Ухвала суду № 65440827, 15.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

ЛевенцяБ.Б.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті державної адміністрації, про визнання іпотекодержателем,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року, описка в якому виправлена ухвалою суду від 28 листопада 2016 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті державної адміністрації, про визнання іпотекодержателем.

Суд визнав ПАТ "Універсал Банк" іпотекодержателем житлового будинку, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 грудня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення, який розташований на земельній ділянці, що є виділеною в натурі та межі якої визначені на місцевості та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0836 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 8 квітня 2008 року.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 001-2900/840-0251 від 4 жовтня 2007 року у розмірі 262 050,88 доларів США суд звернув стягнення на житловий будинок, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 грудня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення, який розташований на земельній ділянці, що є виділеною в натурі та межі якої визначені на місцевості та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0836 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 8 квітня 2008 року № 03-7-02695, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час його продажу.

Суд вирішив питання розподілу судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.211-214).

В суд апеляційної інстанції після вирішення районним судом питання про виправлення описки сторони не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток та розписки представників сторін (т.2, а.с.11, 20, 23, 25).

Третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті державної адміністрації, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Служби (т.2, а.с.16).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін та представника третьої особи, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

ПАТ "Універсал Банк" є повним правонаступником ВАТ "Універсал Банк".

4 жовтня 2007 року між ВАТ "Універсал Банк" та відповідачем був укладений кредитний договір №001-2900/840-0251 (а.с.18-23).

У забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором 4 жовтня 2007 року сторони уклали договір іпотеки, посвідчений ПН КМНО Скляр О.С., зареєстрований в реєстрі за №1867з (а.с. 29-32).

Відповідно до п.1.1 даного договору предметом іпотеки є: земельна ділянка, що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0836 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, 10 листопада 2010 року Подільським районним судом м. Києва винесено рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у розмірі 262 050, 88 дол. США (а.с.10-12).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 4 жовтня 2007 року у розмірі 262 050 дол. США 68 центів звернуто стягнення на користь ПАТ "Універсал Банк" на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 4 жовтня 2007 року, а саме: земельну ділянку, що є виділеною в натурі та межі якої визначені на місцевості та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0836 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.13-17).

На підставі даного рішення був виданий виконавчий лист та у ході його виконання з'ясовано, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, що є предметом іпотеки належить відповідачці на праві власності (а.с.33, 114).

Згідно п.1.5. Договору іпотеки - іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення Договору та виникають в майбутньому.

Всі зроблені Іпотекодавцем в період дії цього Договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом Договору - Предметом іпотеки, - і не потребують внесенні змін до договору.

Відповідач на день розгляду справи рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року не виконала, що не заперечувалося і представником відповідачки.

Пунктом 4.2. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставах: рішення суду або виконавчого напису нотаріуса або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до довідки форми №3 комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району" №272 від 10 квітня 2015 року онучка відповідача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована в спірному житловому будинку 21 лютого 2013 року.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За правилами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що вартість земельної ділянки, на яку вже звернуто стягнення за рішенням суду, разом з вартістю будинку, на який звертається стягнення за оскаржуваним рішенням є суттєво вищою за суму заборгованості, а тому таке звернення не є співмірним цій сумі, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, по-перше, звернення стягнення проводиться на невіддільне іпотечне майно в рахунок погашення усієї суми основного боргу; по-друге, за загальним правилом, якщо отримана від реалізації іпотечного майна сума покриває вимоги кредиторів і витрати, пов'язані із проведенням виконавчого провадження та прилюдних торгів, іпотекодавець має право претендувати на отримання залишку.

Доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягнення на житловий будинок є неможливим, оскільки в ньому проживає неповнолітня дитина - онука іпотекодавця, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення ураховуючи ту обставину, що реєстрація місця проживання онуки іпотекодавцем у спірному будинку відбулася після укладення договору іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є передчасним, тому що поручитель боржника оспорює кредитний договір, а судом в порушення вимог процесуального закону не було задоволене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, також відхиляються апеляційним судом, оскільки на час розгляду справи кредитний договір є чинним, а в разі визнання недійсним на вимогу учасників цього правочину можуть бути застосовані наслідки недійсності правочину, передбачені законом.

Доводи апеляційної скарги щодо подвійного стягнення заборгованості унаслідок ухвалення оскаржуваного рішення також є безпідставними, адже відповідно до рішення суду звернення стягнення відбувається саме в рахунок погашення заборгованості. У даному випадку сторона вдається до перекручування обставин та посилається на роз'яснення касаційного суду, які не стосуються спірних правовідносин.

Водночас, 3 лютого 2016 року Верховним Судом України у справі № 6-1080цс15 висловлена наступна правова позиція.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги, ураховуючи правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-340цс15 від 4 листопада 2015 року, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 8 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Б.Б.Левенець