Ухвала суду № 65439492, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/134/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить з урахуванням заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними і скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 вересня 2015 року № 0005531501, від 02 грудня 2015 року № 0008751501, від 24 вересня 2015 року № 0008271503, від 24 вересня 2015 року № 0008281503, від 24 вересня 2015 року № 0008291503.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у м. Києві, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві Каширіною Н.М. проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань) ТОВ «Гренландія» (код ЄДРПОУ 36196836).

За результатами вказаної перевірки складено акт № 4500/26-58-15-01-09-36196836 від 10 вересня 2015 року, яким встановлено порушення підприємством позивача вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В подальшому, на підставі вищенаведеного акту перевірки уповноваженою особою податкового органу було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року № 0005521501, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10% в загальній сумі 9 887,25 грн. та № 0005531501, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20 % в загальній сумі 11 972,40 грн.

Вважаючи висновки перевірки такими, що суперечать приписам чинного законодавства, а складені на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення № 0005521501 та № 0005531501 - протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління ДФС у м. Києві, із скаргою про перегляд таких податкових повідомлень - рішень.

28 листопада 2015 року позивач отримав рішення про результати розгляду первинної скарги № 17700/10/26-15-10-06 від 19 листопада 2015 року Головного управління ДФС у м. Києві, яким первинну скаргу - задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0005531501 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0005521501 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 244,20 грн., в іншій частині - залишено без змін.

02 грудня 2015 року відповідачем, на підставі акта перевірки № 4500/26-58-15-01-09-36196836 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 17700/10/26-15-10-06 від 19 листопада 2015 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008751501, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% в загальній сумі 9 643,05 грн.

В подальшому, відповідачем на підставі п.п. 20.10.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Гренландія» за звітний податковий період : 9 місяців 2012, рік 2012, рік 2014 декларацій з податку на прибуток.

За результатами вказаної перевірки складено акт №4783/26-58-15-03-36196836 від 22 вересня 2015 року, яким встановлено порушення підприємством позивача вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

24 вересня 2015 року, на підставі вищенаведеного акту перевірки уповноваженою особою податкового органу було прийнято податкові повідомлення-рішення :

- № 0008271503, яким позивачу встановлено порушення п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України у зв'язку з чим застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.;

- № 0008281503, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 4 758,00 грн., застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 475,80 грн.;

- № 0008291503, яким позивачу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 92 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 2 610,02 грн., застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 552,00 грн.

Вважаючи зазначені дії та рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що камеральну перевірку наведених вище податкових декларацій відповідач провів поза межами граничного терміну проведення такого виду перевірки декларацій з податку на додану вартість, встановленого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України. При цьому, порушення строків проведення камеральної перевірки свідчить про її незаконність, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про незаконність прийнятих за її результатами й оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зі змісту п.п. 75.1.1 п.п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України вбачається, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України).

Акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності.

Разом з тим, з досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, за результатами яких складено акти № 4500/26-58-15-01-09-36196836 від 10 березня 2015 року та № 4783/26-58-15-03-36196836 від 22 вересня 2015 року, у яких зазначено про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Однак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань, виходячи із наступного.

Згідно з п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14 червня 2013 року, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка», інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі «порушень (помилок) не виявлено» (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка» складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Відповідно до п. 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 522 від 19 червня 2012 року (далі Регламент), результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

З наведених норм вбачається, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності. При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки. До такого переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає про те, що термін сплати узгоджених грошових зобов'язань не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а отже, податковим органом, не в спосіб встановлений законодавством складено акти камеральних перевірок з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна сплата узгодженої суми грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно акта перевірки № 4500/26-58-15-01-09-36196836 відповідачем проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість.

Так, відповідачем проведено камеральну перевірку наступних податкових декларацій : податкової декларації з податку на додану вартість від 20 грудня 2013 року № 9082411232, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 листопада 2013 року № 9074843285, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2014 року № 9088305157, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2014 року № 9088305157, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 червня 2013 року № 903698691, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 грудня 2013 року № 9082411232, податкової декларації з податку на додану вартість від 22 грудня 2014 року № 9074192295, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 лютого 2014 року № 9008938516, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 лютого 2014 року № 9008938516, податкової декларації з податку на додану вартість від 22 липня 2013 року № 9044278053, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 березня 2014 року № 9014805676, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 листопада 2013 року № 9074843285, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2015 року № 9078710177, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 березня 2014 року № 9014805676, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2015 року № 9078710177, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 березня 2014 року № 9014805676, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 жовтня 2013 року № 9060545020, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 серпня 2013 року № 9051766778, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 серпня 2013 року № 9051766778, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 серпня 2013 року № 9051766778, податкової декларації з податку на вартість від 22 квітня 2014 року № 9022322849, податкової декларації з податку на додану вартість від 24 лютого 2015 року № 9021930140, податкової декларації з податку на додану вартість від 22 квітня 2014 року № 9022322849, податкової декларації з податку на додану вартість 20 листопада 2015 року № 9067889140, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 вересня 2013 року № 9059171520, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 вересня 2015 року № 9059171520, податкової декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року № 9028933333, податкової декларації з податку додану вартість від 19 березня 2015 року № 9043731414, податкової декларації з податку додану вартість від 20 березня 2014 року № 9014818945, податкової декларації з податку додану вартість від 22 грудня 2014 року № 9074192295, податкової декларації з податку додану вартість від 21 жовтня 2013 року № 9066776878, податкової декларації з податку додану вартість від 20 лютого 2013 року № 9008327646, податкової декларації з податку додану вартість від 21 жовтня 2013 року № 9066776878, податкової декларації з податку додану вартість від 20 лютого 2013 року № 9008327646, податкової декларації з податку додану вартість від 21 липня 2014 року № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 22 жовтня 2013 року № 9065093737, податкової декларації з податку додану вартість від 17 червня 2014 року № 9034353754, податкової декларації з податку додану вартість від 17 червня 2014 року № 9034353754, податкової декларації з податку додану вартість від 20 грудня 2014 року № 9080463357, податкової декларації з податку додану вартість від 21 липня 2014 року № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 20 квітня 2015 року № 9073845184, податкової декларації з податку додану вартість від 17 січня 2013 року № 9084937869, податкової декларації з податку додану вартість від 22 квітня 2013 року № 9022737161, податкової декларації з податку додану вартість від 20 листопада 2013 року № 9074843285, податкової декларації з податку додану вартість від 20 березня 2013 року № 9014818945, податкової декларації з податку додану вартість від 01 жовтня 2012 року № 9057280028, податкової декларації з податку додану вартість від 20 серпня 2014 року № 9048514452, податкової декларації з податку додану вартість від 20 листопада 2012 року № 9073177497, податкової декларації з податку додану вартість від 21 липня 2014 року № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 17 січня 2013 року № 9084937867, податкової декларації з податку додану вартість від 21 липня 2014 року № 9042007501, податкової декларації з податку додану вартість від 20 серпня 2014 року № 9048514452, податкової декларації з податку додану вартість від 20 листопада 2012 року № 9072177497, податкової декларації з податку додану вартість від 20 жовтня 2014 року № 9060545020, податкової декларації з податку додану вартість від 20 травня 2015 року № 9101569845, податкової декларації з податку додану вартість від 17 липня 2015 року № 9151146333, податкової декларації з податку додану вартість від 20 лютого 2013 року № 9008327646, податкової декларації з податку додану вартість від 22 жовтня 2012 року №9065093737, податкової декларації з податку додану вартість від 17 липня 2015 року № 9151146333, податкової декларації з податку додану вартість від 22 червня 2015 року № 9129995147, податкової декларації з податку додану вартість від 22 жовтня 2012 року № 9065093737, податкової декларації з податку додану вартість від 20 грудня 2012 року № 9080463357, податкової декларації з податку додану вартість від 22 вересня 2014 року № 9054440280, податкової декларації з податку додану вартість від 20 серпня 2012 року № 9050387687, податкової декларації з податку додану вартість від 22 червня 2015 року № 9129995147, податкової декларації з податку додану вартість від 20 вересня 2012 року № 9057280028.

Проте, камеральну перевірку наведених вище податкових декларацій відповідач провів лише 10 вересня 2015 року, тобто поза межами граничного терміну проведення такого виду перевірки декларацій з податку на додану вартість, встановленого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що порушення строків проведення камеральної перевірки свідчить про її незаконність. Відповідно, така перевірка не має правових наслідків, складені за наслідками такої перевірки акти не може вважатися належними та допустимим доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 21 березня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.