Постанова № 65435739, 13.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року № 810/287/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.12.2016 № Ю - 0055521302.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вимога прийнята без врахування фактичних обставин справи та з порушенням закону, а результати документальної планової виїзної перевірки, оформлені актом, є необ'єктивними, необґрунтованими, не відповідають фактичним даним та не містять доказів щодо порушення товариством вимог закону.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 21.11.2016 № 1348, 1349, 1350, 1351, 1352, 1353, виданих ГУ ДФС у Київській області, головними державними ревізорами - інспекторами відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Київській області, згідно із пп. 75.1.2, п .75.1. ст. 75, ст. 82.1. ст. 82 ПК України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субґєктів господарювання проведено документальну планову виїзної перевірку фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 30.06.2016р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 16.12.2016 № 152/10-36-14-01-13/36713153.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 п. 1ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 38001, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 16 грудня 2016 року № Ю - 0055521302 на суму недоїмки 38001 грн. 00 коп.

Як зазначено в акті перевірки, вибірковою перевіркою встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо протягом 2013-2015 з безпідставно відшкодованих коштів згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Також із змісту акту слідує, що до перевірки не надано документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю Товариства, в результаті чого порушено п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України.

Обгрунтовуючи такі висновки, податковий орган зазначив, що згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів не можливо встановити зв'язок даних витрат з господарською діяльністю позивача, тобто, укладених договорів чи контрактів, інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» є юридичною особою, зареєстроване 25 січня 2010 року.

Видами діяльності підприємства є: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Судом встановлено, що фізичні особи, які звітували за авансовими звітами за відрядженнями, у тому числі за кордон, є найманими працівниками товариства, оформлених на роботу згідно трудового законодавства України, звітували у межах строку, який надається на подання звіту про видані грошові кошти підзвіт (компенсування витрат на транспортні квитки, житло, харчування).

Отримання коштів під звіт працівниками позивача на відрядження підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, в тому числі наказами про відрядження, фіскальними чеками, транспортними квитками.

Працівники отримали компенсацію фінансових витрат, які вони зробили у відрядженні за розпорядженням позивача, надали усі підтверджуючі документи. Товарні чеки, що видані фізичними особами - підприємцями, які не застосовують реєстратори розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, мають право бути довільної форми, оскільки форма та зміст товарного чека законодавчо не визначена.

Перевіряючими не було встановлено, що вказані витрати були здійснені працівниками у своїх особистих цілях, і що таке відшкодування слід розглядати як додаткове благо конкретного працівника.

З розділу 3.5.1. акту перевірки «Перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб» слідує, що зміст встановлених у ході перевірки порушень законодавства про ЄСВ зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у звітності. Будь-яких розрахунків податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи, на підставі яких вчинено записи у бухгалтерському обліку, та які в свою чергу підтверджують наявність порушень зі сторони позивача, а саме заниження ЄСВ.

Отже, викладені відповідачем висновки в акті перевірки зроблено без дослідження напрямків господарської діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України передбачено, що об'єктом оподаткування єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є сума заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», а отже, отримання працівниками коштів під звіт або на відрядження не входить до складу вищевказаних виплат і не може становити базу оподаткування ЄСВ.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.п.1 п. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464- VІ).

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 3 р. 1).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 4 р. 1).

Факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 5 р. 1).

Порядок № 727 від 20.08.2015 передбачає, що за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового законодавства. При цьому обов'язковому дослідженню та відображенню в акті документальної перевірки підлягають питання, визначені програмою перевірки, зокрема, такі питання: ведення первинних документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску; достовірність та повнота відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок; правильність нарахування та утримання єдиного внеску; правомірність застосування та правильність обчислення понижуючого коефіцієнта до ставки єдиного внеску; повнота сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок.

Результати перевірки щодо сплати суми єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої нараховується єдиний внесок, оформляються в табличній формі окремим додатком, який додається до акту (довідки) перевірки.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (далі - Інструкція № 59) направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України (п. 14 розділ 1 Інструкції № 59).

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням) (п. 15 р. 1 Інструкції № 59).

За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Згідно п. 6 Інструкції № 59 витрати на проїзд та літак (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються (п. 12 розділу 2 Інструкції № 59).

Складові фонду оплати праці визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170.

Так, згідно з п. 3.15 р. III Інструкції № 5 та п. 6 р. I Переліку № 1170 витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством, не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, для відшкодування працівникам витрат по відрядженню достатнім доказом є наявність документів бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 14.1.47 ПК України додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно ст. 165.1.11. ПК України кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Стаття 170.9. ПК України свідчить про оподаткування суми лише надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Крім цього, відповідно до п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування у складі витрат підприємства враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Як слідує з акту перевірки, перевіряючими не знято суми, що віднесені на відрядження, з витрат підприємства, чим підтверджується віднесення таких витрат до господарської діяльності позивача.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1600, 00 грн. (платіжне доручення від 12.01.2017 № 946).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підлягають судові витрати у сумі 1600, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.12.2016 № Ю - 0055521302.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОВАЛЬ ТРЕЙДИНГ» за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області сплачений згідно платіжного доручення від 12.01.2017 № 946 судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.