Постанова № 6543165, 10.11.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2009 р. Справа № 21/55-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Горбачової О.А.

за участю представників сторін:

позивача – Жижина Р.В., довіреність ВМЕ № 339927 від 27.04.2009 р.;

відповідача – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Будар”, с. Землянки Вовчанського району Харківської області (вх. № 3044Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2009 року по справі

№ 21/55-09          

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства “Будар”, с. Землянки Вовчанського району Харківської області

про стягнення 308624,98 грн., -

встановила:

В березні 2009 р. ТОВ “Агросфера” звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь з ПП “Будар” заборгованість на загальну суму 308624,98 грн., в тому числі: 192557,84 грн. основного боргу, 71132,00 грн. індексації, 16850,67 грн. пені, 28084,46 грн. відсотків по товарному кредиту, посилаючись на те, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений насінневий матеріал за Договором купівлі-продажу № 1207-СЧО від 26.12.2007 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.09.2009 р. по справі № 21/55-09 (суддя Пелипенко Н.М.) позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 192557,84 грн. основного боргу по товарному кредиту, 28084,46 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 16850,67 грн. пені за прострочку заборгованості по товарному кредиту, 2374,93 грн. державного мита та 90,80 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процессу; в частині вимог щодо стягнення з відповідача 71132,00 грн. індексації, в позові відмовлено, з посиланням на те, що відбулося зменшення, на дату платежу, офіційного курсу євро до гривні від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання специфікацій до договору, що позбавляє позивача права нараховувати індексацію відповідно до п. 4.6 договору купівлі-продажу від 26.12.2007 р., який передбачає нарахування індексації у випадку збільшення курсу більш ніж на 2%.

Відповідач не погодився із зазначеним рішенням в частині стягнення з відповідача суми відсотків за користування товарним кредитом, і подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати в зазначеній частині, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми відсотків за користування товарним кредитом, оскільки вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального та матеріального права.           

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням уточнення, наданого 05.11.2009 р., просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови стягнення з відповідача 71132,00 грн. індексації, посилаючись на те, що суд не прийняв до уваги те, що відповідач не розрахувався з позивачем у день визначений специфікацією, тому останній вправі вимагати розрахунку і у інші дні до повного погашення боргу в межах строку позовної давності.

В судове засідання 05.11.2009 р. відповідач не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення, наявне у матеріалах справи.

Враховуючи, що неприбуття представника відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 1207 –СЧО від 26.12.2007 р. (а.с. 13-14), за яким продавець (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити насінневий матеріал (товар), відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, термін поставки кожної партії товару наведені в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із специфікаціями № 1 від 26.12.2007 р. та № 2 від 16.01.2008 р. (а.с. 15) до зазначеного договору сторони домовились про поставку насіння на загальну суму 289557,84 грн. із визначенням базової ціни в євро, в розмірі 33000 євро по курсу євро до гривні 7,27 грн. та 7,51 грн. на час укладання специфікацій.

Позивач свої зобов'язання за вказаними договором та специфікаціями до нього виконав належним чином, поставивши 26.03.2008 р. відповідачу товар на суму 289557,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2603239/00 та № 2603240/00 від 26.03.2008 р. та довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей ЯОЮ № 381107 від 25.03.08 р. (а.с.16-17).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 зазначеного договору купівлі-продажу покупець повинен до дати передачі товару перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 30 % від суми вартості всього товару по специфікації.

На залишок заборгованості, продавець мав надає покупцю товарний кредит з наступним графіком його сплати: 30 % від суми вартості всього товару вказаного в специфікаціях, що складає 86867,35 грн., покупець має сплатити до 25.08.2008 р.; решту, 40 % від суми вартості всього товару, вказаного в специфікаціях, що складає 115823,14 грн. покупець має сплатити до 25.10.2008 р.

Товарний кредит надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 договору купівлі-продажу від 26.12.2007 р., нарахування відсотків по договору здійснюється на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту, а сплата нарахованих відсотків, при цьому, здійснюється покупцем у строк, який визначається датою погашення (сплати) товарного кредиту або датою фактичного погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту.

Відповідачем було сплачено позивачу 72000,00 грн. 28.01.2009 р., 2000,00 грн. 15.02.2008 р., 13000,00 грн. 19.03.2008 р. та 10000,00 грн. 09.09.2008 р., що підтверджується відповідними банківськими виписками, доданими позивачем до матеріалів справи (а.с. 47-53).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент звернення з позовною заявою склала 192557,84 грн.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Отже вимога позивача щодо стягнення з відповідача 192557,84 грн. заборгованості цілком обґрунтована й підтверджується матеріалами справи, а тому - підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 7.1 вищевказаного договору купівлі-продажу сторони встановили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару він оплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16850,67 грн. пені також законні і обґрунтовані, отже підлягають задоволенню.

В цій частині сторони також не оскаржують рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свою скаргу апелянт посилається на те, що місцевий суд неповноо з’ясував обставини, що мають значення для справи й стягнув з відповідача 40 % річних, замість 0,01 % річних, як того вимагає п. 4.2 договору купівлі-продажу.

Проте у п. 4.2 вказаного договору йдеться про нарахування 0,01 % річних за користування товарним у випадку своєчасної оплати за товар, натомість, як п. 7.2 договору обумовлено нарахування відсотків за користування товарним кредитом з розрахунку 40 % річних у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності з п. 4.2 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості

Крім того, згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Таким чином. оскільки нарахування відсотків передбачено умовами договору, а саме п. 7.2 договору, позовні вимоги в частині стягнення 28084,46 грн. відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскаржуване рішення в цій частині залишається без змін.

Стосовно вимоги про стягнення суми індексації колегія суддів зазначає наступне.

Рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом не оскаржується, проте згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання), отже колегія суддів перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 71132,00 грн. індексації, відповідно до п. 4.6 договору від 26.12.2007 р., у якому встановлено, що при підписанні специфікації, де базова ціна на товар зазначена у Євро, сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більше ніж 2 % від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання специфікації до договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу, А0 –офіційний курс Євро на дату підписання специфікації до договору, СП – сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу.

Таким чином, нарахування індексації можливе лише у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більше ніж 2 % від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання специфікації до договору.

Службовим розпорядженням НБУ від 25.12.2007 р. N 417/499 встановлено офіційний курс гривні до євро на 26.12.2007 р. (дату підписання специфікації № 1 від 26.12.2007 р.) у розмірі 727,0990 грн. за 100 євро.

Службовим розпорядженням НБУ від 15.01.2008 р. N 417/15 встановлено офіційний курс гривні до євро на 16.01.2008 р. (дату підписання специфікації № 2 від 16.01.2008 р.) у розмірі 751,7430 грн. за 100 євро.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 71132,00 грн. індексації місцевий суд виходив з того, що відбулось зменшення на дату платежу (25.10.2008 р.) офіційного курсу євро до гривні від його офіційного курсу, встановленого Повідомленням НБУ від 24.10.2008 р. в розмірі 659,7150 грн. за 100 євро. На думку місцевого господарського суду це позбавляє позивача права нараховувати індексацію відповідно до п. 4.6 договору від 26.12.2007 р., який передбачає нарахування індексації у випадку збільшення курсу більш ніж на 2 %.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, якщо відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату товару у встановлений у договорі термін, позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного договором.

Отже, враховуючи, що станом на момент звернення позивача до суду офіційний курс гривні до євро в розмірі складав 1001,6160 грн. за 100 євро, тобто курс збільшився більш ніж на 2 %, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71132,00 грн. проіндексованої суми обґрунтовані й підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення допустив помилки в застосуванні норм матеріального права, через що зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення проіндексованої суми платежу підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача 71132,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Будар”, с. Землянки Вовчанського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2009 року по справі № 21/55-09 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 71132,00 грн. індексації.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Будар" (вул. Центральна, 250, с. Землянки, Вовчанський район, Харківська область, 61512, код ЄДРПОУ 33803851, р/р 26001060099411 в ХГРУ “Приватбанк”м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083, код ЄДРПОУ 31320991, р/р 26003001300072 в ВАТ “Актабанк”м. Дніпропетровськ, МФО 307394) 71132,00 грн. індексації, 711,32 грн. державного мита за подання позовної заяви та 27,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2009 року по справі № 21/55-09 залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст підписаний 10.11.2009 р.

Головуючий суддя

Судді