Ухвала суду № 65440589, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/17433/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Швед Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сумифітофармація" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Сумська митниця Міндоходів) про визнання незаконним та скасування рішення за касаційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ТОВ "Сумифітофармація" у Сумському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Сумської митниці Міндоходів про визнання незаконним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що для митного оформлення товару, переміщеного на митну територію України, Товариством до Митниці були надані усі необхідні документи на підтвердження митної цього вартості товару.

Проте, митний орган 13 листопада 2014 року прийняв рішення № 805130000/2014/000047/1 про коригування митної вартості товару за відсутності підстав для цього.

Просило визнати незаконним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів від 13 листопада 2014 року № 805130000/2014/000047/1 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення Сумської митниці Міндоходів від 13 листопада 2014 року № 805130000/2014/000047/1 про коригування митної вартості товарів.

У касаційній скарзі Сумська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 липня 2009 року між ТОВ "Сумифітофармація" та фірмою "MEISON (LIANYUNGANG) CO., LTD" (Китай) укладено ексклюзивний договір № MS 09/194, предметом якого є поставка лікарської рослинної сировини.

На виконання умов договору фірма "MEISON (LIANYUNGANG) CO., LTD" поставила на адресу позивача товар, зокрема елеутерокок кореневища і корені в кількості 9000 кг.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на митну територію України товару, 12 листопада 2014 року позивачем до Сумської митниці Міндоходів подано електронну митну декларацію № 805130000/2014/014040 із визначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 1,34 євро/кг. Для підтвердження заявлених відомостей було надано наступні документи: контракт від 15 липня 2009 року № MS 09/194, додаткову угоду № 3 до контракту від 03 вересня 2014 року, СМР № 6199, прайс-лист від 01 вересня 2014 року, калькуляцію ціни від 28 вересня 2014 року, сертифікат походження, інвойс від 26 вересня 2014 року № М814/515-2, пакувальний лист від 26 вересня 2014 року, коносамент від 02 жовтня 2014 року № МАEU 564866064, страховий поліс від 29 вересня 2014 року № 0000000229, сертифікат якості від 26 вересня 2014 року № SM 51509/14.

На вимогу митного органу декларантом надано копію митної декларації країни відправлення - Китаю, заповнену китайською мовою (крім назви товару, яка зазначена латинськими літерами).

За результатами проведеного контролю митної вартості товару Сумською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13 листопада 2014 року № 805130000/2014/000047/1 за резервним методом визначення митної вартості та скориговано до 2,75 дол. США/кг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що ТОВ "Сумифітофармація" в калькуляцію ціни товару до інвойсу від 26 вересня 2014 року № MS14/515-2 не враховані витрати постачальника на транспортування товару до порту, завантаження товару на борт судна, витрати на страхування товару, які є обов'язковими при обчисленні складових митної вартості. Надана декларантом копія митної декларації країни відправлення не є достатнім доказом для підтвердження митної вартості товару.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності Сумською митницею Міндоходів правомірності прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Вказаними нормами визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Матеріалами справи підтверджено, що до митної декларації позивачем надано перелік документів, який визначено у частині другій статті 53 МК України, що є необхідним для перевірки розрахунку митної вартості і правомірності застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсу) від 26 вересня 14 року № М 814/515-2 вартість придбаного товару за контрактом від 15 липня 2009 року № MS 09/194 та додаткової угоди № 3 до контракту від 03 вересня 2014 року складає 12 060,0 євро за 9000 кг (1,34 євро/кг), що відповідає заявленій вартості у митній декларації.

З додаткової угоди № 3 до контракту від 03 вересня 2014 року вбачається, що постачання товару здійснюється на умовах CIF (Cost Insurance and Freight - "Вартість, страхування, фрахт") Одеса, Україна, згідно "Інкотермс-2010". Вартість, страхування, фрахт передбачає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення та повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення, продавець укладає договір страхування і виплачує страховику страхову премію.

При цьому, витрати продавця на проведення поставки на умовах CIF (фрахт і витрати необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення та морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення) визначені в калькуляції ціни до інвойсу від 28 вересня 2014 року № MS 14/515-2 в графі "г" "вартість транспортування до порту Одеса, Україна: 0,153 Євро/кг".

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що документи, подані ТОВ "Сумифітофармація" для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, і його рішення від 13 листопада 2014 року № 805130000/2014/000047/1 про коректування митної вартості товарів правильно визнано неправомірним.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконним та скасування рішення - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.