Рішення № 65454834, 16.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1475/17 Справа № 200/7862/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Дніпро

16 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.

суддів: Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

при секретарі: Григорєвій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» про стягнення суми вкладу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро»

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 листопада 2013 року він уклав із публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 Дніпро» (далі ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро») договір банківського строкового вкладу № 26357030669606 «VIP-прибутковий» (далі договір вкладу), відповідно до умов якого вніс 53 тис. євро на 370 днів, дата повернення вкладу 20.11.2014 року. За умовами зазначеного договору банк зобовязався виплатити розмір процентної ставки на вклад 7% річних в кінці строку. 12 червня 2014 року він звернувся до банка з письмовою заявою про дострокове розірвання договору банківського строкового вкладу, повернення суми вкладу та нарахування відсотків на нього, на яку ним, банком, було надано відповідь про те, що вказаний договір між ними не укладався, а сума вкладу перебуває у розпорядженні колишнього начальника Гагарінського відділення ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» ОСОБА_4 (а.с. а.с. 2-9, 15-16, 17, 18).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» про стягнення суми вкладу задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» на користь ОСОБА_2 суму вкладу за договором строкового банківського вкладу у розмірі 53000 євро, 7% річних у сумі 3 771 євро, 3% річних від суми заборгованості в сумі 6968 грн., інфляційні витрати в розмірі 85 267,20 грн., та судовий збір 6890 грн., а всього 56771 євро та 92157 грн. (а.с. 63-65).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 80-89).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом І інстанції встановлено, що 15 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» було укладено договір банківського строкового вкладу № 26357030669606 «VIP-прибутковий», відповідно до умов якого він вніс 53000,00 євро на 370 днів. За умовами зазначеного договору вкладу банк зобовязався виплатити процентну ставку 7% річних в кінці строку 20.11.2014 року.

На підставі п. 2.3 договору вкладу, 12.06.2014 року ОСОБА_2 подав до ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» вимогу про дострокове розірвання договору вкладу, повернення суми вкладу та нарахування відсотків на нього.

На вказану вимогу, банком надано відповідь про те, що вказаний договір між ними не укладався, а сума вкладу перебуває у розпорядженні колишнього начальника Гагарінського відділення ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» ОСОБА_4; повідомлено, що по даному факту банк звернувся до правоохоронних органів і 29.11.2013 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України відкрито кримінальне провадження; рекомендовано ОСОБА_2 для повернення суми вкладу звернутись до правоохоронних органів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції, керуючись ст. ст. 1058, 1059, 625 ЦК України, виходячи з того, що позивачу не повертається вклад та відсотки, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача суми вкладу, відсотків за договором та відсотків й інфляційних витрат за порушення зобовязань за договором.

Однак, з вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія судів в повній мірі погодитися не може, оскільки судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про часткове їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

На підтвердження укладання договору позивачем надано копії договору та квитанції про готівкове зарахування 53000 євро на строковий вклад за договором № 26357030669606 від 15.11.2013 року, яка має підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа), що відповідає вимогам закону (а.с. 12-13, 14).

Так, згідно з п. 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно пункту 2.9 Інструкції « Про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Враховуючи зазначене та конкретні обставини по справі, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про повернення суми вкладу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути суму вкладу в розмірі 53000 євро.

Посилання ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» на те, що позивачу необхідно заявляти вимоги повернення суми вкладу саме до ОСОБА_5, а не банку, оскільки актом службового розслідування по факту недостачі грошових коштів в касі Гагарінського відділення Банку в м. Дніпропетровську (реєс. № 12-1\3-226-14), затвердженим т.в.о. Голови Правління ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро», встановлено, що ОСОБА_5, працюючи на посаді начальника Гагарінського відділу Банку з 15.10.2013 року, організувала схему протиправного заволодіння грошовими коштами Банку, в тому числі депозитним вкладом ОСОБА_2, є безпідставними, адже з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому в разі їх викрадення шкоду завдано банку, а вкладник повинен вимагати від банку саме виконання обовязку за договором банківського вкладу повернення суми вкладу та процентів за користування ним.

З приводу даного способу захисту вкладником банку в разі викрадення вкладу працівником банку надав правовий висновок Верховний Суд України в Постанові від 06.04.2016 року по справі № 6-352цс16, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права у відповідності до ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, позивач має право вимоги до ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» про повернення вкладу за договором банківського вкладу від 15 листопада 2013 року з урахуванням нарахованих процентів згідно з умовами укладеного договору.

Пунктом 2.3. договору від 15.11.2013 року передбачено, що вкладник має право звернутися до банку з письмовою вимогою про повернення суми вкладу або його частини до закінчення строку дії договору. Сторони прийшли до згоди, що у випадку повернення суми вкладу або його частини до закінчення строку дії вкладу, визначеного в п. 1.2. договору, цей договір вважається достроково розірваним з ініціативи вкладника. Дострокове повернення частини суми вкладу за цим договором до закінчення строку дії вкладу прирівнюється до дострокового розірвання цього договору з ініціативи вкладниками з наслідками, встановленими п. 2.6. цього договору.

Відповідно до п. 2.6. договору вкладу, при достроковому поверненні суми вкладу або частини суми вкладу, банк здійснює перерахунок нарахованих та/або сплачених процентів за фактичну кількість днів з дати наступної за днем надходження коштів на вкладний рахунок до дати, що передує даті повернення суми вкладу на передбачених п. 1.5. цього договору. При цьому, вкладник доручає банку вирахувати різницю між сумою раніше сплачених вкладнику процентів та сумою, що належить до виплати по перерахуванню із основної суми вкладу, якщо така різниця має місце.

Пунктом 1.5. договору вкладу визначено, що в разі дострокового розірвання дії цього договору за ініціативою вкладника проценти виплачуються: за кожний повний строк вкладу повному обсязі; за неповний строк вкладу, за фактичний строк користування коштами за ставкою, визначеною п. 1.4. цього договору помножено на коефіцієнт 0,5.

Згідно з п. 1.4. договору вкладу, розмір процентної ставки на вклад становить 7,00 % річних. Виплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку.

Пунктом 2.4. договору вкладу зазначено, що проценти на суму вкладу нараховуються від дня, наступного за днем зарахування грошової суми на вкладний рахунок, до дня, який передує дню повернення вкладу вкладнику.

Пунктом 3.2.5. договору вкладу передбачено, що в разі виникнення обставин, передбачених п. 2.3. цього договору вкладник зобовязаний не пізніше ніж за 3 (три) банківських днів з моменту дострокового розірвання цього договору направити до банку письмову вимогу про дострокове повернення суми вкладу або його частини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався правом дострокового розірвання договору, встановленим законом та договором, та 12.06.2014 року (до закінчення строку дії договору) подав письмову заяву відповідачу про дострокове розірвання договору та повернення суми вкладу та процентів по ньому, які йому банком повернуті не були.

Отже, враховуючи зазначене, вбачається, що договір було розірвано достроково, а тому розрахунок заборгованості по процентам слід здійснювати за відсотковою ставкою 3,5 % за період з 16.11.2013 року (наступний день після внесення коштів) по 15.06.2014 року (наступний день після спливу 3 днів після подачі заяви про дострокове розірвання договору), що складає 212 днів, і що відповідає умовам договору.

Виходячи з зазначеного, відсотки, які підлягають стягненню становлять 1077,42 євро [(53000:100 х 3,5):365]х212, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з вищезазначених підстав.

Крім того, ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобовязання, відповідно до ст.. 625 ЦК України, у разі порушення банком своїх зобовязань за договором.

Так, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи відповідач своєчасно не видав позивачу суму вкладу та проценти по ньому, тобто порушив зобовязання за договором, що на думку колегії суддів є підставою застосування наслідків такого порушення, а саме нарахування та стягнення 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що прострочена сума становить 54077, 42 євро (53000 сума вкладу + 1077,42 сума процентів розрахованих судом).

Три відсотка річних можуть бути нараховані, починаючи з дня невиконання зобовязання, тобто з 16.06.2014 року і по 31.03.2016 року включно дата визначена позивачем у позові, згідно його розрахунку, що складає 655 днів.

Однак, апеляційний суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути 3% річних від простроченої суми за 524 дні, при цьому у сумі 6968 грн.

Не зважаючи на те, що сума 3% річних за 524 становить 66796,66 грн., виходячи з офіційний курс НБУ гривні до євро станом на момент звернення з позовною заявою до суду та наступного розрахунку: ([(53000 + 1077,42) х 28,68 ] : 100) х 3%) :365 х 524 = 66796,66 грн., колегія суддів обмежена сумою, заявленною позивачем в розмірі 6968 грн., яка й підлягає стяненню з відповідача на користь позивача.

При цьому колегія зазначає, що дана сума 3% є фінансовою санкцією, а не платою за користування грошима, яка може бути застосована лише у випадках прострочення грошового зобов'язання і лише у гривні.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28березня2012р. у справі 6-36736вов10).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд І інстанції безпідставно на вищезазначене уваги не звернув, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушень норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, відповідно доп. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з вищевказаних підстав.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316,317,319 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» - задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» про стягнення суми вкладу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро», код ЄДРПОУ 14352406, на користь ОСОБА_2 суму вкладу за договором строкового банківського вкладу № 26357030669606 «VIP-прибутковий» від 15.11.2013 року у розмірі 53000 євро, 3,5% річних у сумі 1077,42 євро, 3% річних від суми заборгованості в сумі 6968 грн., та судовий збір у сумі 6890 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: