Ухвала суду № 65457275, 16.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/315/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

16.03.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2016 року, у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви (вх. № 34132 від 21.10.2016 року, т. 2 а.с. 29-30), просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 13305,90 дол. США та пеню 4372,00 грн., що виникли із договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11347295000 від 16.05.2008 року, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов договору не виконує взяті на себе зобов'язання, не реагує на вимогу банку про погашення заборгованості, у зв'язку з чим у банка виникло право вимоги дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2016 року позов задовольно повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 13305,90 дол. США та 4372,00 грн., за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11347295000 від 16.05.2008 року, з яких: 12927,87 дол. США - заборгованість по кредиту, 378,03 дол. США - заборгованість по сплаті відсотків, 4333,22 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та 38,78 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків в сумі, а також 2193,66 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, недоведеність висновків щодо наявності заборгованості за кредитним договором, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.

Від ПАТ «УкрСиббанк» надійшли письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги, яку позивач просить відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які підтримали свої доводи і заперечення, дослідивши матеріали справи, в тому числі надані представниками сторін і долучені до матеріалів справи копії документів: додатку № 2 до кредитного договору - графіка платежів, квитанцій про здійснення платежів ОСОБА_2 на погашення кредитної заборгованості, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 порушив свої зобов?язання щодо щомісячного повернення у передбачений договором спосіб частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а тому позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України має право дострокового стягнення заборгованість по кредиту, що залишилася, сплату процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України та пені за порушення термінів погашення заборгованості по кредиту і сплату процентів, як передбачено узгодженим сторонами п. 8.1 договору.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11347295000 від 16.05.2008 року, за умовами якого, передбаченими п.п. 1.1., 1.2.2., 1.4, позивач зобовязався надати відповідачеві кредит у розмірі 29143,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 147172,15 грн. за курсом НБУ на день укладання договору на придбання автомобіля, строком дії по 15.05.2015 року включно, а відповідач зобов'язувався повністю повернути банку одержану суму кредиту і сплатити проценти 12,5 % річних за користування грошовими коштами на умовах та в порядку, передбачених цим договором, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 525,00 дол. США в день сплати ануїтетних платежів. Розмір ануїтетного платежу може змінюватися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п. 1.3.1., 10.2. цього договору. За пунктом 1.3.3. договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Згідно пункту 1.6. договору сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобовязань позичальника за цим договором, а саме: 1) заборгованість за простроченими процентами (якщо буде мати місце прострочення); 2) строкова заборгованість за нарахованими до сплати процентами за кредитом; 3) прострочена заборгованість за сумою основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкова сума основного боргу; 5) сплата пені та штрафних санкцій за договором.

Пунктом 5.5. договору визначено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору.

30.01.2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору (т. 1 а.с. 95), в якій сторони домовились про перенесення строків виконання зобовязань позичальника зі сплати процентів за договором (при цьому на вказане перенесення не розповсюджуються загальні правила черговості погашення зобовязань, встановлені договором): сплата процентів, нарахованих згідно умов Договору за використання кредитних коштів в період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, здійснюється позичальником в період з 01.11.2013 року по 25.11.20.13 року згідно умов договору. Кінцевим терміном повернення кредиту за договором визначено 15.05.2017 року. Також сторони домовились про зміну схеми погашення кредиту, зменшення розміру ануїтетного платежу до 450 доларів США (а.с. 15 т. 1), графіка погашення кредиту за договором, в звязку з чим, виклали додаток № 2 до договору у іншій редакції, що додається (додаток № 2 до цієї додаткової угоди, т. 1 а.с. 109-110).

Банк виконав свої зобовязання за кредитним договором в повному обсязі, здійснив видачу обумовленої договором суми кредитних коштів, що підтверджується меморіальним ордером № НОМЕР_1 від 16.05.2008 року (т. 2 а.с. 39).

Відповідач належним чином не виконав умови договору щодо повернення у передбачені договором терміни кредиту та відсотків за його користування, внески сплачував в меншому розмірі, ніж визначено договором, не дотримувався порядку і строків внесення платежів, останній платіж в розмірі 100 дол.США, який був зарахований на погашення заборгованості за відсотками, вчинив у грудні 2014 року (а.с. 80зв.-81 т.2).

Через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо термінів і розмірів погашення кредиту виникла заборгованість перед позивачем, що станом на 30.01.2015 року складала 13305,90 дол. США, яка включає заборгованість по кредиту в сумі 12927,87 дол. США та заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 378,03 дол. США, що вбачається з виписки за кредитним договором (т. 2 а.с. 41-87).

ОСОБА_2 було направлено банком вимогу від 11.11.2014 року щодо погашення заборгованості 12972,69 дол. США, в тому числі 17772,67 дол. США - простроченої заборгованості (т. 1 а.с. 18-19), після цього боржником 10.12.2014 року сплачено лише частину від зазначеної суми боргу - в розмірі 100 дол.США, решта боргу не погашена.

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені договором та виникненням заборгованості, кредитор використав право, передбачене частиною другою ст. 1050 ЦК України та пунктом 5.5, розділом 12 кредитного договору, на дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, сплати процентів, пред?явивши 16.02.2015 року позов до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (с. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК україни якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором в матеріалах справи відсутні, надані представником відповідача до суду апеляційної інстанції копії квитанцій про внесення платежів на погашення кредиту (а.с.167-181 т. 2) підтверджують відомості щодо зарахування внесених боржником коштів на погашення кредиту і відсотків, зазначені у виписці банку за даним договором (а.с.41-87 т. 2), але не спростовують наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с. 23-39 т. 1) та висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог в частині необхідності стягнення заборгованості по кредиту в сумі 12927,87 дол. США та по відсотках в сумі 378,03 дол. США.

Крім того, відповідно до пункту 8.1. договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. Банк може використовувати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобовязання, передбаченого цим договором, а якщо така дата порушення припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то рахуючи з першого робочого дня, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. При цьому, позичальник повинен сплати пеню за цим договором за першою вимогою банку.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов договору та вказаних норм закону суд визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в сумі 4333,22 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 38,78 грн.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що між сторонами виникли зобовязання, що випливають з кредитного договору. ОСОБА_2 погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, з урахуванням додаткових угод до договору, отримав грошові кошти з терміном повернення до 15.05.2017 року зі сплатою щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів за користування кредитом, шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в розмірі 450 доларів США, 25 числа кожного календаного місяця строку кредитування, своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення частини позики (разом з нарахованими процентами стаття 1048 ЦК України), що залишилася, а також стягнути штрафні санкції - пеню за прострочення сплати платежів та неналежне виконання зобов'язання.

Оскільки боржник неналежним чином не виконував обовязки, покладені на нього умовами кредитного договору, позивач має право на повернення коштів у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до переоцінки доказів.

Висновки суду першої інстанції, який погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості, не спростовані наданими представником відповідача і дослідженими апеляційним судом доказами - квитанціями про здійснення ОСОБА_2 платежів на погашення кредиторської заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

В суді апеляційної інстанції також не було підтверджено належними і допустимими доказами викладений відповідачем розрахунок про відсутність заборгованості за даним кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: