Постанова № 65439756, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р. Справа № 816/891/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 816/891/16

за позовом Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Кременчуцька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 09.02.2016 № 0006251704 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9841,03 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.02.2016 №0006251704 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин. що мають значення для справи, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що під час прийняття рішення судом першої інстанції не враховано факт зарахування податковим органом протягом грудня 2015 року - січня 2016 року сплаченої позивачем суми єдиного внеску в рахунок погашення узгоджених сум податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, у зв'язку з чим у період з 21.01.2016 по 26.01.2016 році за позивачем рахувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску на суму 47771,99 грн.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 20.01.2016 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року, у якому задекларовано суму єдиного внеску в загальному розмірі 172323,82 грн, з них 34,7 % - 160311,97 грн, 2,6 % - 12011,85 грн/ а.с. 10/.

Згідно з платіжними дорученнями від 17.12.2015 №№ 1726, 1730 позивачем сплачено єдиного внеску 34,7 % - 160311,97 грн та 2,6 % - 12011,85 грн за грудень 2015 року /а.с. 8-9/.

Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.02.2016 №0006251704 Кременчуцькою ОДПІ нараховано позивачу штраф в сумі 9554,40 грн та пеню - 286,63 грн /а.с. 7/.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відомостями інтегрованої картки платника податків станом на 31.12.2015 (сальдо на початок року) борг минулих періодів не відображався, натомість рахувалася переплата на суму 135197,11 грн.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не надано відповідних доказів стосовно підстав та розміру боргу з ЄСВ минулих періодів, на погашення якого спрямовано частину коштів позивача, сплачених у рахунок сплати ЄСВ за грудень 2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача від 09.02.2016 № 0006251704 про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Спірні правовідносини, які виникли в даній справі, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464), а також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449 (далі по тексту - Інструкція №449).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з пп.1, 2 п.1 розділу ІV Інструкції № 449 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до Закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

У відповідності до пп.2, 3, 4 п.2 розділу ІV Інструкції № 449 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які не мають банківського рахунку, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки фіскальних органів - день списання банком або органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок фіскальних органів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 1 та 2 (крім тих, які є страхувальниками для платників, зазначених у підпунктах 11, 13 - 15 пункту 1 розділу II цієї Інструкції) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, у т.ч. й для позивача урегульовано пунктом 3 розділу ІV Інструкції № 449.

У відповідності до підпункту 1 цього пункту обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно з пп.6 п.3 розділу ІV Інструкції № 449 нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

Платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 6 цього пункту, або за результатами звірення стану розрахунків платника з фіскальним органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (пп.7 п.3 розділу ІV Інструкції № 449).

Як встановлено частиною 6 статті 25 цього Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Наведеним нормам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" кореспондують приписи п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Виходячи зі змісту вищезазначених норм, перераховані платником кошти зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач, в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення, посилається на те, що позивачем протягом 2015 року допускались випадки несвоєчасної сплати узгоджених зобов'язань, а саме: - при самостійно задекларованій сумі зобов'язання у розмірі 327 621,66 грн згідно розрахунку №1502297324 від 20.01.2015 допущено недоплату коштів у розмірі 39 515,81 грн станом на 20.01.2015 (станом на 20.01.2015 переплата складала - 288 105,85 грн). Дана заборгованість погашена 28.01.2016; при самостійно задекларованій сумі зобов'язання у розмірі 179 505,53 грн згідно розрахунку N 1507663372 від 16.02.2015 допущено недоплату коштів у розмірі 60 839,0:1 грн станом на 20.02.2015 (станом на 20.02.2015 переплата складала - 118 666,49 грн). Дана заборгованість погашена 23.02.2016; при самостійно задекларованій сумі зобов'язання у розмірі 213 368,62 грн згідно розрахунку N 1516355643 від 20.06.2015 допущено недоплату коштів у розмірі 8 592,0, грн станом на 22.06.2015 (станом на 22.06.2015 переплата складала - 118 666,49 грн). Дану заборгованість погашена 17.07.2016; при самостійно задекларованій сумі зобов'язання у розмірі 162 262,02 грн згідно розрахунку N 1521810432 від 19.09.2015 допущено недоплату коштів у розмірі 38 111,3 грн станом на 21.09.2015 (станом на 21.09.2015 переплата складала - 124 150,22 грн). Дана заборгованість погашена 19.10.2016.

Як наслідок за порушення строків сплати узгоджених зобов'язань станом на 20.01.2015, 20.02.2015, 22.06.2015 та 22.06.2015 до платника застосовані штрафні санкції, в тому числі рішення:

- N 0043631704 від 24.06.2015 - штраф 12 167,81 грн - не оскаржено. Набуло статусу узгодженого та відображено в КОР 16.07.2016.

- N 0043641704 від 24.06.2015 - штраф 2 516,06 грн - не оскаржено. Набуло статусу узгодженого та відображено в КОР 16.07.2016.

- N 0082891704 від 09.12.2015 - штраф 9 340,76 грн - не оскаржено. Набуло статусу узгодженого та відображено в КОР 15.01.2016.

Також Відповідно пункту 5 розділу VII Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний ден з прострочення платежу.

За порушення вище перелічених термінів сплати узгоджених зобов'язань нараховувалася пеня в загальній сумі за 2015 рік - 1 440,35 грн та за період січня 2016 рік - 1 304,52 грн.

Колегією суддів, на виконання приписів ст.ст. 11, 195 КАС України, з метою з'ясування всіх обставин у справі, а також повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, було витребувано у відповідача копію облікової картки Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) за 2015 рік.

Як вбачається з облікової картки позивача за 2015-2016 рр., Кременчуцькою виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) згідно платіжних доручень від 17.12.15 № 1726 на суму 12 011,85 грн. та від 17.12.15 № 1730 на суму 160 311,97 грн. сплачено суму єдиного внеску за грудень 2015 року у загальному розмірі 172 323,82 грн. Вказану суму було зараховано податковим органом в рахунок існуючої переплати 18.12.2015. Водночас, звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року № 1601919377 позивачем подано 20 січня 2016 року. На час здійснення зарахування вказаного зобов'язання за позивачем рахувалася переплата у розмірі 124551,83 грн., у зв'язку з чим податковим органом зменшено переплату на вказану суму (124551,83 грн) та збільшено недоїмку на суму 47771,99 грн. (172 323,82- 124551,83).

Вказана сума недоїмки виникла у зв'язку із зарахуванням податковим органом податковим органом протягом 2015 року - січня 2016 року сплаченої позивачем суми єдиного внеску у рахунок сплати заборгованості, що виникла раніше.

Як вбачається з облікової картки платника за 2015 рік, станом на 20.01.2015 року за позивачем рахувалася переплата у розмірі 288105,85 грн., однак протягом січня-лютого, квітня, червня-липня, вересня-жовтня 2015 року за позивачем також рахувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску, яка нараховувалась протягом року контролюючим органом на підставі рішень про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску.

На час зарахування контролюючим органом суми єдиного внеску у розмірі 172 323,82 грн. - 18.12.2015 року, за позивачем рахувалась переплата у розмірі 110537,12 грн. Після зарахування коштів на підставі платіжних доручень від 17.12.15 № 1726 на суму 12 011,85 грн. та від 17.12.15 № 1730 на суму 160 311,97 грн., за позивачем рахувалась переплата 282860,94 грн. 21.12.2015 року Кременчуцькою виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) нараховано до сплати єдиний внесок за листопад 2015 року у сумі 147663,83 грн. згідно поданого звіту № 1527249888 від 19.12.2015, у зв'язку з чим податковим органом зменшено існуючу переплату на вказану суму, таким чином станом на 31.12.2015 року за установою рахувалась переплата у розмірі 135197,11 грн. (282860,94-147663,83).

З облікової картки платника за 2016 рік вбачається, що впродовж 15.01.2017 року податковим органом зменшено переплату, яка рахувалась за підприємством - 135187,56 грн., на суму 10645,28 грн., у зв'язку із зарахуванням вказаних коштів на погашення узгоджених податкових зобов'язань зі сплати штрафних санкції та пені визначених вищезазначеними рішеннями відповідача.

Таким чином, на час нарахування позивачу єдиного внеску за грудень 2015 року, на підставі поданого ним звіту від 20.01.16 №1601919377, за Кременчуцькою виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) рахувалась переплата у розмірі 124 551,83, яка була зменшена у рахунок погашення зобов'язання зі сплати єдиного внеску за грудень 2015 року, та у зв'язку з чим у позивача виникла недоїмка по сплаті єдиного внеску станом на 20.01.2016 року у розмірі 47771,99 грн.

Вказана недоїмка була погашена 26.01.2016 року на підставі платіжного доручення № 19 від 25.01.2016 року.

Згідно з ч.2 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За приписами п.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

За таких обставин, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, про правомірність рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 09.02.2016 №0006251704 про застосування штрафних (фінансових) санкцій про застосування штрафних санкцій у розмірі 9554,4 грн. за несвоєчасну сплату Кременчуцькою виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року та нарахування пені у розмірі 286,64 грн. за період з 21.02.2016 по 21.01.2016 року на суму недоїмки у розмірі 47771,99 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 09.02.2016 р. № 0006251704 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, позовні вимоги про скасування цього рішення не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вказуючи, що відповідачем не надано доказів стосовно підстав та розміру боргу з ЄСВ минулих періодів, на погашення якого спрямовано частину коштів позивача, сплачених у рахунок сплати ЄСВ за грудень 2015 року, не враховав принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин у справі суд повинен витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Таких заходів судом першої інстанції, під час розгляду справи, вжито не було, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та. як наслідок, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 816/891/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 816/891/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Кременчуцької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 69) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 20.03.2017 р.