Рішення № 65433197, 02.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2100/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/55/17 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря Бріль В.Л.,

представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі, Приватного підприємства Лізен, ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 жовтня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" до приватного підприємства "Лізен", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Лізен", Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" про визнання припиненим договору поруки,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк звернулось з вищевказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 27.02.2008р. позивач та відповідач приватне підприємство «Лізен» уклали генеральну угоду №6608N2 щодо визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів. На виконання генеральної угоди між банком та ПП «Лізен» укладені кредитні договори: №6608К2 від 27.02.2008р., №66509К2 від 21.04.2009р., №66510К3 від 23.04.2010р., №66510К8 від 30.11.2010р., №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р. По кредитному договору №66511К5 від 26.09.2011р. банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400 000 грн., з урахуванням заборгованості за кредитним договором №66510К8 від 30.11.2010р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 18,3% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 25.09.2012р., а позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію в строки та в порядку встановленому кредитним договором. До вказаного договору 11 квітня 2013 року внесено зміни. Відповідач ПП «Лізен» свої зобовязання не виконало, а саме своєчасно не здійснювало погашення заборгованості, у звязку із чим станом на 11.03.2016р. виникла заборгованість на загальну суму 1 127 821,84 грн, з яких: 343 760 грн. простроченого основного боргу, 162 364,23 грн. прострочених відсотків, 1 747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238 254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80 483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1 211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 300 000 грн. штрафів. В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору, 26.09.2011р. між позивачем та відповідачами (поручителями) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 укладено договори поруки, згідно яких поручителі зобовязались солідарно із позичальником відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання позичальником основного зобовязання за Генеральною угодою №6608N2 від 27 лютого 2008 року. Позивачем 16.09.2013р. направлено на адресу відповідачів (поручителів) письмові вимоги щодо виконання забезпеченого зобовязання, які залишені без задоволення. Позивач просив суд стягнути вищевказану заборгованість солідарно із усіх відповідачів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 жовтня 2016 року позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до приватного підприємства «Лізен», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно із приватного підприємства «Лізен» та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі, заборгованість за кредитним договором №66511К5 від 26.09.2011р. в розмірі 1 127 821,84грн., з яких: 343 760 грн. простроченого основного боргу, 162 364,23 грн. прострочених відсотків, 1 747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238 254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80 483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1 211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 300 000 грн. штрафів.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до приватного підприємства «Лізен», публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання припиненим договору поруки відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що висновок суду про те, що при укладенні 11 квітня 2013 року договору №66511К5-1 про внесення змін до кредитного договору №66511К5 від 26 вересня 2011 року збільшилась відповідальність поручителів є помилковим і не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ні термін надання кредиту, ні сума не були збільшені, а повністю відповідають умовам Генеральної угоди та укладені в її межах. В п. 2.1.7 договорів поруки поручителі надали згоду на забезпечення цією порукою усіх зобовязань позичальника за Генеральною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Генеральної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

В апеляційній скарзі ПП Лізен просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження в цій частині закрити, посилаючись на те, що вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ПП Лізен підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і чинне законодавство не передбачає обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором і відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а її зустрічний позов задовольнити, визнавши припиненим договір поруки, який укладено 26 вересня 2011 року.

Апелянт вказала, що висновок суду про надання нею згоди на внесення змін до кредитного договору, які збільшують обсяг відповідальності поручителя, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та матеріалах справи. Зміни основного зобовязання, а саме введення та збільшення штрафних санкцій, а також збільшення розміру комісій банк з нею не погоджував, а в заяві від 11 квітня 2013 року не конкретизовано, які зміни вона погодила під словом інше.

У судовому засіданні представники сторін апеляційні скарги підтримали та зіслались на обставини, викладені в них.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП Лізен підлягає до задоволення, апеляційна скарга ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 27.02.2008р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі та ПП «Лізен» укладено генеральну угоду №6608N2, метою якої є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

На виконання генеральної угоди між сторонами укладено шість кредитних договорів.

При укладенні кредитного договору №66511К5 від 26.09.2011р. (п. 3.2.) банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400 000 грн., з урахуванням заборгованості за кредитним договором №66510К8 від 30.11.2010р., зі сплатою процентної ставки в розмірі 18,3% річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 25.09.2012р., а позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

11.04.2013р. між сторонами укладено договір №66511К5-1 про внесення змін до кредитної угоди №66511К5 від 26.09.2011р. Ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 366 700 грн, кінцевий термін погашення кредиту перенесено до 25.08.2013р. Підпункти 3.2.7., 3.2.8 викладено в іншій редакції. Розмір комісії за зміну умов Договору (за ініціативою Позичальника) у разі перенесення кінцевого терміну погашення Кредиту та/або при внесенні інших змін до умов Договору, які оформлюються додатковими договорами 0,2% (до змін було 0,1%) від ліміту кредитної лінії (згідно з кредитним договором), але не менше 500 грн. (до змін було 300 грн.) (за кожну окрему зміну). Розмір комісії за внесення змін до умов іпотечного договору, договору поруки, договору застави (за ініціативою позичальника), які оформлюються додатковими договорами 0,2% (до змін було 0,1%) від ліміту кредитної лінії (згідно з кредитним договором), але не менше 500 грн. (до змін було 200 грн.) та не більше 2500 грн. (до змін було 1000 грн.) (за кожну окрему зміну).

Також договором від 11.04.2013р. доповнено кредитний договір від 26.09.2011р. новою додатковою умовою щодо вимог звітності. Додано підпункт 5.3.7. щодо обовязку позичальника протягом всього строку дії Кредитного договору, а саме: протягом кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, надавати Банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення. У звязку із цим, статтю 6 «Події невиконання зобовязань» Кредитного договору доповнено підпунктом 6.1.10., а пункт 7.4. статті 7 «Відповідальність позичальника» викладено у новій редакції, а саме за невиконання Позичальником зобовязань, визначених п. 5.3.1. (б, в, є), 5.1.3.6., 5.1.7 Позичальник сплачує Банкові штраф у розмірі 625,00 грн. (до змін було 400,00 грн.) щомісячно за кожне окреме порушення.

Окрім того, статтю 7 «Відповідальність позичальника» доповнено новим пунктом 7.5., згідно якого за невиконання Позичальником зобовязань, визначених п. 5.3.7., Позичальник сплачує Банкові штраф у розмірі 10000,00 грн. щомісячно. Пункт 7.5. попередньої редакції вважати пунктом 7.6.

Банк виконав свої зобовязання за договором, що підтверджується банківською випискою про операції та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ПП «Лізен» свої зобовязання за кредитним договором не виконало, у звязку із чим станом на 11.03.2016р. виникла заборгованість на загальну суму 1 127 821,84грн., з яких: 343 760 грн. простроченого основного боргу, 162 364,23 грн. прострочених відсотків, 1 747,94 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 238 254,32 грн. нарахованої пені по тілу кредиту, 80 483,89 грн. нарахованої пені по відсотках, 1 211,46 грн. нарахованої пені по комісії, 225 00грн. нараховані штрафи за невиконання п.5.1.3.6 кредитного договору (щодо переведення грошових потоків за квітень 2013р. - березень 2016р.), 240 000грн. нараховані штрафи за невиконання п.7.5 кредитного договору (щодо здійснення експертної оцінки заставного майна квітень 2014р. - березень 2016р.), 14375грн. нараховані штрафи за невиконання п.5.1.7.кредитного договору (щодо страхування заставного майна травень 2014р. - березень 2016р; 23125грн нараховані штрафи за невиконання п.5.3.1. кредитного договору (щодо надання звітності липень 2015р. - лютий 2016р.).

