Постанова № 65438686, 14.03.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 921/609/15-г/10

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Малех І.Б.

Гриців В.М.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Міфрід»

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016р.

у справі № 921/609/15-г/10

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт», с.Петриків Тернопільського району Тернопільської області

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - Плесюк О.С.

від боржника - не з»явився

арбітражний керуючий - не з»явився

В ході судового засідання скаржнику права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені.

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Боржник та арбітражний керуючий належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016р. у справі № 921/609/15-г/10 (суддя Півторак М.Є.) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт», с.Петриків Тернопільського району Тернопільської області повернуто без розгляду скаргу за № 220 від 25.11.2016р. Приватному підприємству «Міфрід», м.Дніпропетровськ.

Ухвала суду мотивована тим, що у пункті 4-1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю).

Відповідно до абз. 8 статті 28 ГПК України, у спорах про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, представником такого товариства є також учасник (акціонер) цього товариства, якому сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу (простих акцій) товариства, який подав господарському суду позовну заяву від імені товариства або який подав господарському суду заяву про здійснення представництва позивача. Учасник (акціонер), якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу (простих акцій) господарського товариства, може здійснювати представництво товариства особисто (якщо він є фізичною особою), через свої органи (якщо він є юридичною особою), через органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (якщо він є державою, Автономною Республікою Крим, територіальною громадою), через інших своїх представників. Учасник (акціонер), якому сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу (простих акцій) товариства, може здійснювати представництво товариства через одного з учасників (акціонерів) або спільно уповноважити на це іншу особу.

Окрім того, у п. 1, 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.04.2016р. №01-06/1474//16 "Про закон України від 07.04.2015 №289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" вказано, що Законом вносяться зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким у господарському судочинстві запроваджується нова категорія справ - справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарську товариству її діями (бездіяльністю) (доповнення частини першої статті 12 ГПК України новим пунктом 4-1).

Зважаючи на те, що запроваджувана категорія справ передбачає особливий склад учасників провадження, Законом внесено відповідні зміни до статей 21, 28 ГПК України щодо встановлення сторін у цій категорії справ, вимог до їх представників та особливостей реалізації ними прав у судовому процесі.

Так, позивачем у таких справах є господарське товариство, в інтересах якого подано позов про відшкодування збитків завданих цьому товариству діями (бездіяльністю) його посадової особи.

Право подати господарському суду позовну заяву від імені господарського товариства, а так само заяву про здійснення представництва позивача надано учаснику (акціонеру) цього товариства, якому сукупно належать 10 і більше відсотків статного капіталу (простих акцій) товариства. Ці особи мають статус представника відповідного товариства.

З огляду на зазначене позивачем у такій справі має виступати господарське товариство або її акціонер (учасник), тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", с. Петриків Тернопільського району або його учасник.

Як вбачається із тексту оскаржуваної ухвали, Приватне підприємство "Міфрід" не надало суду доказів, що воно є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" і користується правами наданими статтями 12, 28 ГПК України. Відтак, при даних обставинах справи, суд встановив, що слід повернути скаргу ПП "Міфрід", м. Дніпропетровськ - без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду скаржник - Приватне підприємство «Міфрід» оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016 року у справі № 921/609/15-г/10, оскільки вважає, що ухвала суду першої інстанції необґрунтована, безпідставна та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що в ході ліквідаційної процедури банкрута представниками Приватного підприємства «Міфрід» були встановлені факти, які свідчать про порушення чинного законодавства України заінтересованими особами стосовно боржника, а саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт» Гаврилюком О.С. та засновником (учасником) товариства ОСОБА_4 як на стадії розпорядження майном так і під час здійснення ліквідаційної процедури. Відтак, як зазначає скаржник, враховуючи положення ч.4 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Приватне підприємство «Міфрід» звернулось до господарського суду Тернопільської області із скаргою на протиправні дії директора та засновника у зв»язку з необхідністю встановлення обставин порушення вимог ухвали господарського суду Тернопільської області від 03.07.2015р. у справі № 921/609/15-г/10 та заборони відчуження основних засобів ТзОВ «Славпродукт». Однак, місцевий господарський суд всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно повернув вказану скаргу без розгляду та усунувся від встановлення обставин, які мають суттєве значення для справи, а також впливають на права та охоронювані законом інтереси Приватного підприємства «Міфрід».

Враховуючи наведені в апеляційній скарзі доводи, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена з неповним з»ясуванням обставин справи, що мають значення для її обгрутованого та законного вирішення.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства «Міфрід» слід задоволити частково, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016р. у справі № 921/609/15-г/10 слід скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 ст.9 Закону встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до положень статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Статтею 1 цього Закону також визначено, що заінтересовані особи стосовно боржника це юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою-боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обгрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрутом щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв»язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Частиною першої статті 39 Закону встановлено, що власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури має право одночасно задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів або надати боржнику грошові кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, у порядку та на умовах, передбачених статтею 31 цього Закону.

Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговоренні звіту ліквідатора та мирової угоди, а також може заявляти клопотання про погашення заборгованості або перехід до процедури санації.

З наведених положень чинного законодавства вбачається, що власник та керівник боржника являються учасниками справи про банкрутство, що є більш широким поняттям ніж учасник ліквідаційної процедури та передбачає, що учасники справи про банкрутство беруть участь у справі на всіх стадіях справи про банкрутство, включаючи ліквідаційну процедуру.

У відповідності до ч.4 ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як вбачається із поданої скарги Приватне підприємство «Міфрід» звертало увагу місцевого господарського суду на те, що протиправні дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт» Гаврилюка О.С. та засновника (учасника) товариства ОСОБА_4, які є заінтересованими особами стосовно боржника, порушують права та охоронювані законом інтереси Приватного підприємства «Міфрід», всі протиправні дії вчинені даними особами під час провадження у справі про банкрутство, нормами матеріального права передбачено розгляд скарг на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство.

Однак, всупереч вищенаведених норм чинного законодавства суд першої інстанції безпідставно повернув скаргу Приватного підприємства «Міфрід», пославшись при цьому на положення статті 12, 21, 28 Господарського процесуального кодексу України.

На думку колегії суддів, в даному випадку Приватне підприємство «Міфрід» реалізувало своє право на судовий захист саме поданням скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури, а не поданням позовної заяви в окремому позовному провадженні.

Окрім того, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції безпідставно застосовано пункти 3 та 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної владси та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції без достатніх правових підстав винесено оскаржувану ухвалу, належним чином не дослідивши усі обставини справи, не здійснивши аналіз норм матеріального та процесуального права, а також положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, ухвала господарського суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника відповідають матеріалам справи, документально обґрунтовані та базуються на нормах чинного законодавства. Відтак, існують достатні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на боржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Міфрід» - задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.12.2016р. у справі № 921/609/15-г/10 - скасувати.

3. Справу № 909/1547/13 передати на розгляд господарського суду Тернопільської на стадію прийняття скарги Приватного підприємства «Міфрід» за № 220 від 25.11.2016р. (вх. № 20588) до провадження.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славпродукт» (47720, Тернопільська область, Тернопільський районі, с.Петриків, вул.Об»їзна, 12/6а код 34042038) на користь Приватного підприємства «Міфрід» (49038, м.Дніпропетровськ, вул.Вокзальна, 5 код 21917091) - 1378,00 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Зобов»язати господарський суд Тернопільської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

9. Повний текст постанови складено « 17» березня 2017р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Малех І.Б.

суддя Гриців В.М.