Ухвала суду № 65439200, 15.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3570/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

Межевича М.В.

суддів: Земляної Г.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу з транспортного податку на суму 15000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову Білоцерківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно позовної заяви виникнення податкового боргу у відповідача з транспортного податку на суму 15000,00 грн. позивач обґрунтовує наявністю податкового повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №19793-10.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №19793-10 відповідачем не оскаржене та не скасоване, то грошове зобов'язання, визначене ним, вважаються узгодженими.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з положеннями п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення - рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2015 р. Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №19793-10 про визначення відповідачу податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу за адресою: 09100, АДРЕСА_1, та повернуто відправнику з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У лютому 2016 року Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області виставлено відповідачу податкову вимогу від 03.02.2016 р. №114-23 на суму 15000,00 грн. за платежем 18011001, яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу відправника з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вищезазначених норм дане рішення вважається узгодженим.

Разом з тим, зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 фактично не отримував податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. та податкову вимогу від 03.02.2016 р., тому не міг скористатися правом на їх оскарження.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд під час вирішення даного спору не може залишати поза увагою питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.06.2015 р. №19793-10, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 р. внесено зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015 р., а саме введено новий транспортний податок.

Відповідно до п 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно п.п. 267.5.1. п 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктами 12.3.1. - 12.3.3. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п.12.4. Податкового кодексу України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Судом першої інстанції встановлено, а позивачем в апеляційній скарзі не спростовано відсутності прийнятого відповідною міською радою у встановленому порядку рішення про введення транспортного податку на території міста, яке б давало право на нарахування відповідачу транспортного податку за 2015 рік.

Таким чином, вимоги про стягнення боргу з відповідача є необґрунтованими.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції протиправно вийшов за межі доводів позовної заяви є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 р. Білоцерківській ОДПІ визначено розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги. Ухвалою від 23.02.2017 р. заявнику відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі. Станом на 15.03.2017 р. судовий збір заявником апеляційної скарги не сплачено, тому він підлягає стягненню судом, в розмірі встановленому п. 5 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", - 1515,80 грн. Згідно із ч. 1 ст. 9 цього Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Межевич М.В.

Земляна Г.В.

Повний текст ухвали складено 20.03.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.