Постанова № 65439979, 16.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 138/3755/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Т.Ю.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Ременяк С.Я.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії.

Справу розглянуто в порядку скороченого провадження. Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні позивач вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, надіславши суду 16 береня 2017 року клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління (вх.№ 4554/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області - задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати в частині, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_1 позивач з 01.09.1974 по 16.11.1990 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР. Згідно з витягом з особової справи позивача в період з 01.01.1985 по 28.09.1987 проходив службу у віддаленій місцевості, з 30.09.1987 по 20.01.1988 - на острові Сахалін, з 11.04.1988 по 15.07.1988 - в Амурській області СРСР.

17.08.2016 позивача взято на облік в Могилів-Подільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області, де йому з 17.08.2016 призначена пенсія за віком.

06.09.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про пільгове обчислення стажу військової служби, що передбачене для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівнених до районів Крайньої Півночі.

Листом від 15.09.2016 № 2002/06-52/02 Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області відмовило позивачу у пільговому перерахунку стажу військової служби.

23.11.2016 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою з вимогами про збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", врахувати при обчислені середньомісячного фактичного заробітку для розрахунку пенсії довідку № 51/1/6305, а також щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як потерпілому в наслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Листом від 30.11.2016 № 2705/06-52/02 Могилів-Подільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області відмовлено у вчиненні перерахунку пенсії та повідомлено позивача, що призначення та перерахунок пенсії проведено відповідно до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернуся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу: у зарахуванні до його страхового стажу періоду військової служби з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988 на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця; у збільшенні пенсії на 1% заробітку за рік роботи понад 20 років стажу, а також, що позивач має право на перерахунок додаткового пенсійного забезпечення за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 51,71 Закону України № 796-ХІІ в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції частово погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

За приписами ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з ч. 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

П. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлює, що період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Положеннями ч. 1 ст. 52 Закону СРСР "Про державні пенсії" визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до ст. 52 Закону СРСР "Про державні пенсії" затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР "Про державні пенсії". П. 55 цього Положення встановлює, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби на острові Сахалін та в Амурській області за півтора місяця.

Системний аналіз наведених вище норм, свідчить, що особи, які проходили військову службу в районі Крайньої Півночі колишнього СРСР, при обчисленні стажу для призначення пенсії за віком мають право на зарахування строку служби в зазначених регіонах у кратному (пільговому) розмірі.

Зазначена правова позиція висловлена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/68524/14 від 02.04.2015, постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 та від 23.06.2015.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 01.01.1985 по 28.09.1987, з 30.09.1987 по 20.01.1988 та з 11.04.1988 по 15.07.1988 на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця, а доводи апеляційної інстанції відповідача не спростовують зазначених висновків суду.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем в своїй апеляційній скарзі не спростовано відсутності у позивача права на перерахунок основного пенсійного забезпечення зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на таке.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим законом, може бути визначена відповідно до раніше чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання сили цим законом, - відповідно до цього закону.

Отже, позивач має право вибору виду пенсійного забезпечення, визначеного загальним законом № 1058-IV або спеціальним законом № 796-ХІІ. Це право не було враховано відповідачем при перерахунку пенсії, внаслідок чого не відбулося збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи зі стажу понад 20 років, як це передбачено в ст. 56 Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, відмова у збільшенні пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років порушує його права, встановлені ст. 56 Закону № 796-ХІІ.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові від 07.07.2015 № 21-727а15.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем в своїй апеляційній скарзі не доведено підстав застосування виключно норм Закону № 1058-IV, а тому відмова управління у збільшенні ОСОБА_2 пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж роботи 20 років суперечить нормам ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII і ця вимага підлягала до задоволення.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності нарахування додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, судова колегія зважає на наступне.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (3 категорія).

Відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-ІІІ, що набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ від "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, ст. 51 вказаного Закону (на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 51 Закону № 796-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

Згідно з пп. 2 п. 13 Порядку № 1210 щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується особам, що належать до категорії 3 у розмірі 113,88 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в свой апеляційній скарзі в повній мірі довів правомірність своїх дій щодо виплати позивачу додаткової пенсії у розмірі, встановленому Порядоком № 1210.

Зважаючи на вищевказане, висновок суду першої інстанції стосовно зобов'язання Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 17.08.2016 з урахуванням раніше виплачених сум є помилковим, у зв'язку із чим постанова суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги підлягає скасуванню в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача стосовно зобов'язання відповідача призначити пенсію у розмірі 55 процентів заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії відповідно до ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки положення даного Закону застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо протиправності дій відповідача при визначенні коефіцієнту заробітної плати (доходу) позивача відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV за період страхового стажу до 30.06.2000 без арифметичного округлення сум заробітних плат, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до довідки Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції № 1404 від 02.03.2015 позивач з 2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та сплачував фіксований патент. Також з лютого 2015 по вересень 2016 року позивач був зареєстрований як безробітний в Могилів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості, що підтверджується відповідною довідкою.

За приписами ч. 1 , 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Положеннями абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата позивачу обчислена відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV за період роботи з 01.01.1984 по 31.12.1988 та з 01.07.2000 по 21.07.2016. При цьому заробітна плата за період з 01.07.2000 обчислена за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Розрахунок відповідачем стажу саме за даними персоніфікованого обліку, у яких зазначені дані щодо сплати страхових внесків, визначені як суми заробітку, що мають враховуватись при призначенні пенсії, так і кількість днів стажу у місяці, що включається при призначені пенсії, повністю узгоджується з нормами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV.

За змістом ст. 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії визначається, виходячи з наявних у пенсійній справі даних про стаж та заробіток. Для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та коефіцієнт заробітку, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця. Розрахунок таких коефіцієнтів визначається відповідно до ст. 25 та ст. 40 цього Закону, а сам розмір пенсії обчислюється відповідно до ст.ст. 27-28 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи, частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Закону № 1058-IV може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1783.

Посилання позивача на архівну довідку № 51/1/6305 як на підставу перерахунку коефіцієнту його заробітної плати спростовуються тим, що в даній довідці вказаний розмір заробітної плати позивача лише по 31.08.1989. Зроблені від руки розрахунки на зворотному боці довідки не є належним доказом, що підтверджує розмір заробітної плати та не дають права на перерахунок пенсії позивача.

Крім того, не приймаються судом до уваги відомості, вказані у довідці № 179/1/1565 від 14.02.2017, оскільки зазначена довідка не досліджувалась судом першої інстанції, а позивачем не обґрунтовано підстав неподання вказаного доказу до суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача провести перерахунок коефіцієнту заробітної плати (доходу) відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV тільки за період страхового стажу до 30.06.2000 без арифметичного округлення сум заробітних плат є недоведеною, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.

Також судом першої інстанції вірно визначено, що згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд здійснює захист прав, свобод та інтересів громадян, які вже були порушені, через що вимоги позивача спрамовані на зобов'язання відповідача в майбутньому проводити відповідні виплати не можуть бути задоволенні за відсутності настання порушення прав останнього.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи щодо однієї із позовних вимог, які мають значення для її правильного вирішення та допущено порушення норм матеріального або процесуального права, у зв'язку з чим, судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення вказаної вище позовної вимоги, а в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

За приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в розмірі переплаченої суми.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

апеляційну скаргу Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про зобов'язання вчинити дії скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 17.08.2016 з урахуванням раніше виплачених сум.

В цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Повернути ОСОБА_2 судовий збір, надмірно сплачений за подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду в розмірі 1818 (тисяча вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп за реквізитами: банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, номер рахунку 31212206781002, код отримувача 38054707, МФО 802015, згідно квитанції № 3 від 01.03.2017, шляхом безспірного списання коштів управлінням Державної казначейської служби України у м. Вінниці із державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 березня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.