Ухвала суду № 65435870, 13.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 березня 2017 року ЖитомирСправа № 806/2448/16

Категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю. ,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників третьої особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Стремигородської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 - Ільменіт", про визнання протиправним та скасування рішення №42 від 30.05.2016,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області № 42 від 30.05.2016 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди". Заявлені позовні вимоги Керівником Коростенської місцевої прокуратури обґрунтовано тим, що земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої на умовах оренди для розміщення основних, підсобних і допоміжних споруд та будівель для потреб пов'язаних з користуванням надрами спірним рішенням відповідача надано ТОВ "ОСОБА_3 - Ільменіт", розташована поза межами спеціального дозволу на користування надрами, а тому мала б надаватись у користування з урахуванням вимог ч. 2 ст.124 та ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України, тобто за результатами проведення земельних торгів. Однак у порушення зазначених вимог земельного законодавства земельні торги не проводилися. Також позивач указував, що земельна ділянка, яка намічається для виділення ТОВ "ОСОБА_3 - Ільменіт" для обслуговування гірничо - збагачувального комплексу Стремигородського апатит - ільменітового родовища належить до земель сільськогосподарського призначення та земель житлової та громадської забудови, відтак місце розміщення земельної ділянки не відповідає генеральному плану забудови населеного пункту с. Діброва, затвердженого в травні 1975 року. У зв'язку з цим надання даної земельної ділянки для потреб обслуговування надр, на думку позивача, суперечить ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи наведені у письмових запереченнях. Указували, що рішення сільської ради від 30.05.2016 № 42 вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване.

Представники третьої особи в засіданні суду просили відмовити в задоволенні позовних вимог прокуратури в повному обсязі, з мотивів наведених письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін і представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, з таких підстав.

Частиною 1 статі 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

У частині 1 статті 17 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Суб'єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених норм права слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ключовим моментом щодо підвідомчості спорів у сфері публічно - правових відносин адміністративним судам є виникнення правовідносин, що мають активний вплив на права і обов'язки фізичних та юридичних осіб - припиняють, змінюють чи породжують правові наслідки для цих осіб. Так як саме у такому випадку реалізується компетенція видавця акта як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а, відповідно, інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Предметом оскарження в даній справі є рішення Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 30 травня 2016 року № 42 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди", яким надано дозвіл ТОВ "ОСОБА_3 - Ільменіт" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди в межах села Діброва Коростенського району Житомирської області орієнтованою площею 0,30 га для розміщення основних, підсобних і допоміжних споруд та будівель для потреб пов'язаних з користуванням надрами. Пунктом 3 цього рішення встановлено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди подати для затвердження на розгляд сесії Стремигородської сільської ради.

При цьому фактично спір стосується не стільки правомірності спірного рішення відповідача від 30.05.2016 № 42 скільки фактичного набуття права користування на земельну ділянку третьою особою, яка, на думку позивача, намічається для передачі їм в оренду з порушенням установленого порядку, що унеможливлює визнання Товариства користувачем цієї землі.

У світлі розглядуваних правовідносин суд відмічає, що підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності наведені у статті 116 Земельного кодексу України.

За змістом ч.ч. 1, 2 вказаної статті Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 згаданого Кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що право на постійне користування земельною ділянкою може бути отримане особою після виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки та погодження цього проекту у порядку визначеному законодавчими нормами. Отримання дозволу на землеустрій передбачає перевірку органом виконавчої влади, наділеним повноваженнями контролю за земельним устроєм, стану власності на земельну ділянку на яку особа просить надати дозвіл щодо землеустрою. При цьому рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, які є правовими актами індивідуальної дії, породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якими його адресовано. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Матеріалами справи підтверджено, що 11 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Полісся" та Товариством з обмеженою відповідністю "ОСОБА_3 - Ільменіт" укладено договір № 20 на виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться в межах села Діброва Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

На виконання умов указаного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Полісся" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ТОВ "ОСОБА_3 - Ільменіт" для розміщення основних, підсобних і допоміжних споруд та будівель для потреб пов'язаних з користуванням надрами площею 0,3000 га, яка розташована в межах села Діброва Коростенського району Житомирської області (зі зміною цільового призначення).

Вказаний проект погоджено експертом державної експертизи, про що свідчить висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 лютого 2017 року № 154/82-17.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди є реалізованим, оскільки ТОВ "ОСОБА_3 - Ільменіт" виконано обов'язки, передбачені спірним рішенням сільської ради в частині розробки проекти землеустрою, та, відповідно, вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Верховний Суд України, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні наведених норм права, неодноразово висловлював правову позицію стосовно розгляду справ такої категорії, зокрема у постановах від 22.11.2016 (справа № 532/15/15-а), від 06.10.2015 (справа № 21-1306а15) та ухвалі від 18.01.2017 (справа № 521/3556/15-а). Суть цієї правової позиції полягає у тому, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Висновки цих рішень Верховного Суду України, згідно зі приписами ст. 244-2 КАС України, є обовязковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

За таких обставин, коли оскаржуване рішення сільської ради вичерпало свою дію шляхом його виконання (реалізації), то спір у даній справі втрачає публічно - правовий характер.

Подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.02.2015 та ухвалі від 03.09.2015.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, провадження в даній справі необхідно закрити.

Подібні висновки щодо розгляду справ такої категорії і застосування правозастосовної практики Верховного Суду України неодноразово були наведені Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалах від 08 лютого та 01 березня 2017 року (справи № К/800/9133/14 та № К/800/34521/14 відповідно).

На виконання вимог частини 2 статті 157 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що подальше оспорювання правомірності набуття юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Провадження у адміністративній справі за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Стремигородської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 - Ільменіт" , про визнання протиправним та скасування рішення №42 від 30.05.2016 р. закрити.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст ухвали виготовлено: 20 березня 2017 р.