Ухвала суду № 65458900, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 826/7686/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача і третьої особи ОСОБА_2,

представника відповідача Шевченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказу і висновку, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_5 про:

- визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації про задоволення скарги ТОВ Науково виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД від 04.04.2016 р. № 02/4-04/16;

- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2016 р. № 1258/5;

- зобов'язання Міністерства юстиції України винести наказ про розблокування доступу приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України 28.04.2016 р. № 1258/5 і зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2016 р. № 1258/5.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.03.2016 р. №№ 28610148, 28614184 та від 28.03.2016 р. № 28961138.

04.04.2016 р. ТОВ Науково виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою № 02/4-04-16, в якій просило скасувати зазначені рішення нотаріуса, анулювати йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати його акредитацію як суб'єкта державної реєстрації прав на нерухоме майно.

19.04.2016 р. ТОВ Науково виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД подало до відповідача-1 доповнення до наведеної скарги № 19-04/19-04-16, в якому додатково просило скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2016 р. № 28961138.

26.04.2016 р. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) за результатами розгляду вказаної скарги з доповненням було складено висновок про задоволення скарги ТОВ Науково виробнича упроваджувальна комерційна фірма «ЕСКО» ЛТД.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.04.2016 р. № 1258/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», прийнятим на підставі зазначеного висновку Комісії, було скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 05.03.2016 р. №№ 28610148, 28614184 та від 28.03.2016 р. № 28961138 та тимчасово заблоковано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном до 26.10.2016 р.

Вважаючи зазначений висновок Комісії та наказ Мінюсту протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи постанову в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді скарги на рішення приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 відповідачем-1 було порушено процедуру, визначену законодавством, а також, що для відновлення порушеного права позивача необхідним є вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство юстиції України поновити записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що були скасовані на підставі оскаржуваного наказу від 28.04.2016 р. № 1258/5.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що висновок Комісії не рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України та не підлягає скасуванню судом, а також з того, що на момент вирішення даної справи в суді позивачу як приватному нотаріусу КМНО розблоковано доступ до Державного реєстру прав, тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача-1 винести відповідний наказ про розблокування.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1128 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1128).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, п. 5 ч. 5, ч. 6, 7, 8, 9 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Рішення, передбачене підпунктом "д" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення, передбачені підпунктами "е" та "є" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 2, 3, 8-12 Порядку № 1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Отже, до повноважень Міністерства юстиції України, зокрема належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації і законодавством регламентовано відповідну чітку процедуру їх реалізації, яка вимагає запрошення суб'єкта оскарження до участі в розгляді скарги та його повідомлення про відповідну дату, час та місце.

При цьому, важливість дотримання і неухильного виконання зазначеного етапу процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта оскарження, щодо якої подано скаргу, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу оскаржуваних дій, рішення чи бездіяльності. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував телефонограму Мінюсту та жодним іншим шляхом не був повідомлений про розгляд скарги ТОВ НВУКФ «ЕСКО» ЛТД на прийняті ним рішення, а отже, був позбавлений можливості реалізувати своє право на надання письмових пояснень, передбачене п. 11 Порядку № 1128.

Крім того, в Єдиному реєстрі нотаріусів, витяг з якого міститься у матеріалах справи /Т.1 а.с.90/, окрім номеру телефону приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 також зазначено його поштову адресу, і враховуючи, що вищезазначена скарга надійшла до Міністерства юстиції України 04.04.2016 р. (доповнення до неї 19.04.2016 р.), а розглянута була лише 26.04.2016 р., відповідач-1 мав достатньо часу для направлення позивачу відповідного повідомлення й іншими засобами та забезпечення реалізації його права на участь в її розгляді та надання письмових пояснень. Однак, цього зроблено не було.

Також апеляційний суд зазначає й те, що ані у скарзі від 04.04.2016 р., ані в доповненнях до неї від 19.04.2016 р., що були подані ТОВ НВУКФ «ЕСКО» ЛТД до відповідача-1 не зазначено відомостей про наявність або відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, як того вимагає п. 5 ч. 5 ст. 37 Закону № 1952-IV, і відповідачем-1, всупереч вимогам п. 8 Порядку № 1128 у відповідній редакції, таке питання не з'ясовувалося в ході її розгляду, що призвело до вирішення такої скарги за наявністю судового спору між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (справа № 826/4620/16) та, як наслідок, до порушення п.п. 1, 4 ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV при прийнятті рішення за результатами її розгляду.

При цьому, судова колегія враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2016 р. та необхідності його скасування, а також вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог і задовольнив їх шляхом зобов'язання відповідача-1 вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі, скасованих на підставі зазначеного наказу, оскільки саме такий спосіб захисту є доцільним для відновлення порушеного права позивача і приведення правовідносин у первинний стан.

Доводи апелянта про те, що неотримання суб'єктом оскарження повідомлення про час та місце розгляду скарги, відповідно до п. 9 Порядку № 1128, не перешкоджає її розгляду, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, апелянтом не було використано всіх можливих шляхів повідомлення позивача і, як вбачається з копій журналу телефонограм, з'єднання з позивачем засобами телефонного зв'язку апелянт намагався встановити 25.04.2016 р., тобто лише в один день напередодні розгляду скарги /Т.1 а.с.89/.

Посилання апелянта на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу, є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Крім того, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Твердження апелянта про те, що на момент розгляду скарги ТОВ НВУКФ «ЕСКО» ЛТД в нього не було інформації про відповідне судове провадження, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено раніше, у скарзі ТОВ НВУКФ «ЕСКО» ЛТД від 04.04.2016 р. та в доповненнях до неї від 19.04.2016 р. не зазначено відомостей про наявність або відсутність відповідного судового спору, згідно з п. 5 ч. 5 ст. 37 Закону № 1952-IV, і відповідачем-1, всупереч вимогам п. 8 Порядку № 1128 у відповідній редакції, таке питання не з'ясовувалося в ході її розгляду, що в наступному призвело до порушення п.п. 1, 4 ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було неправильно визначено спосіб захисту порушеного права, оскільки він не має повноваження здійснювати поновлення записів у Державному реєстрі прав, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, так як застосування саме такого способу захисту порушеного права позивача в даному випадку є доцільним для його поновлення.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного наказу та не переконав суд у своїй правоті.

Перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, в частині відмови в задоволенні решти позовних щодо визнання протиправним та скасування висновку Комісії від 04.04.2016 р. № 02/4-04/16 та зобов'язання Міністерства юстиції України винести наказ про розблокування доступу приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до ст. 37 Закону № 1952-IV та п. 12 Порядку № 1128, вирішення скарги на рішення суб'єкта державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України шляхом прийняття відповідного наказу, висновок Комісії містить лише обставини, встановлені в ході перевірки відповідних обставин скарги, і не створює для суб'єкта оскарження правових наслідків, тому, згідно з положеннями КАС України, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що не заперечується й апелянтом.

Стосовно зобов'язання Міністерства юстиції України винести наказ про розблокування доступу приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав, як було правильно встановлено судом першої інстанції, на момент вирішення справи в суді першої інстанції, а саме 29.12.2016 р., закінчився термін, на який зазначений доступ було заблоковано (до 26.10.2016 р.), а тому правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову частково та вважає, що судом було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.