Ухвала суду № 65439159, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: № 823/1917/16 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» - Півошенка Петра Олександровича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області №0000264000 від 28.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки про порушення ним законодавства є безпідставними, оскільки облік товарних запасів за місцем реалізації здійснюється підприємством у належній формі.

Позивач стверджує, що висновок про наявність на АЗС, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90, не облікованого товару зроблено на підставі співставлення даних Х-звіту з фактичною кількістю паливно-мастильних матеріалів, визначених в результаті проведення замірів, який не являється первинним документом. Сама по собі відсутність за місцем реалізації товарів первинних документів, якими підтверджується їх оприбуткування після проведення планової інвентаризації, ще не свідчить про те, що підприємство реалізує не обліковані товари і не є підставою для застосування санкцій. Окрім того, позивач вважає, що виявлення реальних та фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарному парку можливо лише шляхом проведення їх інвентаризації, а в період проведення фактичної перевірки взагалі не проводилась інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах, що підтверджується відсутністю форм № 3-НП, 7-НП, 23-НП, акту інвентаризації форми № 20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми 35-НП, та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії. За вказаних обставин позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області 05.07.2016р. проведено фактичну перевірку АЗС, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (код ЄДРПОУ 38305367) за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90, за результатами якої складено акт №2117/15-51-40-00/38305367 від 14.07.2016р.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не ведеться у встановленому законодавством порядку облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Перевіряючими виявлено надлишок пального: ДП Nano 40,9 л. на суму 899 грн. 40 коп.; ДП Nano 233,2 л. на суму 4894 грн. 87 коп.; бензину А-95 267,19 л. на суму 6409 грн. 89 коп.; бензину А-98 149,47 л. на суму 4108 грн. 93 коп. Всього надлишок всіх видів пального склав 690,76 л. на суму 16 313 грн. 09 коп.

Так, за даними Х-звіту реєстратора розрахункових операцій (РРО), в залишках повинно рахуватися пальне: ДП Nano - Extra 9899,93 л.; Бензин А-92 10912,67 л.; ДП Nano 10888,61 л.; Бензин А-95 15604,81 л.; Бензин А-95 Nano 11861,5 л.; Бензин А-98 2032,93 л.;

Фактично, станом на момент проведення перевірки, залишки пального по резервуарам склали: ДП Nano - Extra 10021 л.; Бензин А-92 10820 л.; ДП Nano 11211,5 л.; Бензин А-95 16000 л.; Бензин А-95 Nano 11793 л.; Бензин А-98 2200 л.

Таким чином, перевіркою виявлено надлишок пального (з урахуванням похибки 0,8%): ДП Nano 40,9 л. на суму 899,4 грн.; ДП Nano 233,2 л. на суму 4 894,87 грн.; Бензин А-95 267,19 л. на суму 6409,89 грн.; Бензин А-98 149,47 л. на суму 4 108,93 грн.

Всього надлишок всіх видів пального склав 690,76 л. на суму 16 313,09 грн. Вищеназвані факти підтверджено додатком № 1 до акта перевірки за підписом начальника АЗС ТОВ «Сокар Петролеум» Мица І.І.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000264000 від 28.07.2016р., яким до позивача застосовано штрафні санкції передбачені статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 32 626 грн. 18 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження наведене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 44.1статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складам їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлює Інструкція №281/171/578/155.

Нормами цієї Інструкції встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО .з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.

Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об'єму відпущеного пального. Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП, який складається у двох примірниках.

На підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31- НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Фактичні залишки нафтопродуктів в резервуарах визначаються за результатами вимірювання та також відображаються у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Облік реалізації за готівку нафтопродуктів, за певний проміжок часу ведеться через РРО, в тому числі враховується відпуск нафтопродуктів на АЗС за талонами, платіжними картками, відомостями.

Враховуючи вищевикладене. фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені вілповідними документами (ТТН). змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Водночас, статтею 20 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десята неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вищевказана правова позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року по справі № К/800/31642/13.

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на норми підпункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

Всупереч наведених вимог Інструкції №281/171/578/155 позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог та на вимогу суду не надано доказів проведення записів в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП та занесення даних про оприбутковані нафтопродукти до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.

Виходячи з положень підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

За змістом положень підпунктів 10.3.2 - 10.3.4 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному, звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

Підпунктами 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування паливно - роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущених пального або олив.

З аналізу наведених вимог Інструкції №281/171/578/155 слідує висновок, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %.

Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, а тому колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, що денний Х-звіт не може засвідчувати документальні залишки пального на АЗС.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Отже, будь-які порушення вимог наведеного Закону стосуються порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому дані реєстратора розрахункових операцій в обов'язковому порядку є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

При цьому, єдиним можливим способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою N 16-НП та N 17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Щодо доволів позивача, що виявлення не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації та складення відповідних форм № 3-НП, 7-НП, 23-НП, акту інвентаризації форми № 20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми 35-НП, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Розділ 13 Інструкції №281/171/578/155 регулює порядок проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах.

Відповідно до пункту 13.5 Інструкції №281/171/578/155 для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб.

Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд.

Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Пунктом 13.13 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою N 23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою N 35-НП (додаток 28).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний порядок стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації. Однак, вказаний порядок не поширює свою дію на випадки проведення фактичної перевірки контролюючими органами, оскільки не містить жодних норм, які регулюють порядок проведення інвентаризації в такому випадку.

Щодо наявності на дату проведення перевірки реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу разом з працівниками АЗС здійснено перевірку фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах. Дані перевірки відображені в додатку до акту перевірки №2117/15-51-40-00/38305367 від 14.07.2016р. Надлишок пального з урахуванням похибки склав: ДП Nano 40,9 л. на суму 899 грн. 40 коп.; ДП Nano 233,2 л. на суму 4894 грн. 87 коп.; бензину А-95 267,19 л. на суму 6409 грн. 89 коп.; бензину А-98 149,47 л. на суму 4108 грн. 93 коп.

Названий додаток до акту засвідчений підписом начальника АЗС позивача.

Більш того позивач не заперечує обставину наявності надлишків пального на АЗС за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90, оскільки ним надано до суду накладну №2216 від 06.07.2016р. якою оприбутковано надлишки пального на наступний день після проведення перевірки.

В силу положень статті 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи, що в ході проведення перевірки встановлено наявність на АЗС позивача необлікованих нафтопродуктів, загальна вартість яких склала 16 313 грн. 09 коп., суд вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР у розмірі 32 626 грн. 18 коп. (16 313, 09 х 2 = 32 626,18).

Відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, на переконання суду, платнику податків слід займати активну позицію - не тільки посилатися на норму частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а й самому надавати докази та пояснення, які підтверджують неправомірність рішення, прийнятого податковим органом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що адміністративни позов не підлягає задоволенню

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» - Півошенка Петра Олександровича - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 21 березня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.