Ухвала суду № 65438611, 20.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"20" березня 2017 р. Справа №911/482/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Київської областівід 16 лютого 2017 року

За скаргою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 911/482/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Державного підприємства «Енергоринок»

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 248 787 488,86 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 року у справі № 911/482/16 позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок» задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь Державного підприємства «Енергоринок» 237 932 213,52 грн. основного боргу, 7 665 221,26 грн. пені, 113 014,94 грн. штрафу, 2 456 630,05 грн. інфляційних, 620 409,09 грн. 3% річних та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору (т.І, а.с.214-221).

26 травня 2016 року на виконання зазначеного рішення від 26 квітня 2016 року Господарським судом Київської області видано відповідний наказ (т.І, а.с.224).

10 січня 2017 року до Господарського суду Київської області від ДП «Регіональні електричні мережі» надійшла скарга б/н від 08.12.2016 року на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу від 26 травня 2016 року у справі № 911/482/16 (т.ІІ, а.с. 11-13).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року скаргу ДП «Регіональні електричні мережі» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання наказу від 26 травня 2016 року у справі №911/482/16 задоволено, визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 року у справі №911/482/16 щодо накладення арешту на кошти та майно боржника в межах виконавчого провадження №51826367; Визнано недійсними постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 24 листопада 2016 року про арешт коштів на рахунках боржника та від 24 листопада 2016 року про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №51826367 та зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювати виконавче провадження №51826367 з врахуванням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.ІІ, а.с.154-163).

06 березня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою №911/482/16/14/20.3-03 від 06 березня 2017 року на ухвалу Господарського суду Київської області у справі №911/482/16 від 16 лютого 2017 року, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті №02147 0514555 5 про направлення апеляційної скарги, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі № 911/482/16 скасувати, у задоволення скарги відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2017 року для розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та додані до неї документи, судовою колегією встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 95 ГПК України: «Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні».

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Відповідно абзацу дев'ятого пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»: «Треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК)».

Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, доказів направлення копії апеляційної скарги Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (третя особа) скаржник не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Разом з апеляційною скаргою, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому зазначає, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої , відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань. В зв'язку з чим просить суд відстрочити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 до прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Відповідно до прикінцевих положень Закону Україну "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIІІ від 22.05.2015 Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно абзаці 3 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, а саме рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є неприпустимим.

Відтак, наведені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600.00 грн.

06 березня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 за подання якої повинен був сплатити судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Проте, до апеляційної скарги, заявником не додано доказів про сплату судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про повернення апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду на підставі п.п. 2, 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України, у зв'язку з відсутністю доказів направлення копії апеляційної скарги третій особі та не поданням доказів сплати судового збору.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України «після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно».

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16.

У зв'язку з тим, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 16 лютого 2017 року у справі №911/482/16 підлягає поверненню з підстав передбачених п. 2, 3, ч. 1 ст. 97 ГПК України вищезазначене клопотання не розглядалось.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 95, п. 2, 3 ч. 1, ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору

2. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області у справі №911/482/16 від 16 лютого 2017 року разом з доданими до неї документами повернути без розгляду.

3. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.

4. Справу № 911/482/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук