Ухвала суду № 65460195, 16.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2017 р. м. Київ К/800/14567/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року,

встановив:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) про визнання неправомірною бездіяльності Мін'юсту по виконанню остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 25 квітня 2013 року у справі «Штабовенко та інші проти України» (заява №22722/07 та 99 інших заяв), до якої приєднано справу за заявою позивача №61576/09 від 16 листопада 2009 року «Бардась А.М. проти України»; зобов'язання Мін'юсту підготувати та внести Прем'єр-міністру України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати оціночної вартості належного житла (відповідно до подання Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ від 18 квітня 2014 року №13609) через прийняття окремого урядового рішення відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою КМУ від 7 березня 2007 року №408; стягнення 1466489,00 грн моральної шкоди і 50000,00 грн моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що всупереч рішення ЄСПЛ у справі «Штабовенко та інші проти України», до якої приєднано заяву позивача, а також положенням нормативно-правових актів, які регламентують порядок виконання рішень ЄСПЛ, відповідач проявив неправомірну бездіяльність, не вживає відповідних та достатніх заходів, направлених на виконання вказаного рішення, наслідком чого є тривале невиконання рішення національного суду та неповне виконання рішення ЄПСЛ.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення належного контролю за виконанням рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2013 року у справі «Штабовенко та інші проти України» в частині заяви ОСОБА_4 №61576/09 від 16 листопада 2009 року. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті постанову окружного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення обох інстанцій та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. Скаргу мотивує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Зазначає, що у рішенні ЄСПЛ від 25 квітня 2013 року не встановлено порушень національним судом норм права при ухваленні рішення на користь позивача, останній скаржився на тривале невиконання цього рішення. За таких обставин не виникає підстав для вжиття заходів індивідуального характеру щодо відновлення попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду його справи національним судом.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 31 серпня 2005 року військовий місцевий суд Черкаського гарнізону прийняв рішення у цивільній справі №282/2005, яким задовольнив скаргу ОСОБА_4, визнав бездіяльність командира військової частини 9930 щодо відселення позивача з закритого військового містечка неправомірною та зобов'язав командира військової частини 9930 забезпечити відселення ОСОБА_4 з закритого військового містечка військової частини 9930 з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення в м. Черкаси.

3 жовтня 2005 року на виконання цього судового рішення видано виконавчий лист, який з 4 жовтня 2005 року перебував на виконанні Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (виконавче провадження №4365998).

Постановою державного виконавця від 28 травня 2010 року виконавче провадження №4365998 закінчено, оскільки виконання рішення без участі боржника неможливо, а державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених статтями 76, 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження».

25 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Штабовенко та інші проти України» (заява № 22722/07 та 99 інших заяв), до якої приєднано заяву ОСОБА_4 № 61576/09 від 16 листопада 2009 (Додаток 4), де визнав порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 25 квітня 2013 року держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 євро кожному заявнику у заявах, наведених у Додатку 4.

23 травня 2013 року Соснівським ВДВС Черкаського МУЮ прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №4365998 щодо виконання рішення військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31 травня 2005 року.

24 травня 2013 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання рішення ЄСПЛ №22722/07 від 25 квітня 2013 року в частині виконання рішення за заявою ОСОБА_4

Суди встановили, що Соснівський ВДВС Черкаського МУЮ звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31 серпня 2005 року, ухвалою суду від 16 липня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.

12 грудня 2013 року за результатами розгляду подання державного виконавця Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ про встановлення порядку виконання рішення Військового місцевого суду Черкаського гарнізону, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси роз'яснено, що сім'ї ОСОБА_4 необхідна житлова площа, яка становить 34 кв.м.

На підставі постанови Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ від 25 грудня 2013 року про призначення експертизи щодо встановлення ринкової вартості об'єкту нерухомості розміром житлової площі не менше 34,0 кв.м. в м. Черкаси, 14 квітня 2014 року ПП «АЖІО» підготовлено висновок, згідно з яким ринкова вартість об'єкту нерухомості розміром житлової площі не менше 34,0 кв.м. в м. Черкаси складає 1437500,00 грн.

У зв'язку з цією обставиною державний виконавець звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду на стягнення вартості квартири у розмірі 1437500,00 грн. Ухвалами цього суду від 13 червня 2014 року та від 5 листопада 2015 року у задоволенні подання відмовлено.

Наразі остаточне рішення ЄСПЛ щодо заяви позивача виконане в частині присудження сатисфакції в розмірі 3000 євро, а рішення військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31 травня 2005 року та рішення ЄСПЛ щодо виконання рішення національного суду не виконані, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов частково, окружний суд виходив з того, що виконання рішення національного суду покладено на державну виконавчу службу і державні виконавці вжили всіх залежних від них заходів щодо його виконання. Водночас, нормативно-правові акти передбачають низку заходів, які мають бути здійснені органом представництва (в даному випадку - Мін'юстом) через Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ щодо виконання рішення, у тому числі й щодо виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема: отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів; вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру. Суд вважав, що Мін'юстом допущено протиправну бездіяльність, оскільки не здійснено всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення ЄСПЛ та належного контролю за виконанням цього рішення.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд вважав, що позивач самостійно, на підставі висновку ПП «АЖІО» визначився з ринковою вартістю об'єкту нерухомості, який має йому належати, і намагається таким чином забезпечити виконання додаткових заходів індивідуального характеру. У той же час позивач мав звернутись до суду щодо відновлення попереднього юридичного стану у порядку статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» шляхом порушення провадження про перегляд його справи в національному суді та/або про права на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства, однак таким правом не скористався.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Мін'юсту внести Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати позивачу оціночної вартості належного житла відповідно до подання Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ, суди виходили з відсутності підстав для її задоволення, оскільки позивач просить зобов'язати відповідача підготувати та внести подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати оціночної вартості житла не відповідно до рішення ЄСПЛ, а відповідно до подання державного виконавця, що є недопустимим.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3477-IV виконання Рішення це: а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Статтею 2 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Відповідно до статті 7 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Згідно зі статтею 11 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва. Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

Відповідно до статті 12 Закону № 3477-IV органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).

У свою чергу, за змістом частини першої статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» найвищою ланкою в ієрархії органів державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Так, в силу статті 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання неправомірною бездіяльності Мін'юсту по виконанню рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2013 року, до якої приєднано справу за заявою позивача, апеляційний суд виходив з відсутності підстав для її задоволення, оскільки позивач не скористався правом на порушення провадження про перегляд його справи в національному суді та/або про права на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства.

Водночас позивач посилався на те, що у рішенні ЄСПЛ від 25 квітня 2013 року не встановлено будь-яких порушень національним судом при ухвалені судового рішення на користь позивача, він лише скаржився на тривале невиконання цих рішень.

У зв'язку з цим апеляційний суд мав попередньо встановити, чи були законні підстави для вжиття заходів індивідуального характеру щодо відновлення попереднього юридичного стану позивача, який він мав до порушення Конвенції, у спосіб, передбачений статтею 10 Закону № 3477-IV.

Апеляційний суд дійшов висновку, що Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ здійснив усі залежні від нього дії щодо виконання рішення ЄСПЛ, у зв'язку з чим відсутня бездіяльність Мін'юсту, та у державного виконавця не було підстав вживати додаткових заходів індивідуального характеру.

Однак незрозуміло, чиї дії (бездіяльність) перевіряв апеляційний суд у спірних правовідносинах щодо невиконання рішення ЄСПЛ: Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби чи Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ.

Суд не встановив, на якого з цих суб'єктів владних повноважень покладено відповідальність щодо забезпечення виконання ухваленого на користь позивача рішення національного суду і в якій частині, чи зобов'язаний Мін'юст вчиняти дії відповідно до заявлених позовних вимог, а якщо так, то в якому обсязі вони ним виконані.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Мойсюк М.І.

Іваненко Я.Л.