Ухвала суду № 65439846, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р.Справа № 524/2987/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.12.2016р. по справі № 524/2987/16-а

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського роти №1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Чижика Ярослава Вікторовича , Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до поліцейського роти №1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Чижика Ярослава Вікторовича, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 665630 від 22.04.2016 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.12.2016р. по справі № 524/2987/16-а позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 665630 від 22 квітня 2016 року, ухвалену поліцейським роти № 1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Чижиком Ярославом Вікторовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255 гри. на користь держави.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судовий збір на користь держави у розмірі 1378 грн.

Відповідач, Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та зазначає, що відповідачем правомірно винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, 22.04.2016 року поліцейським роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції капралом поліції Чижиком Я.В. винесено постанову серії ПС2 № 665630 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 12 год. 55 хв., керуючи транспортним засобом SHKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 у м. Кременчуці здійснив зупинку на перехресті просп. Лесі Українки та вул. Героїв Сталінграду, чим порушив п. 15.9 «ґ» ПДР України.

Позивач не погодився з постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 665630 від 22.04.2016 року, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1, був зупинений у м. Кременчуці по проспекту Лесі Українки відповідачем - поліцейським роти № 1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Чижик Я.В., який склав відносно позивача постанову, в якій було зазначено, що позивач здійснив зупинку на перехресті проспекту Л.Українки та вул. Г.Сталінграду, чим порушив п.15.9 (ґ) ПДР України, внаслідок чого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

У відповідності до пп. " ґ " п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

ОСОБА_1 здійснення зупинки з порушенням п. "ґ" п. 15.9 ПДР України не заперечував, однак вказував на вимушеність такої зупинки у зв'язку з крайньою необхідністю - поломкою автомобіля.

З пояснень позивача встановлено, що 22 квітня 2016 року близько 12 год. 55 хв. він керував вказаним транспортним засобом та при русі по проспекту Л.Українки на бортовому комп'ютері його автомобіля засвітилось позначення несправності електрики, акумулятора та генератора, після чого він негайно вжив заходів щодо зупинки автомобіля, не створюючи загрози та забезпечуючи безпеку дорожнього руху, зупинився на вільному місці паркування, але не міг включити аварійно світлову сигналізацію, так як вийшов з ладу акумулятор.

З матеріалів справи встановлено, що після даного випадку автомобіль позивача перебував у ремонті у ФОП ОСОБА_5, про що свідчить акт виконаних робіт та накладна №560 від 22.04.2016 року (а.с. 12-15).

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведених норм слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі наявності або відсутності підстав, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, а саме вчинення особою правопорушення в стані крайньої необхідності.

Колегія суддів зазначає, що поліцейським роти №1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Чижиком Ярославом Вікторовичем не було з"ясовано обставин зупинки позивачем транспортного засобу, а саме чи дійсно відбулася поломка автомобіля чи існувала небезпека під час керування такого засобу, яка загрожує громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, також відповідачем не наведено у постанові та не надано до суду докази якими він спростовує доводи позивача щодо вимушеної зупинки.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП України є, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків.

Між тим, поліцейським роти №1 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України Чижиком Ярославом Вікторовичем не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, не було відібрано пояснень позивача, не було запрошено свідків транспортної пригоди.

Відповідачем не надано доказів вчинення дій щодо перевірки технічного стану транспортного засобу позивача, тобто відповідачем не було з"ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на існуванні яких наполягав позивач, а саме наявності крайньої необхідності зупинки позивачем транспортного засобу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не з'ясовано всіх обставин справи, не подано до суду належних та достатніх доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність того, що позивачем порушено Правила дорожнього руху України, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що саме ним не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення ч. 1 ст. 122 КпАП України, а тому притягнення позивача до відповідальності є безпідставним, та висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серія ПС2 № 665630 від 22.04.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 122 КпАП України є правомірним.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судового збору на користь держави у розмірі 1378 грн. не відповідає приписам ст. 94 КАС України.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 4 статті 288 КпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції неправомірно стягнув з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судовий збір у розмірі 1378 грн.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду України щодо застосування вищезазначених норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року по справі № 306/17/16-а, який є обов'язковим при застосуванні судами відповідних норм права.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.12.2016р. по справі № 524/2987/16-а слід скасувати в частині розподілення витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.12.2016р. по справі № 524/2987/16-а скасувати в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України судового збору на користь держави у розмірі 1378 грн.

В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.12.2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2017 р.