Ухвала суду № 65450820, 21.03.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12140/16-к

Провадження 1-кс/522/5038/17

У Х В А Л А

21 березня 2017 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В.

при секретарі Константиновій Х.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця у с. Іспас Вижницького району, Чернівецької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, База відпочинку «Чабанка», корпус 2, кімната 7, начальника складу взводу складів групи матеріального забезпечення військової частини польова пошта В0095, молодшого сержанта, раніше не судимого,

підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за №42016161010000193 від 25.06.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Швидкий Є.О.

захисника ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Військовою прокуратурою Одеського гарнізону Південного регіону України у кримінальному провадженні №42016161010000193 від 25.06.2016 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А0666 (на теперішній час польова пошта В0095) № 81 від 11 квітня 2012 року ОСОБА_2, зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.

Відповідно до наказу командира військової частин польова пошта В0095 №73-к від 26 листопада 2014 року ОСОБА_2 було переведено на посаду начальника складів взводу забезпечення роти забезпечення матеріального забезпечення цієї ж військової частини.

Молодший сержант ОСОБА_2 згідно вимог статей 11, 12, 16, 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України як військовослужбовець зобовязаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано, служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок,бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, знати й утримувати до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

При цьому ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової частини військової частини польова пошта В0095 достовірно знав правила носіння, зберігання та використання зброї, вибухових речовин поза межами військових частин із обов'язковою наявністю, передбачених законодавством дозволів.

Згідно п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» № 576 від 12.10.1992 року, порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Держспецзв'язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Адміністрації Держспецзв'язку, і Держмитслужби.

Необхідність отримання дозволів, порядок зберігання, носіння, обліку та використання зброї та боєприпасів визначені в п.п. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вибухових речовин здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Відповідно до п. 15 Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.

Відповідно до п.п. 1.15 та 4.7 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї і боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359, військовослужбовцям під час поводження зі зброєю та боєприпасами забороняється зберігати та носити поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку) стрілецьку зброю та боєприпаси, у тому числі й спортивну.

Проте, молодший сержант ОСОБА_2 у порушення вказаних вимог законодавства вирішив стати на злочинний шлях та збути вибухові речовини при наступних обставинах.

Так, у лютому 2017 року, молодший сержант ОСОБА_2 познайомився із громадянином ОСОБА_4, у яких виникли у наступному товариські стосунки.

Під час однієї із розмов ОСОБА_4 із ОСОБА_2, останній повідомив, що має можливість за грошові кошти збути динамічний захист 4с20 ПВВ-5А.

Надалі, попередньо домовившись із ОСОБА_4, ОСОБА_2 05березня 2017року, діючи умисно та протиправно, без передбаченого законом дозволу, з метою незаконного поводження із вибуховими речовинами, здійснив носіння вибухової речовини динамічного захисту 4с20 ПВВ-5А у кількості 5 штук із наступним маркуванням 32-87-107, 32-87-107, 32-87-107, 32-87-107, 12-85-107, які на території вивільненого військового містечка за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт.Чорономорське, збув шляхом продажу громадянину ОСОБА_4 по ціні 100 гривень за кожну.

Згідно висновку комплексної вибуховотехнічної експертизи, дактилоскопічної експертизи та судово-імунологічної експертизи від 17.03.2017р. №33В/260Д/525, надані на дослідження вищевказані предмети є елементами системи динамічного захисту танкової броні «Контакт» «Контакт1» (виріб 4С20) та містяться пластичну вибухову речовину на основі гексогену та відноситься до вибухових речовин. Згідно описової частини висновку вміст вибухової речовини склав 268 грамів.

У наступному, попередньо домовившись із ОСОБА_4, 11 березня 2017року, діючи умисно та протиправно, без передбаченого законом дозволу, з метою незаконного поводження із вибуховими речовинами, ОСОБА_5 повторно здійснив носіння вибухової речовини динамічного захисту 4с20 ПВВ-5А у кількості 1 штуки із маркуванням 32-87-107, яку на території вивільненого військового містечка за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, збув шляхом продажу громадянину ОСОБА_4 за ціною 100 гривень.

Також, попередньо домовившись із ОСОБА_4, 14 березня 2017року, діючи умисно та протиправно, без передбаченого законом дозволу, з метою незаконного поводження із вибуховими речовинами, ОСОБА_2 повторно здійснив носіння вибухової речовини динамічного захисту 4с20 ПВВ-5А у кількості 9 штук із наступним маркуванням: 5 штук - 3287107; 3 штуки - 1987107; 1 штука - 1287107, які на території вивільненого військового містечка за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт.Чорноморське, збув шляхом продажу громадянину ОСОБА_4 за ціною 100 гривень за кожну.

19 березня 2017року, ОСОБА_2 попередньо домовившись із ОСОБА_4, діючи умисно та протиправно, без передбаченого законом дозволу, з метою незаконного поводження із вибуховими речовинами, повторно здійснив носіння вибухової речовини динамічного захисту 4с20 ПВВ-5А у кількості 8 штук із наступним маркуванням: 7 штук - 3287107; 1 штука - 1287107, які на території вивільненого військового містечка за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, збув шляхом продажу громадянину ОСОБА_4 за ціною 100 гривень за кожну.

Цього ж дня, в ході проведення огляду місця події на території вивільненого військового містечка за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське у ОСОБА_2 вищезазначену вибухову речовину та грошові кошти у сумі 800 гривень працівниками правоохоронних органів було вилучено в останнього, а його протиправну діяльність припинено.

Всього за період з 05.03.2017 по 19.03.2017рр. ОСОБА_2 здійснив збут громадянину ОСОБА_4 вибухової речовини динамічного захисту 4С20 ПВВ-5А у кількості 23 штуки (пластична вибухова речовина еквівалентна 6164 грамам) за ціною 2300 гривень.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив дії, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: носіння та збут вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець у с. Іспас Вижницького району, Чернівецької області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, База відпочинку «Чабанка», корпус 2, кімната 7, начальник складу взводу складів групи матеріального забезпечення військової частини польова пошта В0095, молодший сержанта, раніше не судимий.

19.03.2017 року слідчим, в порядку ст.208 КПК України було затримано гр. ОСОБА_2, а 20.03.2017 року складено та погоджено з прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Вина ОСОБА_2, на думку органу досудового розслідування, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтверджується наданими до клопотання доказами у їх сукупності, а саме: повідомлення про підозру від 20.03.2017, протоколом огляду місця події від 19.03.2017, протоколом освідування особи від 19.03.2017, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, висновком експерта від 17.03.2017 №33В/260Д/525Х, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами особистого обшуку та іншими документами і матеріалами провадження.

Таким чином, ОСОБА_6Д, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду (ОСОБА_2 є військовослужбовцем, у звязку із чим він має спеціальні знання з питань охорони та оборони обєктів, знищення живої сили противника, застосування різних видів зброї, систематичний характер протиправних дій ОСОБА_2, яких полягав у носінні та збуту вибухових речовин цивільній особі); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (підозрюваний ОСОБА_2 перебуває на посаді начальника складу взводу складів групи матеріального забезпечення військової частини польова пошта В0095 у звязку з чим має доступ до службових приміщень військової частини); а також здійснювати вплив на свідків (ОСОБА_2, скоїв тяжкий злочин носив та збув вибухові речовини цивільній особі, які у результаті використання не за призначенням могли б призвести до важких наслідків, (за весь час останній збув вихухову речовину пластид, вагою 6,1 кг.) у звязку із чим він є суспільно небезпечним субєктом).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин, у слідчого та прокурора наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_2 не запобігатиме наведеним ризикам.

У звязку з чим, прокурор звернувся до суду із клопотанням, про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та здійснювати вплив на свідків по даному кримінальному провадженню. Також, прокурор звертає увагу суду, що слідством, на даний час, у даному кримінальному провадженні досліджуються обставини причетності ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України. Окрім цього, прокурор повідомив, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, перебуваючи на посаді начальника складу взводу складів групи матеріального забезпечення військової частини польова пошта В0095, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього обовязків, враховуючи, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в суспільстві негативне враження безладдя та безкарності у Збройних Силах України, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі, слід призначити ОСОБА_2 заставу у розмірі, що перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно у розмірі не менше 500 (пятсот) розмірів мінімальної заробітної плати та у вказаному випадку визначити необхідність виконання ним наступних обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в України, носити електронний засіб контролю.

Підозрюваний ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання прокурора, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до 7 років, перебуваючи на посаді начальника складу взводу складів групи матеріального забезпечення військової частини польова пошта В0095, вчинив тяжкий злочин, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також може здійснювати вплив на свідків по вказаному кримінальному правопорушенню.

Можливість призначення підозрюваному, у разі визнання його виним, покарання у вигляді позбавлення волі, а також дані про особу підозрюваного, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також може здійснювати вплив на свідків по вказаному кримінальному правопорушенню.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є запобігання ризикам зазначеним в клопотанні прокурора.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обовязково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обовязок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного та його майновий стан, вважаю за необхідне визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вважаю за доцільне визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб на гауптвахті Південного територіального управління Військової служби правопорядку м. Одеса, що розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 10а, оскільки останній є військовослужбовцем.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/5038/17.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обовязки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Розяснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обовязків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання особи, тобто з 19.03.2017 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 18.05.2017 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом пяти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

21.03.2017