Ухвала суду № 65440775, 16.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу БригідаВолодимир Олександрович, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування квартири з чужого володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.01.2017 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій зазначається про відсутність вирішення апеляційним судом в рішенні від 12.01.2017 питання про зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_1 вказує на те, що цей обов'язок був покладений судом першої інстанції, хоча і не був заявлений позивачем в позовних вимог, проте при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційним судом вказане питання не вирішено. Крім цього, ОСОБА_1 вказує на неправильність визначення суми судових витрат, вважає, що сума яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 мала бути відрахована від суми, що підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав заяву з підстав викладених у ній, просив про ухвалення додаткового рішення.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Справа № 760/11324/14-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/1907/2017 (06.48/35/2017)Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, розглянувши справу в межах доводів заяви, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, у травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на ім'я ОСОБА_1, зареєстроване в реєстрі за № 144; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1; витребувати з чужого володіння у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та передати її ОСОБА_2

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.09.2016 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда ВолодимирОлександрович, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування квартири з чужого володіння - задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.10.2011 про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_8, 1962 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його сестра ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстроване в реєстрі за № 144.

Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Витребувано від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1948 гривень 80 копійок судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1948 гривень 80 копійок судового збору.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.01.2017 задоволені частково апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.09.2016 скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог - відмовити.

В частині розподілу судових витрат рішення суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 121,80 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2143,68 грн.

В решті рішення суду залишено без змін.

Дослідивши повний текст рішення колегія суддів апеляційного суду погоджується з твердженням відповідача ОСОБА_1 про відсутність вирішення апеляційним судом в рішенні від 12.01.2017 питання про зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. При скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційним судом не вирішено питання щодо вказаного зобов'язання, відсутнє його дослідження і в мотивувальній частині рішення, що в порядку п.1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України дає підстави для ухвалення додаткового рішення.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом встановлено, що обов'язок щодо повернення квартири був покладений на відповідача ОСОБА_3 судом першої інстанції, хоча і не був заявлений позивачем в позовних вимог. Проте, вказане не свідчить про вихід судом за межі позовних вимог, оскільки вказаний обов'язок є похідним від застосованого судом засобу захисту прав позивача - витребовування майна з чужого незаконного володіння та встановлений на підставі тих же норм чинного законодавства, а саме ст. 388 ЦК України.

Оскільки апеляційний суд в рішенні від 12.01.2017 дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вендикаційного позову, то і відсутні підстави для зобов'язання відповідача ОСОБА_3 передати квартиру позивачу, що є складовою такого позову. А тому, в порядку ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню також в частині зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. При цьому ухвалення нового рішення не вбачається можливим, оскільки такі вимоги не були заявлені позивачем.

В заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 вказує на неправильність визначення суми судових витрат, вважає, що сума яка підлягає стягненню з неї на користь ОСОБА_2 мала бути відрахована від суми, що підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_3.

Проте, як вбачається з рішення апеляційного питання судових витрат вирішено, судом наведено відповідне обґрунтування в мотивувальній частині рішення. тому підстав для ухвалення додаткового рішення в цій частині не має. До того ж питання зарахування сум компенсації судових витрат як зустрічних однорідних вимог не передбачено нормами процесуального законодавства, а в даному випадку мова йде про різних відповідачів: з відповідача ОСОБА_1 стягнута сума судових витрат на користь позивача, проте з нього стягнута сума на користь відповідача ОСОБА_3. А отже в цій частині заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 303, 307, 309, 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.09.2016 скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині заяву - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: