Ухвала суду № 65459061, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9609/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Пиріг О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. щодо невключення її до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язати відповідача включити її до переліку вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та повторно подати цей перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_6 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «КБ «Хрещатик», з іншої сторони, 03.04.2016 року укладено Договір №1F0083/11104979201 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи з видачею платіжної картки.

У відповідності до п.1.1 цього Договору Банк відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів Клієнту НОМЕР_1 в українських гривнях для проведення розрахунків з використанням платіжної карти на підставі отриманої заяви та інших документів, наданих Клієнтом відповідно до діючого законодавства, та видає Клієнту платіжну карту Master Card Debit, що є власністю Банку.

На виконання умов вказаного Договору позивач отримав від Банку відповідну пластикову карту.

Пунктом 3.2.2. договору передбачено право клієнта поповнювати рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу, перерахування коштів з інших рахунків клієнта, а також за рахунок коштів інших осіб з їхнього доручення з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05 квітня 2016 р. до 04 травня 2016 р. включно.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 р. № 560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 травня 2016 р. до 04 червня 2016 р. включно.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 р. №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 р. №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 р. по 05.06.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Костенку І.І.

Відповідно до Довідки №47/4-41-06-449 від 24.05.2016, виданої Банком, станом на 24.05.2016 залишок коштів на відкритому картковому рахунку НОМЕР_2 становить 200 000,00 (двісті тисяч) грн.

Як зазначає позивач, нею було отримано повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенка І.І. № 41/3-12/2856 від 24.05.2016, відповідно до якого повідомлено про нікчемність правочину, а саме операції безготівкового перерахування грошових коштів 04.04.2016 з рахунку ОСОБА_8 на картковий рахунок ОСОБА_6 НОМЕР_2 у сумі 200000,00 грн. на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При зверненні позивача, як вкладника банку, до банку-агенту Фонду АТ «Ощадбанк», їй було відмовлено у виплаті коштів з посиланням на те, що інформація про банківський вклад, розміщений згідно Договору № 1F0083/11104979201, відсутня в Реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Вважаючи дії Уповноваженої особи Фонду щодо прийняття рішення про нікчемність правочинів протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452).

Згідно ч. 2 ст.1 Закону № 4452 метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 17 ч.1 ст.2 Закону № 4452 встановлено поняття уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема, це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Пунктами 3 та 4 вказаної частини визначені поняття: вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 34 Закону № 4452 Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України». Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду визначається Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 р. (надалі - Положення №14).

Статтею 37 Закону № 4452 передбачені повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, згідно п.4 та п.6 ч.2 ст.37 Закону №4452, уповноважена особа Фонду має право, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Стаття 38 Закону № 4452 встановлює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, відповідно до частини 1 якої уповповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Згідно частини 2 цієї ж статті протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону № 4452, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 4 ст.38 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Тобто, за наявності підстав, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочину (ч. 3 ст. 78 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 3 п. 1. 20 Глави III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку), кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке (які) він отримав від такого банку.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України, відповідно до ч.ч. 1, 2 якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якими встановлено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Ініціатором, у відповідності до цього Закону, є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7. згаданої Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що предметом Договору №1F0083/11104979201 є відкриття Банком поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів Клієнту в українських гривнях для проведення розрахунків і використанням платіжної карти.

Так, в даному випадку, колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з переказу коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої фізичної особи (отримувача) не може вважатися правочином, який укладено безпосередньо між банком та контрагентом. Вказаний висновок в повному обсязі підтверджується відповідною нормою Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року.

Так, ч. 3 пункту 1.20 Глави III вказаного Положення передбачено, що у разі отримання повідомлення Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) про нікчемність правочину на підставах, визначених у п. 1.18 Глави III, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке (які) він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

При цьому, станом на день проведення операції з перерахування коштів на картковий рахунок позивача (на 04.04.2016 року), ініціатор переказу був власником цих коштів, мав повну дієздатність для здійснення подібного роду операцій з коштів, які розміщувалися на його рахунку, жодних заборон чи обмежень для здійснення такого переказу на користь позивача не існувало.

Тобто, за наявності підстав, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочину (ч. 3 ст. 78 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 3 п. 1. 20 Глави III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку), кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке (які) він отримав від такого банку.

Разом з тим, грошові кошти в сумі 200 000 грн. були позивачем отримані не від банку, а від ініціатора переказу - фізичної особи, згідно її заяви. Тобто встановлення факту нікчемності правочину не є преюдиційним фактом та потребує доказуванню у загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 року у справі №826/9618/16 (К/800/3613/17.

Крім того, укладення договору банківського рахунку та зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до визнання банку неплатоспроможним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 22 березня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.