Рішення № 65454772, 15.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1164/17 Справа № 205/4234/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 05 листопада 2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 5 761 грн. з кінцевим терміном повернення 06 листопада 2006 року.

У звязку із неналежним виконанням ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором станом, на 25 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 4 918 грн.

У звязку із вищезазначеним ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по процентам нарахованим на прострочену заборгованість по кредиту за період з 25 травня 2013 року по 25 травня 2016 року в розмірі 11 632,05 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено (а.с.50-53).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за кредитним договором № DNKMRK64320180 від 05 листопада 2004 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 25 травня 2013 року по 25 травня 2016 року в розмірі 11 632,05 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.56-57).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за умовами кредитного договору, зокрема п.п. 3.1, 3.2 щомісячно зобов»язана сплачувати проценти за користування кредитом згідно п. 1.2 даного договору, тому в межах заявлених позовних вимог вважав за можливе стягнути проценти за користування договором.

Проте погодитися з висновками суду першої інстанції не можливо.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 05 листопада 2004 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNKMRK64320180, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 5 761 грн. з кінцевим терміном повернення 06 листопада 2006 року у вигляді строкового кредиту зі сплатою за користування кредитом 2,60 процентів на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії у розмірі 1,20 процентів від суми виданого кредиту щомісяця (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 3.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.п. 1.1. Договору (а.с. 9).

За змістом п. 3.2. договору, згідно ст. 549 ЦК України, при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.3.1, 2.3.3, 3.3 договору, позивальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 6,48 процентів на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом (а.с. 9).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо буквально тлумачити зміст позовних вимог, суд першої інстанції фактично просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом, які підпадають під визначення пені, які безперечно такими не є та не можуть бути.

Враховуючи те, що позивач у справі, яка переглядається, не заявляв вимог про стягнення пені, колегія суддів позбавлена можливості застосувати до правовідносин сторін зазначені норми матеріального права, але позивач не позбавлений в майбутньому звернутися з відповідним позовом до суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції з наведених підстав підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4