Ухвала суду № 65454823, 16.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/221/17 Справа № 199/2325/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: - Пищиди М.М.,

суддів: - Макаров М.О., Ткаченко І.Ю.,

за участі секретаря: - Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа - АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, зазначивши про те, що вона відповідно до договору дарування від 10 липня 2013 року, є власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

В спірному домоволодінні зареєстрований відповідач ОСОБА_5, який тимчасово зареєстрований зі згоди колишньої власниці будинку ОСОБА_7 На підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2006 відповідач є власником домоволодіння АДРЕСА_2.

З вересня 2012 року ОСОБА_5 у спірному домоволодінні не проживає, власних речей не має, однак добровільно знятися з реєстрації не бажає.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не є членом її сім'ї, прав власності на спірний будинок немає, позивачка просила суд усунути їй перешкоди у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за адресою - АДРЕСА_1.

Не погодившись із первісним позовом, ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд усунути йому перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити його до будинку.

Рішення Амур-Нижньодніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 де третя особа ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю - задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_6 перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, де третя особа АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 243( двісті сорок три) гривні 60 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору дарування від 10 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк А.Г. та зареєстрованого в реєстрі під №1365, ОСОБА_6, після зміни прізвища ОСОБА_6, є власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.8-9, 10-11, 13 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2006 відповідач ОСОБА_5 є власником домоволодіння АДРЕСА_2.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

05.06.2001 року у встановленому законом порядку був вселений та зареєстрований у спірному будинку ОСОБА_5, що підтверджується довідкою квартального комітету № 002128 та відміткою в паспорті позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Оскільки ОСОБА_5, не є членом сім'ї теперішнього власника домоволодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_6, доказів цьому не надав, тому колегія суддів вважає, що він втратив право користування спірним будинком, а тому позовні вимоги позивача в частині вимог щодо усунення йому перешкоди в користуванні житловим приміщенням задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апеллянта про те, що спірний житловий будинок будувався ним та відповідачем ОСОБА_7 за спільні кошти та він брав участь в його будівництві, утриманні та оплаті комунальних послуг, оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ цього майна (в тому числі спірного будинку по АДРЕСА_1) було відмовлено.

Щодо посилань ОСОБА_5 на його незаконне виселення, а саме без рішення суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як зазначав сам позивач у судовому засіданні, будинок був захоплений невідомими йому особами, які перешкоджали йому доступ до домоволодіння.

Однак позивачем належними та допустимими доказами відповідно до ст. 60 ЦПК України не доведено факту його виселення саме відповідачами по справі.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

З'ясувавши в достатньому повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: