Постанова № 65436654, 15.03.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/6/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Антоненко Т.М., Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В:

04.01.2017 Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22.07.2016 №№ 0005721302, 0005731302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.07.2016 № 0005751302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2016 № Ф-0005741302.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів було включено до складу валових витрат суми коштів, сплачених за електро-водо-газопостачання. Крім того, вважає безпідставним та необґрунтованим і висновок відповідача, викладений у акті перевірки, що витрати на оплату праці найманого працівника ОСОБА_5, яка працює на посаді - «продавець продовольчих товарів» і трудовий договір з якою зареєстрований 15.06.2012 за № 25011200437, не пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності. Також, позивач стверджує про помилковість висновків податкового органу щодо заниження єдиного соціального внеску та військового збору, внаслідок неправомірного зменшення суми фактично понесених позивачем витрат. Відтак, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу податкового органу є протиправними та такими, які підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем було протиправно враховано у складі витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням ним доходу, витрати у сумі 174792,87 грн., так як вони не були підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами під час проведення перевірки. Також, відповідач вказав на те, що позивачем було невірно визначено базу для нарахування єдиного соціального внеску та військового збору, що і стало підставою для нарахування податковим органом суми єдиного соціального внеску та військового збору. За наведених обставин відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому прийняті за результатами перевірки оскаржувані рішення є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 08.04.1998 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку у Ніжинській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.

У свою чергу, основним видом діяльності позивача за КВЕД 47.11 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з матеріалів справи, працівником Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлення на перевірку від 29.06.2016 № 183,наказу від 17.06.2016 № 236 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2016 року, проведено з 29.06.2016 по 18.07.2016 документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 19.04.2012 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 21.07.2016 № 654/13-2220604325 (т.1 а.с.28-40), яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

1) абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 3.3. розділу III наказу Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 «Про затвердження Порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, на загальну суму 51403,85 грн., у тому числі: за 2013 рік - 8164,21 грн.; за 2014 рік - 15829,85 грн.; за 2015 рік - 27409,79 грн.;

2) пункту 167.1. статті 167, підпункту 177.1., підпункту 177.2., підпункту 177.4., підпункту 177.7., підпункту 177.9., підпункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 26218,93 грн., у тому числі: за 2013 рік - 9020,57 грн.; за 2014 рік - 6995,56 грн.; за 2015 рік - 10202,80 грн.;

3) підпункту 1.2. пункту 16-1. підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України, Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який набрав чинності з 01.01.2015, що призвело до заниження податкового зобов'язання по військовому збору за 2015 рік, на загальну суму 1020,28 грн.

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесені:

1) податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 № 0005721302, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 32773,66 грн., з них: за основним платежем - 26218,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6554,73 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 № 0005731302, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1461,52 грн., у тому числі: за основним платежем - 1020,28 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 255,07 грн. та пеня - 186,17 грн.

3) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2016 № Ф-0005741302, згідно з якою позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51403,85 грн.;

4) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.07.2016 № 0005751302, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 10280,77 грн. (т.1 а.с.41-44).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються нормативно-правовими актами, чинними на момент їх виникнення.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 № 0005721302, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, згідно з пунктом 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1. статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами підпунктів 177.4.1. - 177.4.4. пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1.-177.4.3. цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм пунктів 44.1. та 44.3. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1. статті 44 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Системний аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 14.01.2015 № К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14 податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

У свою чергу, як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по комунальним послугам (за використання електроенергії, постачання води та природного газу) щодо об'єктів: кабінету психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазину "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазину "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин); павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) та витрати на оплату праці найманому працівнику - продавцю продовольчих товарів ОСОБА_5 за 2013 - 2015 роки.

Однак, з такими висновками відповідача суд частково не погоджується, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивачем у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 віднесено до складу витрат витрати по комунальним послугам на загальну суму 182002,38 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем надано суду первинні документи, з яких встановлено наступне.

Так, 27.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією «Чернігівобленерго» (Постачальник) в особі директора Ніжинського району електричних мереж ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 329, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю «-» кВА, дозволеною для використання « 10,3» кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії встановлено згідно додатків та актів розмежування балансової належності електромереж, а саме: кабінет психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазин "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазин "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин) та павільйон «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) (т.1 а.с. 82-90,92,93).

01.01.2011 між Комунальним підприємством «Ніжинське Управління водопровідно-каналізаційного господарства» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (Абонент) укладено договір на водопостачання та водовідведення № 172А, предметом якого є надання Постачальником послуг з водопостачання та водовідведення, у тому числі водовідведення гарячого водопостачання Абоненту для господарсько-побутових, технологічних та інших потреб, на умовах їх своєчасної та повної оплати (т. 1 а.с.9-11).

20.12.2012 та 22.07.2015 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут») (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (Споживач) укладені договори на транспортування природного газу газорозподільними мережами №№ 151Н та на постачання природного газу за регульованим тарифом №№ 151Н, 2015/ТП-КП-Н40190, предметом яких є надання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів, постачання природного газу та оплата вартості газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договорами (т. 1 а.с. 157,160-170).

При цьому, з договорів на водопостачання та водовідведення від 01.01.2011 № 172А та на транспортування природного газу газорозподільними мережами від 20.12.2012 № 151Н і на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20.12.2012 № 151Н та від 22.07.2015 № 2015/ТП-КП-Н40190 вбачається, що останні стосуються надання вищевказаних комунальних послуг виключно щодо павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин).

У свою чергу, на підтвердження виконання вказаних договорів щодо павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують правомірність формування ним валових витрат за рахунок витрат по комунальним послугам (за використання електроенергії, постачання води та природного газу) за 2013-2015 роки, а саме: рахунки за активну електроенергію; акти прийняття-передачі наданих послуг, рахунки, квитанції та платіжні доручення, акт звіряння взаємних розрахунків (водопостачання та водовідведення); акти приймання-передачі про транспортованого природного газу; рахунки та платіжні доручення (за природний газ).

Також, витрати позивача по комунальним послугам (за використання електроенергії, постачання води та природного газу) щодо павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) були відображені останнім і у податковому обліку позивача, що підтверджується податковими деклараціями про майновий стан і доходи, наявними у матеріалах справи.

За результатами дослідження вищевказаних первинних документів щодо правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок витрат по комунальним послугам (за використання електроенергії, постачання води та природного газу) за 2013-2015 роки стосовно павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин), суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій щодо надання та оплати комунальних послуг.

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витрати по комунальним послугам (за використання електроенергії, постачання води та природного газу) за 2013-2015 роки стосовно павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Суд також бере до уваги той факт, що, під час проведення перевірки, відповідач зобов'язаний був здійснити точний розрахунок розміру всіх сум по сплаті за комунальні послуги (за використання електроенергії, постачання води та природного газу) щодо павільйону «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) площею 87,7 кв.м., а саме: 77,7 кв.м., які належать на праві власності ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с.65), та 10,0 кв.м., які перебувають в оренді, згідно договору оренди приміщення від 02.02.2013 №5, у ФОП ОСОБА_7 (т.1 а.с. 67,68)

Однак, вищевказаний обов'язок відповідачем не виконано.

Разом з тим, позивачем до суду не надано жодних доказів правомірності включення до складу валових витрат витрати по комунальним послугам (за використання електроенергії) щодо об'єктів: кабінету психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазину "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазину "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин), крім договорів оренди вищевказаних торгових приміщень (т.1 а.с.232-241).

Також, судом не приймається до уваги той факт, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати на оплату праці найманому працівнику - продавцю продовольчих товарів ОСОБА_5 за 2013 - 2015 роки, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2012 між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено безстроковий трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, зареєстрований у Ніжинському міськрайонному центрі зайнятості 15.06.2012 за № 25011200437, відповідно до умов якого ОСОБА_5 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_4 на посаду «продавця продовольчих товарів» у павільйон «Трійка» (вул. Шевченка, 97Т, м. Ніжин) (т.1 а.с. 12).

Згідно з відомостями нарахування зарплати за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_4 було нараховано та виплачено ОСОБА_5 відповідну суму заробітної плати (т. 1 а.с. 196-231).

При цьому, відповідач у акті перевірки та представник відповідача у судовому засіданні посилався на той факт, що працівник ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5 - «продавець продовольчих товарів» здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами без продуктів харчування у павільйоні «Трійка» впродовж 2013 - 2015 років, на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії НОМЕР_1, виданої ГУ ДФС у Чернігівській області 21.12.2015, водночас реалізація вищевказаних товарів, на думку відповідача, повинна здійснюватися «продавцем магазину».

Разом з тим, суд не погоджується із вищевказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Розділом 5 Класифікатора професій ДК 003:2010 («Працівники сфери торгівлі та послуг»), визначено, зокрема, наступні категорії працівників: «продавець продовольчих товарів» та «продавець непродовольчих товарів».

При цьому, такої категорії посади як «продавець магазину» Класифікатор не містить.

У свою чергу, Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. ВИПУСК 65 «Торгівля та громадське харчування», затвердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 30.11.1999 № 918 та погодженим Міністерством праці та соціальної політики України, визначено спеціалізацію, зокрема, посад «продавець продовольчих товарів» та «продавець непродовольчих товарів».

Так, згідно спеціалізації посади «продавець продовольчих товарів» передбачено посада «продавець тютюнових виробів» та «продавець безалкогольних та слабоалкогольних напоїв».

Водночас, спеціалізація посади «продавець непродовольчих товарів» не містить вищевказаних посад, а передбачає посади продавця, зокрема, швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних товарів, головних уборів, текстильних товарів, електропобутових товарів, меблів і т.д.

Отже, чинним законодавством України передбачено безпосереднє право «продавця продовольчих товарів» щодо реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.07.2016 № 0005721302 за виключенням сум валових витрат по комунальним послугам щодо об'єктів: кабінету психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазину "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазину "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин) та задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 у цій частині.

Стосовно висновків Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналогічні положення містились і у пункті 3.3. розділу III наказу Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 «Про затвердження Порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина 2 статті 9 Закону № 2464-VI).

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 21.07.2016 № 654/13-2220604325 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_4 було порушено вимоги абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 3.3. розділу III наказу Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 «Про затвердження Порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки, що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 51403,85 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2016 № Ф-0005741302 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51403,85 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.07.2016 № 0005751302, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 10280,77 грн. (т.1 а.с. 42,44).

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 №№ 0005721302.

Враховуючи часткове спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2013-2015 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 21.07.2016 № 654/13-2220604325, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.07.2016 № 0005751302 та вимоги Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2016 № Ф-0005741302 за виключенням сум валових витрат по комунальним послугам щодо об'єктів: кабінету психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазину "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазину "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин) та задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 у цій частині.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 № 0005731302, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження військового збору, суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1. статті 162 ПК України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2. статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 21.07.2016 № 654/13-2220604325 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_4 було порушено вимоги підпункту 1.2. пункту 16-1. підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України, Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який набрав чинності з 01.01.2015.

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 68018,67 грн., що, у свою чергу, призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1020,28 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 № 0005731302, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1020,28 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 255,07 грн. та нараховано пеню у розмірі 186,17 грн. (т. 1 а.с.41).

Отже, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 68018,67 грн., і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 №№ 0005721302.

Враховуючи часткове спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача, зокрема, за 2015 рік за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 21.07.2016 № 654/13-2220604325, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22.07.2016 № 0005731302 за виключенням сум валових витрат по комунальним послугам щодо об'єктів: кабінету психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазину "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазину "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин) та задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_4 у цій частині.

У свою чергу, у відповідності до пункту 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22.07.2016 №№ 0005721302, 0005731302, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.07.2016 № 0005751302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2016 № Ф-0005741302 за виключенням сум валових витрат по комунальним послугам щодо об'єктів: кабінету психолога (вул. Об'їжджа, 112, м. Ніжин); магазину "Квіти" (вул. Покровська, м. Ніжин); магазину "Радіодеталі" (вул. Покровська, м. Ніжин).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій