Ухвала суду № 65439579, 20.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Справа № 876/984/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Затолочний В.С,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Мельничук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Імпортавто» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2016р. по справі № 803/671/16 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області до Приватного підприємства «Імпортавто» про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

05.05.2016р. Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області звернулась в суд з позовом до Приватного підприємства «Імпортавто», в якому просить підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Імпортавто».

В обгрунтування адміністративного позову, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області покликається на те, що 19 і 20 квітня 2016 року, на підставі наказу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області № 450 від 18 квітня 2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», та направлень на перевірку № 000319, № 000316, № 000317 від 18 квітня 2016 року посадовими особами контролюючого органу здійснювались виїзди за місцезнаходженням ПП "Імпортавто" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11/408). Однак відповідач не допустив податкових інспекторів до проведення фактичної перевірки, у зв'язку із чим було складено Акт недопуску до проведення перевірки від 20 квітня 2016 року.

20 квітня 2016 року заступником начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства «Імпортавто» на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

У зв'язку із наведеним Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області просила підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2016р. адміністративний позов задоволено повністю, підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства «Імпортавто» (код ЄДРПОУ 39053128) застосованого на підставі рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області від 20 квітня 2016 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі Приватне підприємство «Імпортавто» покликається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач покликався на те, що підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна є відсутні, оскільки позивач вважає Наказ №450 від 18 квітня 2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» незаконним. Відтак, позивач переконаний, що мав право не допустити службових осіб до проведення перевірки, а отже дана обставина виключає можливість застосування умовного адміністративного арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін, виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України), Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області було видано наказ № 450 від 18 квітня 2016 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" Приватного підприємства "Імпортавто". У зв'язку із недопуском до перевірки посадовими особами контролюючого органу було складено відповідний акт від 20 квітня 2016 року.

20 квітня 2016 року заступником начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства "Імпортавто" на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

З метою підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків позивач звернувся в суд з позовом.

Задовольняючи позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області суд першої інстанції виходив з того, відповідачем недопущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а тому вимога щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком виходячи з наступних мотивів та міркувань.

Таким чином, судом встановлено, що наказ від 18 квітня 2016 року № 450 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", на підставі якого посадовим особами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області було організовано заходи для проведення перевірки підприємства, за результатами судового оскарження є чинним. При цьому, відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки 20 квітня 2016 року стала підставою для прийняття заступником начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної України служби у Волинській області рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20 квітня 2016 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як встановлено пунктом 80.1, підпунктами 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності зокрема таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

У відповідності до статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

При цьому з матеріалів справи судом встановлено, що Приватним підприємством «Імпортавто» в судовому порядку оскаржувало Наказ № 450 від 18 квітня 2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки». Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, в адміністративній справі № 803/593/16 за позовом Приватного підприємства «Імпортавто» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 18 квітня 2016 року № 450 в задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, Наказ від 18 квітня 2016 року № 450 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», на підставі якого посадовим особами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області було організовано заходи для проведення перевірки підприємства, за результатами судового оскарження є чинним, а покликання відповідача на його незаконність є необгрунтованим. При цьому, відмова від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки 20 квітня 2016 року стала підставою для прийняття заступником начальника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20 квітня 2016 року.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої постанови суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Імпортавто" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2016р. по справі № 803/671/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.І. Довга

судді І.І. Запотічний

В.С.Затолочний

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2017р.