Ухвала суду № 65431478, 21.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/836/16-ц Номер провадження 22-ц/775/526/2017

Головуючий у 1 інстанції Моцний О.С.

Доповідач Груіцька Л.О.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В.

секретарЧуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області, апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, в якому зазначило, що 28.09.2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 50002187.

03.10.2012 року між сторонами було укладеного договір про внесення змін до кредитного договору/додаткову угоду № 1/. Сума кредиту склала 317 336 грн. 77 коп, що еквівалентно 39 592 доларів США 86 центів та сума додаткового кредиту у розмірі 89 921 грн. 92 коп., що еквівалентно 11 026 доларів США 60 центів зі сплатою за користування кредитом 9,90% на рік з кінцевим терміном повернення 15.10.2016 року, для купівлі автомобілю марки AUDI A4, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 1 798 куб. см та оплати страхових платежів. Виконання зобов'язання забезпечено договором застави № 50002187 від 30.09.2011 року, за умовами якого ОСОБА_4 передала у заставу вказаний транспортний засіб. Позичальником порушені умови кредитного договору, а саме не здійснюється погашення кредиту, згідно до встановленого графіку погашення, тому станом на 26.01.2015 року має заборгованість у розмірі 727 756, 16 грн., яка складається з наступного: прострочена заборгованість у розмірі 476 028,62 грн., заборгованість з дострокового поверненню кредиту у розмірі 200 060,45 грн., штрафу у розмірі 39 667,09 грн. та витрати з надання юридичних послуг у розмірі 12 000 грн. Просив в рахунок частково погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави та стягнути з відповідача судові витрати. В подальшому позивачем були уточнені позовні вимоги, доповнивши їх окрім вищевказаних позовних вимог їх тим, що згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 1 798 куб. см був знятий з реєстрації та 20.11.2015 року був перереєстрований за ОСОБА_1 На підставі цього просить в рахунок частково погашення боргу у розмірі 688 089 (шістсот вісімдесят вісім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 07 коп. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 1 798 куб. см, який належить ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля на публічних торгах відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження", стягнути з ОСОБА_4 штраф у розмірі 39 667,09 грн. та вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року позов задоволено повністю.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" за кредитним договором від 28.09.2011 року № 50002187 у розмірі 688 089 (шістсот вісімдесят вісім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 07 коп. звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 1 798 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" штраф у розмірі 39 667 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" судовий збір у розмірі 11 605 (одинадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 35 коп., а саме - по 5 802 (п'ять тисяч вісімсот дві) грн. 68 коп. з кожного.

З судовим рішенням у частині стягнення судового збору не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати, посилаючись на те, що звернення стягнення на заставлене майно ОСОБА_1, як власника заставного автомобілю є вимогою немайнового характеру, а ОСОБА_1 жодним чином не має відношення до вимог майнового характеру та є добросовісним набувачем.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та попросив її задовольнити.

В судове засіданні апеляційного суду позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", відповідачка ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 не з'явилися , про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ( а.с.14-16) причини неявки в судове засідання суду не повідомили, відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України вважються такими, що не з'явилися у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі закону відповідає ухвалене по справі рішення.

Вирішуючи питання про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є об'єктом приватного обтяження, яке зареєстроване у Державному реєстрі 05.10.2011 року на підставі договору застави транспортного засобу від 30.09.2011 року.

Заставлений автомобіль без припинення обтяження і без письмової згоди позивача, як заставодержателя, був реалізований заставодавцем фізичній особі не у зв'язку із проведенням господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до п. 1.4 договору застави у випадку невиконання заставодавцем положень кредитного договору, заставодержатель має право отримувати задоволенні своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, процентів за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, витрати заставодержателя, а також видатки по звернення стягнення на предмет застави та його реалізації.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Суд першої інстанції не прийняв позицію представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не є власником автомобілю як таку, що не ґрунтується на законі та на досліджених у справі доказах, оскільки правом власності є право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України), а тому зняття спірного автомобіля з реєстраційного обліку МВС України не є свідченням того, що право власності ОСОБА_1 на автомобіль припинилося, та у відповідності до ст.. ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вважав ОСОБА_1 не добросовісним набувачем.

Апеляційним судом встановлено, що 28.09.2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 50002187, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 39 592,86 доларів США зі сплатою 9,90% річних та терміном кредитування на 60 місяців на придбання автомобіля марки AUDI A4, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 1 798 куб. см.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 03 жовтня 2012 року ОСОБА_4 отримала суму додаткового кредиту у розмірі 11 026,60 доларів США, що дорівнює 89 921,92 грн., на оплату страхових платежів.

Згідно договору застави транспортного засобу № 50002187 від 30 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ОСОБА_4 (заставодавець) з метою забезпечення виконання вимог кредитного договору № 50002187 від 28.09.2011 року передає у заставу ТОВ "Порше Мобіліті" (заставодержатель) предмет застави - автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 1 798 куб. см.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості ОСОБА_4 станом на 21.01.2016 року має заборгованість у розмірі 688 089,07 грн.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області від 07.04.2016 року № 31/5-1033 та Головного сервісного центру МВС України від 28.09.2016 року № 31/27-2766 автомобіль марки AUDI A4, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 1 798 куб. см зареєстрований за ОСОБА_1 та станом на 08.06.2016 року знятий з реєстраційного обліку.

Звертаючись з апеляційної скаргою, ОСОБА_1 вказував на те, що звернення стягнення на заставлене майно ОСОБА_1, як власника заставного автомобілю є вимогою немайнового характеру, а ОСОБА_1 жодним чином не має відношення до вимог майнового характеру та є добросовісним набувачем.

Апеляційний суд не бере до уваги вказані доводи апеляційної скарги з наступного.

Відповідно до п 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, оплачується судовими збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ( заставодержатель) звернувся з позовом про стягнення на предмет застави, до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов'язання, та сплатив судовий збір за вимогою майнового характеру.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги позивача про незаконність та несправедливість рішення суду першої інстанції про стягнення з нього судового збору, оскільки звернення стягнення на заставлене майно ОСОБА_1, як власника заставного автомобілю є вимогою немайнового характеру не є обґрунтованими та законними.

Інших доводів щодо неправильності ухваленого рішення, порушення чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга позивача не містить.

Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обгрунтованясть рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведених і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, у зв'язку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст..303,307, 308, 314 -315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2 , відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 січня 2017 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Л.О.Груіцька

Судді: Г.В. Новікова

Л.П. Никифоряк