В забезпечення виконання зобовязань за Генеральною угодою №6608N2 від 27 лютого 2008 року (п.6.9.5), 26.09.2011р. додатково між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 укладені окремо з кожним договори поруки, згідно яких поручителі зобовязались солідарно із позичальником відповідати перед банком за повне і своєчасне виконання позичальником ПП «Лізен» основного зобовязання (п. 3.1. договору поруки). У випадку невиконання позичальником основного зобовязання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобовязання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

11.04.2013р. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу посвідчено заяву ОСОБА_1 про те, що вона дає згоду на укладення приватним підприємством «Лізен», учасником та директором якого є її чоловік ОСОБА_3, договорів про внесення змін до кредитних договорів №66511К5 від 26.09.2011р., №66512К3 від 03.08.2012р., укладених з АТ «Укрексімбанк», у частині перенесення кінцевого терміну погашення кредиту, зміни графіка погашення та інше, укладення в майбутньому будь-яких договорів про внесення змін до усіх кредитних договорів/договорів забезпечення (договорів поруки/застави/іпотеки), що укладені між ПП «Лізен» та АТ «Укрексімбанк» на умовах, які вони попередньо обговорили, погодили і вважають вигідними для них.

28.10.2013р. усіма поручителями отримано письмові вимоги позивача (кредитора) про погашення заборгованості, які станом на день розгляду справи залишені поручителями без задоволення.

Стягуючи з ПП Лізен та поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та відмовляючи ОСОБА_1 у позові про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобовязань, та з відсутності підстав для визнання поруки припиненою, тому що ОСОБА_1 надала письмову згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності. Відмову у стягненні заборгованості за вказаним кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд мотивував тим, що їх порука за зобовязаннями ПП Лізен припинилась у звязку із внесенням 11 квітня 2013 року змін до кредитного договору, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителів без їх згоди.

Колегія частково погоджується з висновками місцевого суду.

Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи позовні вимоги юридичної особи банку до юридичної особи боржника та фізичних осіб поручителів та зустрічну позовну вимогу фізичної особи до банку, які виникли з окремих договорів кредиту й поруки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суд зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд неправильно застосував норми статей 15, 16, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору, а це відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Укрексімбанк» до ПП «Лізен» про стягнення боргу та закриття провадження у справі у цій частині.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ПП Лізен підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень п. 4.1. умов Генеральної угоди, укладеної між АТ «Укрексімбанк» та ПП «Лізен», Банк проводить Кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 4.5. Генеральної угоди, на підставі, та з урахуванням умов Кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди.

Термін користування кредитом за Генеральною угодою - до 26 лютого 2015 року (п. 4.3. Генеральної угоди); загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою: загальний розмір заборгованості Позичальника за кредитом не може перевищувати 550 000 грн. (п. 4.5.1. Генеральної угоди в редакції змін, внесених договором про внесення змін № 6608N2-3 від 30.11.2010).

На виконання Генеральної угоди, між Банком та позичальником (ПП «Лізен») укладені наступні кредитні договори: 27.02.2008 р. - №6608К2, 21.04.2009 р. - №66509К2, 23.04.2010р. - №66510КЗ, 30.11.2010 p. - № 66510К8, 26.09.2011 р. - № 66511К5, 03.08.2012 р. - №66512КЗ.

По кредитному договору № 66511К5 від 26.09.2011 р. Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400 000 (чотириста тисяч) гривень., з урахуванням заборгованості за кредитним договором від 30.11.2010 p. № 66510К8, з кінцевим терміном погашення Кредиту 25 вересня 2012р. При цьому обрав додатково забезпечення у виді договорів поруки з відповідачами фізичними особами, які укладені в цей же день.

11 квітня 2013 р. по кредитному договору № 66511К5 від 26.09.2011р. з посиланням на п.6.9.5 Генеральної угоди, сторонами підписано договір № 66511К5-1 про внесення змін щодо встановлення ліміту кредитної лінії в 366 700 (триста шістдесят шість тисяч сімсот) гривень (ти самим зафіксували існуючу суму заборгованості), з кінцевим терміном погашення кредиту 25 серпня 2013р.

Поручителі, підписанням договорів поруки, зобов'язались перед Кредитором солідарно Відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов'язання (п. З Договорів поруки), а також погодились, що у випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання або його частини, Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителів/або Позичальника, як у солідарних боржників.

Основним зобов'язанням згідно зі ст. 1 «Визначення термінів» договору поруки № 66511Р9 від 26.09.2011 є зобов'язання Позичальника (ПП «Лізен»), передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту; кредитна угода - Генеральна угода від 27.02.2008 № 6608N2 з усіма кредитними договорами, які будуть укладені в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, відповідно до якої Кредитор здійснює фінансування Позичальника з загальним лімітом заборгованості 550 000,00 грн., на умовах, визначених Кредитним договором, строком погашення 26.02.2015 року, на умовах, визначених Кредитною угодою.

В п. 2.1.7. договорів поруки поручителі надали згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Генеральної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Із зазначеного вище вбачається, що як поручителі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, так і поручитель ОСОБА_1 поручилися за виконання Генеральної угоди від 27.02.2008р. № 6608N2, з усіма кредитними договорами, які будуть укладені в рамках цієї Генеральної угоди.

Відтак, укладення Кредитних договорів та внесення до них змін передбачені, як і в Генеральній угоді, так і в договорах поруки. Умови таких кредитних договорів при їх укладенні та внесенні змін, не можуть суперечити Генеральній угоді. Тобто загальна сума всіх кредитних договорів не може перевищувати гранично допустиму суму, зазначену в угоді в розмірі 550 000 грн з терміном користування кредитом - до 26 лютого 2015 року.

Отже, при укладенні Кредитного договору №66511К5 від 26.09.2011р. і при укладенні 11.04.2013р. договору про внесення змін № 66511К5-1, сума та термін надання кредиту не були збільшені, а повністю відповідають умовам Генеральної угоди та укладені в її межах (перенесення кінцевого терміну погашення кредиту відбулось в рамках Генеральної угоди).

Укладаючи договори поруки на виконання Генеральної угоди, поручителі були обізнані про випадки відповідальності за невиконання зобовязань, передбачених в ст. 7, а також і про зобовязання позичальника надавати інформацію про свій фінансовий стан, про фізичний та вартісний стан іпотечного майна, обовязкове страхування іпотечного майна згідно ст.ст. 6, 9 Генеральної угоди. Будь-яких застережень в договорах поруки про потребу погодження з ними в кожному конкретному випадку збільшення обсягу відповідальності поручителі не зробили

В Генеральній угоді відсутні обмеження щодо обсягу відповідальності поручителів за кредитними договорами та, відповідно, можливих змін до кредитних договорів, які будуть укладені в рамках Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пположення цієї статті в імперативній формі не вимагають обумовлення в договорі поруки про згоду поручителя на можливі конкретні види збільшення обсягу відповідальності. В пункті 2.1.7 договорів поруки поручителі погодились на внесення всіх змін та доповнень до Генеральної угоди, що будуть укладені в майбутньому, в тому числі і на те, що збільшення обсягу відповідальності не потребує окремого погодження з поручителями, оскільки не зробили будь-яких застережень.

Заздалегідь даючи згоду на внесення будь-яких змін до Генеральної угоди, поручителі в рамках ст. 628 ЦК України не внесли до її умов застереження про обовязковість погодження з ними збільшення обсягу відповідальності в рамках штрафних санкцій за недисциплінованість позичальника щодо заставного майна.

В даному випадку суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду України, зробленим в постанові від 25 вересня 2013 року.

Посилання апелянта на правовий висновок, зроблений у справі №6-1161цс15 від 21 жовтня 2015 року суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки він стосується конкретно збільшення відсоткової ставки за кредитом, а не штрафних санкцій за недобросовісне виконання позичальником своїх обовязків з страхування, оцінки іпотечного майна.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про припинення поруки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не відповідає умовам договорів поруки, обставинам справи та вимогам закону, тому рішення суду в цій частині слід скасувати і ухвалити нове.

Разом з тим, місцевий суду прийшов до вірного висновку, що порука ОСОБА_1 не припинилась, та що вона повинна відповідати за зобовязаннями ПП Лізен, оскільки додатково, в нотаріально посвідченій заяві від 11 квітня 2011 року ( в день укладення договору про внесення змін) вона надала згоду на укладення змін до кредитних договорів/договорів забезпечення та усіх змін до цих договорів, що укладені між ПП Лізен та «Укрексімбанк» на умовах, які попередньо обговорені та погоджені.

Колегія суддів не погоджується з розміром кредитної заборгованості в частині штрафних санкцій.

Так, в пункті 7.4 кредитного договору від 26 вересня 2011 року (із внесеними змінами від 11 квітня 2013 року) сторони обумовили, що За невиконання Позичальником зобовязань, визначених п. 5.3.1 (б, в, є), 5.1.3.6, 5.1.7, Позичальник сплачує Банкові штраф у розмірі 625 грн щомісячно за кожне окреме порушення. Штраф підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений в п. 3.8 протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення Банку про необхідність сплати такого штрафу.

До матеріалів справи позивачем долучені повідомлення про необхідність сплати вказаного штрафу лише за період з липня 2013 по вересень 2014 року (15 місяців) та за січень-березень 2015 року (3 місяці).

Тому за цей період підлягають сплаті нараховані вищевказані штрафи в сумі 11 250 грн (18 місяців*625 грн) (а.с. 194, 195, 199-200, 204-211).

Крім цього, обґрунтованими є вимоги банку про стягнення штрафних санкцій в сумі 240 000 грн за період з квітня 2014 року по березень 2016 року за невиконання позичальником обовязку з оцінки предмету забезпечення, який передбачено п.п. 7 ,4 договору та ст.ст. 6, 9 Генеральної угоди.

Таким чином, стягненню підлягають штрафи на загальну суму 251 250 грн.

Враховуючи те, що з поручителями укладені окремі договори поруки, тому з кожного з відповідачів слід стягнути по 1 079 071,84 грн, в тому числі, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 з 1 127 821,84 грн до 1 079 071,84 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що підстав для застосування наслідків спливу позовної давності немає, оскільки її представник неодноразово брав участь в судових засіданнях суду першої інстанції і не заявляв про застосування строків позовної давності.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові №6-780цс15 від 30 вересня 2015 року.

Отже, апеляційна скарга ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає до часткового задоволення, рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором до поручителів слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного окремо, як солідарних боржників, по 1 079 071,84 грн та відповідно судовий збір (за подачу позову та апеляційної скарги), а суму стягнення з ОСОБА_1 слід зменшити з 1 127 821,84 грн до 1 079 071, 84 грн та судовий збір з 6 005,80 грн до 730,80 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Лізен задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 жовтня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного підприємства Лізен про стягнення боргу та судових витрат скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в користь Приватного підприємства Лізен 6 606,38 грн судових витрат.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 жовтня 2016 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26 вересня 2011 року в сумі 1 127 821,84 грн скасувати і ухвалити нове рішення, яким:

стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 1 079 071,84 грн заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26 вересня 2011 року та 5135,05 грн судових витрат;

стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 1 079 071,84 грн заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26 вересня 2011 року та 5135,05 грн судових витрат;

стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 1 079 071,84 грн заборгованості за кредитним договором №66511К5 від 26 вересня 2011 року та 5135,05 грн судових витрат.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Зменшити суму стягнення судового збору з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з 6005,80 грн до 730,80 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7