суд приймає до уваги наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, так як він одружений, має малолітню дитину та батьків, має постійне місце проживання. Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні ще не допитані свідки, а наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого не може зменшити ризик того, що він може намагатися незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, відповідно до листа Штабу антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей № 636 кц, надісланого на адресу представника потерпілих ОСОБА_3 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 отримував дозвіл на перетин лінії розмежування зони АТО (заява № 3896999 від 22.11.2016 року). Має дозвіл до 24.11.2017 року.

Суд вважає, що дана обставина збільшує ризик переховування обвинуваченого від суду. При цьому ствердження захисника щодо того, що обвинувачений значиться на тимчасово неконтрольованій Україною території, як «зрадник ДНР», не унеможливлює ризику переховування обвинуваченого від суду. Виходячи з наведеного, суд вважає, що міра запобіжного заходу ОСОБА_2 зміні не підлягає.

При цьому суд враховує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, але жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою на строк 30 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 331, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Бахмутській установі виконання покарань УДПтС України в Донецькій області (№ 6) строком на 30 днів, тобто до 19 квітня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко