Ухвала суду № 65439982, 16.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2089/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - атестаційна комісія №14 Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - атестаційна комісія №14 Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії №14 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 18.08.2016 року, зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_2;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 10.11.2016 року №198 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2, помічника чергового Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

- поновлено ОСОБА_2 на посаді помічника чергового Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 11 листопада 2016 року;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11.11.2016 року по 11.01.2017 року включно в сумі 4792,20 гривень (чотири тисячі сімсот дев'яносто дві гривні 20 коп.), із відрахуванням сум загальнообов'язкових платежів;

- допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_2 на посаді помічника чергового Калинівського відділу поліції Головного управління Національно поліції у Вінницькій області та стягнення із Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2510,20 гривень (дві тисячі п'ятсот десять гривень 20 коп.).

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт вказав на неповне з'ясування обставин у справі, та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянтом зазначено, що Головне управління Національної поліції в Вінницькій області діяло у межах встановлених чинним законодавством.

16 березня 2017 року представник позивача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів ознайомившись з вказаним клопотанням, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з серпня 2008 року по листопад 2015 року служив в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУНП у Вінницькій області №2 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_2 призначено старшиною Калинівського відділення поліції Хмільницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області. Присвоєно спеціальне звання старший сержант поліції.

Наказом ГУНП у Вінницькій області №63 о/с від 06.04.2016 року призначено старшого сержанта поліції ОСОБА_2 помічником чергового Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, звільнивши з посади старшини Калинівського відділення поліції Хмільницького відділу поліції цього ж Головного управління.

Наказом ГУ НП у Вінницькій області №146 від 12.02.2016 року "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області" визначено провести атестування поліцейських головного управління Національної поліції у Вінницькій області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУ НП у Вінницькій області, починаючи з 15.02.2016 року.

На виконання вказаного наказу, 18.08.2016 року атестаційною комісією №14 ГУ НП у Вінницькій області проведено атестування ОСОБА_2 та складено протокол ОП №15.00025345.0059520 від 18.08.2016 року.

19.08.2016 року за результатами атестування (висновок атестаційної комісії) та згідно розділу IV атестаційного листа, атестаційною комісією зроблено висновок, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням атестаційної комісії №14 ГУ НП у Вінницькій області, що оформлене протоколом ОП №15.00025345.0059520 від 18.08.2016 року, позивач оскаржив його, подавши скаргу.

16 вересня 2016 року апеляційною атестаційною комісією Північного регіону №6 оформлено протокол ОП№15.00035775.0059520, у якому зазначено, що подана скарга ОСОБА_2 розгляду не підлягає, оскільки останній не набрав 60 балів за професійний тест, тест на загальні здібності та навички.

Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 10.11.2016 року №198 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_2, помічника чергового Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з 11.11.2016 року звільнено зі служби в поліції, відповідно до Закону України Про Національну поліцію за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність).

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону №580-VIII та Інструкції №1465, а також прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. №580-VIІI (далі - Закон №580-VIІI), який набув чинності 07.11.2015 року.

Так, відповідно до статті 1 Закону №580-VIІI, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VIІI визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Статтею 58 Закону № 580-VIІI визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 06 квітня 2016 року №63 о/с ОСОБА_2 призначено помічником чергового Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою, з чого слідує, що питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу.

Крім того, колегія суддів вказує, що наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 06 квітня 2016 року №63 о/с не містить умов про проведення конкурсу або атестування та тимчасовість призначення на посаду.

Мету та підстави для проведення атестування поліцейських визначено статтею 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 вищезазначеного Закону слідує, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Таким чином, наведені у частині 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ, підстави для проведення атестування є вичерпними.

Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

При цьому, кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Отже, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VІІІ.

Як встановлено судом, підставою проведення атестування позивача не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо. Таке атестування позивача було проведено на підставі частини 1 статті 57 Закону № 580, відповідно до якої тестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Колегії суддів вказує, що мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не може бути самостійною підставою для проведення атестування, а має перебувати у взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині 2 статті 57 Закону №580.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі Інструкція).

Відповідно до п.3 розділу І Інструкції атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

В силу вимог пунктів 4 та 5 Розділу 1 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Відповідно до Інструкції атестування поліцейських проводиться у два етапи: тестування та співбесіда.

Порядок організації, підготовки, проведення тестування зазначений у розділі ІV цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV тестування проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.

Пунктом 3 цього розділу Інструкції передбачено складання безпосередніми керівниками атестаційних листів на поліцейських. В атестаційному листі зазначаються наступні відомості про поліцейського, який атестується: результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; володіння іноземними мовами; культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; результати проходження підвищення кваліфікації (п. 7 розділу ІV).

Відповідно до пункту 9 розділу ІV Інструкції прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: займаній посаді відповідає; займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції встановлено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Відповідно до пунктів 11, 12 розділу ІV Інструкції атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 15 розділу IV, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Слід зазначити, що Інструкція не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

При цьому, пунктом 16 розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави вважати, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи невідповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані відносно нього та з врахуванням всіх критеріїв, зазначених в пункті 16 розділу IV Інструкції, а відтак результати співбесіди не можуть бути достатніми умовами для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності займаній посаді.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2016 року позивач проходив атестування, проведене атестаційною комісією №14 ГУНП у Вінницькій області.

Згідно з протоколу ОП № 15.00025345.0059520 від 18.08.2016 року слідує, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (за результатами головування: за - 6, проти - 0).

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з висновком прямого керівника позивача, Т.в.о. начальника ГУНП у Вінницькій області полковника поліції Педоса Ю.В. ( І - ІІ розділи атестаційного листа) ОСОБА_2 займаній посаді відповідає.

Як вбачається з даного протоколу, членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Разом з цим, суд зазначає, що мотиви, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення вказаний протокол не містить. Зокрема, в ньому відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

Таким чином, матеріали атестування не містять даних, наявність яких виключає можливість проходження позивачем служби в поліції.

Отже, апеляційний суд вважає, що атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону № 580 та пункту 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Інструкцією № 1465 визначена послідовність дій атестаційних комісій, перелік документів, які мають складатись та досліджуватись, коло критеріїв, за якими особа, яка проходить атестування, визнається такою, що відповідає або не відповідає займаній посаді. При цьому, ні Законом України "Про Національну поліцію", ні Інструкцією № 1465 не наділено членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Варто також зазначити, що будь-який орган державної влади зобов'язаний Конституцією України діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Таким чином, на думку колегії суддів, при проведенні атестування позивача не були дотриманні вимоги Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції № 1465 у зв'язку з чим рішення атестаційної комісії № 14, викладене у протоколі атестаційної комісії про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає не може бути законною підставою для прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про скасування рішення атестаційної комісії та скасування оскаржуваного наказу.

Згідно з нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Верховний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

А тому, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із врахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів.

Крім того суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанову суду в частині поновлення позивача на посаді помічника чергового Калинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в частині стягнення із відповідача на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, із відповідним відрахуванням загальнообов'язкових платежів слід допустити до негайного виконання, як того вимагають норми ст. 256 КАС України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення, а тому усі наступні дії щодо проведення атестації позивача, звільнення його з поліції за наслідками атестації, є протиправними, оскільки вчинялись на підставі і внаслідок неправомірного застосування вимог ст.57 Закону України №580-VІІІ.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.