Рішення № 65428575, 20.03.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"20" березня 2017 р.

Справа № 642/3533/16ц

Провадження № 2/642/180/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л. Л.,

за участю секретаря - Бондаренко В.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості спадкування, визнання права власності,

3-я особа- Друга Харківська державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями № АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вказану частину будинку з надвірними будівлями ОСОБА_5 придбав в серпні 1983 року за договором, який не був нотаріально посвідчений. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 7 квітня 1986 року даний правочин визнано чинним, та за ним визнано право власності на вказану частину нерухомого майна, однак ОСОБА_5 на підставі цього рішення право власності у встановленому порядку так і не зареєстрував. ІНФОРМАЦІЯ_3 року він помер, та після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з вказаних частин будинку з надвірними будівлями. Вона- позивачка- як донька померлого, є спадкоємцем першої черги після його смерті, та своєчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак у зв'язку з тим, що право власності за ОСОБА_5 не зареєстровано, вона не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину.

Відповідачка ОСОБА_4 позов визнала частково, звернулась з зустрічним позовом (а.с.117-118), в якому просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 року, змінити черговість одержання права на спадкування після його смерті, надати їй, як спадкоємцю четвертої черги, право на спадкування разом їз спадкоємцем першої черги позивачкою за основним позовом ОСОБА_3, та визнати за нею - ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 17/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями № АДРЕСА_1, та на 17/100 частин визнати право власності за позивачкою, як за спадкоємцем першої черги.

В обґрунтування позовних вимог відповідачка за основним позовом ОСОБА_4 послалась на те, що протягом 27 років, з жовтня 1987 року, по день смерті ОСОБА_6 перебувала з останнім у фактичних шлюбних стосунках, проживала з ним однією сім'єю, та за свій кошт поховала його у віці 78 років. Вона проживала у належному ОСОБА_5 спірному будинку, де з 1998 року по теперішній час зареєстрована. За час спільного проживання вони зробили капітальний ремонт будинку. Останні 5-7 років ОСОБА_6 сильно хворів, а за 2 роки до смерті осліп, та вона турбувалась про нього, кормила його з ложки, купала в ванні, водила гуляти, прала, вбирала за ним, виносила судно, коли він зовсім зліг. Внаслідок тяжкої хвороби він перебував у безпорадному стані та на повному її піклуванні. За весь час позивачка- донька ОСОБА_5 - жодного разу не приїжджала до батька, та не приїхала навіть на похорон.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 свій позов підтримала, зустрічний позов не визнала, подала письмові заперечення проти зустрічного позову, де зазначила, що норми Сімейного кодексу застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання чинності, тобто не пізніше 1 січня 2004 року. За законодавством, яке діяло до 1 січня 2004 року, встановлення факту проживання однією сім'єю не передбачалось. Крім того, відсутні передбачені ч.2 ст. 1259 ЦК України підстави для зміни черговості одержання права на спадкування. Спадкодавець ОСОБА_5 в останні дня свого життя не був у безпорадному стані, пересувався самостійно, а отже не потребував стороннього догляду.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що до 1991 року вона не приїжджала до батька, після 1991 року зустрічі були рідкими та короткими. У 1995 році вони приїжджали всією сім'єю до батька, де вона побачила відповідачку. До 2014 року вона бачила батька на Центральному ринку, де він торгував. Останній раз бачила батька на похоронах свого брата - ІНФОРМАЦІЯ_4 року, куди він приїздив разом з відповідачкою. Він сам вийшов, пересувався без сторонньої допомоги. Батько їй ніколи не телефонував. Зі слів батька їй було відомо, що з ним проживає жінка. Пояснила, що вона дійсно не приходила за місцем проживання батька, однак, коли зустрічала його на базарі, спілкувалась з ним. Пенсія батька складала 1 300 грн, однак він тримав голубів, курей, кролів та торгував на базарі.

Матеріальної допомоги батько не потребував, він позичав її брату- своєму синові 1 000 доларів. Допомоги він ніколи не просив. Не потребував він і стороннього догляду, мав нормальний стан здоров'я.

Представник позивачки ОСОБА_1 зазначив, що відповідачка не довела жодної своєї зустрічної позовної вимоги належними та допустимими доказами. Вважає, що показання допитаних в суді за її клопотанням свідків є необ'єктивними та упередженими, вони дали плутані, суперечливі покази. ОСОБА_5 був матеріально забезпеченим, не потребував сторонньої матеріальної допомоги, що підтверджено показаннями свідків. Також представник зазначив, що відповідачка не надала доказів, що не перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні основний позов визнала частково, свій позов підтримала. Пояснила, що з жовтня 1987 року вона стала проживали разом з ОСОБА_7 у його будинку однією сім'єю, вели спільний бюджет, спільне господарство, вони перебували по день його смерті у фактичних шлюбних стосунках. У 1993 році вона офіційно розірвала шлюб з колишнім чоловіком. Позивачка з батьком ніколи не спілкувалась, а з сином він спілкувався. Син також йому не допомагав. У серпні 2014 року його син помер, та вона разом з ОСОБА_8 була на похоронах. Донька ніколи не приходила до ОСОБА_5, та не приїхала навіть на похорон, онук не приїхав також, хоч вона повідомляла про його смерть через знайомих.. Вона- відповідачка - не має власного житла, оскільки була заміжня, та проживала в будинку чоловіка, відкіля пішла після розірвання шлюбу, а через деякий час стала проживати з ОСОБА_5 у спірному будинку, де ї зареєстрована. Останні роки стан здоров'я ОСОБА_5 дуже погіршився, тому за 5 років перед смертю він припинив їздити на базар, де раніше торгував, а все більше лежав вдома, на вулицю виходив мало. За голубами доглядала вже вона. Однак він до лікарів не звертався, останні роки зліг та лежав вдома, пересувався лише по хаті. Вона здійснювала за ним догляд, кормила, прала, вбирала за ним, виносила судно, придбавала йому ліки, виносила за ним відро. Він не бажав звертатись до лікаря, хоч почував себе погано. За 2 роки перед смертю він майже осліп на одне око. Коли викликали швидку допомогу, то з'ясувалось, що у нього дуже підвищені показники цукру в крові, після цього вона зробила висновок, що у нього цукровий діабет, у нього також був високий тиск. Медсестра приходила та робила йому ін'єкції. За 2 дня до смерті йому стало зовсім погано, вона викликала швидку допомогу, приїхала реанімаційна, однак він відмовився їхати до лікарні, сказав, що буде помирати вдома, та вранці помер. Вважає, що після того догляду, який лише вона одна здійснювала за ОСОБА_5, який потребував такої допомоги, без будь-якої допомоги його дочки, буде несправедливим їй залишитись без житла.

Представник відповідачки ОСОБА_2 підтримала зустрічний позов, пославшись на викладені в позовній заяві обставини.

В судове засідання представник відповідача- Харківської міської ради не з'явився, а також представник 3-ї особи - 2-ї Харківської державної нотаріальної контори не з'явились, про слухання справи повідомлені належним чином, подали заяву з проханням справу розглядати у відсутності представників.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача - Харківської міської ради - та 3-ї особи.

Суд, вислухавши сторони, їхніх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, становив наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 19 червня 1958 року Ленінським ЗАГС м. Харкова.

З свідоцтва про укладання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_9, виданим 8 вересня 1978 року Палацом одруження «Дзержинський» м. Харкова, вбачається, що після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка- ОСОБА_3.

ОСОБА_5 та ОСОБА_10 розірвали шлюб 13 липня 2001 року, що вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 13 липня 2011 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Харкова.

Як вбачається з будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно зареєстрована за вказаною адресою 14.02.1998 року. Вказане також підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті відповідачки (а.с.119).

В довідці адміністрації Ленінського району Харківської міської ради № Ж-4-2854/о/168-05-388-2 від 29.09.2015 зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрована за вказаною адресою як цивільна дружина померлого власника - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Довідка про її реєстрацію за вказаною адресою також видана 29.11.2014. (а.с.99, 124).

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 24 листопада 2014 року, наданого відповідачкою, вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 78 років (а.с.121).

В лікарському свідоцтві про смерть № НОМЕР_4 від 23 листопада 2014 року, складеному сімейним лікарем КЗОЗ ХМП №24 ОСОБА_11, зазначено, що причиною смерті ОСОБА_5 став атеросклеротичний кардіосклероз.

Сімейний лікар ОСОБА_11 зазначила в цій довідці, що на підставі огляду трупа, записів лікаря в медичній документації, попереднього нагляду за хворим зазначені такі хвороби, які призвели до смерті: серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз. Приблизний час між початком захворювання та смертю - 15 років. Вказана довідка видана дружині померлого- ОСОБА_4 (а.с.125).

Після його смерті допомогу на поховання отримала ОСОБА_4, що підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть та отримання допомоги на поховання.

Рішенням Ленінського районного народного суду м. Харкова від 17 квітня 1986 року позов ОСОБА_5 задоволено, визнано дійсною угоду між ОСОБА_12 та ОСОБА_5, надавши їй силу договору купівлі-продажу, та за ОСОБА_5 визнано право власності на 34/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1

В органі реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності за вказану частину нерухомого майна ОСОБА_5 не зареєстрував у встановленому законом порядку.

Згідно з довідкою КП «Харківське міське БТІ» № 2000668 від 28.03.2016 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_12 - 34/100 частини, та ОСОБА_13 - 132/200 частини.

З копії спадкової справи, направленої суду 2-ю Харківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що 22 грудня 2014 року ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

ОСОБА_14, 13 травня 2015 року подав на адресу 2-ї Харківської державної нотаріальної контори заяву, зареєстровану за № 471, де зазначив, що він є спадкоємцем після смерті діда - ОСОБА_5, оскільки син останнього, його батько ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тобто раніше батька, однак від спадщини він відмовляється на користь дочки померлого - ОСОБА_3

В Спадковому реєстрі 22.12.2014 2-ї Харківською державною нотаріальною конторою зареєстрована спадкова справа № 56932147 після смерті спадкодавця ОСОБА_5,

13 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

18 травня 2016 року ОСОБА_3 звернулась з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно за законом після смерті батька.

Листом № 914/01-16 від 27.05.2016 державний нотаріус 2-ї Харківської державної нотаріальної контори повідомила ОСОБА_3 про те, що право власності за спадкодавцем ОСОБА_5 на спірне нерухоме майно не зареєстровано, тому не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину, та роз'яснено право на звернення до суду про визнання права власності на нерухоме майно.

Аналогічний лист №11-104/019/2 від 26.05.2015 направлений на адресу ОСОБА_3 першим заступником начальника Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

У травні 2015 року ОСОБА_4 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_16, просила встановити факт, що вона є дружиною померлого ОСОБА_5, на підставі чого визнати її спадкоємцем першої черги за законом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року, в позові відмовлено.

Постановою державного нотаріуса 2-ї Харківської державної нотаріальної контори Гурколенко І.В. від 30 січня 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва на спадщину за законом на 34/100 частин вказаного житлового будинку з надвірними будівлями після смерті батька, оскільки за померлим не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності на вказане нерухоме майно.

Суд, оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що основний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов - задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦК України а кти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п.1 розд. У11 прикінцевих положень Сімейного Кодексу України . цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки, визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й положення ч.1 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України с падкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 1261-1265 ЦК передбачено п'ять черг спадкоємців за законом. Утім, закріплене законом правило черговості може бути змінено на підставі ст. 1259 ЦК.

Відповідно до положень ст. 1261 ЦК позивачка, як дочка спадкодавця ОСОБА_5, є спадкоємцем першої черги за законом.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Позивачка ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до положень ч.1 ст. 1269 ЦК України, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу у передбачений ст. 1270 шестимісячний строк з часу відкриття спадщини.

Як зазначено у ч.3 ст. 1268 ЦК України с падкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зміна черговості одержання права на спадкування - це встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом. Положення цієї статті щодо можливості зміни черговості одержання права на спадкування обумовлено, по-перше, ідеєю справедливості та, по-друге, необхідністю стимулювати потенційних спадкоємців до турботливого ставлення до спадкодавця за його життя.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 « Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.

Відповідно до ст.1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, суд виходить з того, що відповідачкою ОСОБА_4 заявлено зустрічні позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем понад 5 років до часу відкриття спадщини, та надання їй, як спадкоємцю четвертої черги, права на спадкування разом їз спадкоємцем першої черги ОСОБА_3

Отже, встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем понад 5 років до часу відкриття спадщини має для відповідачки суттєве юридичне значення, оскільки у разі встановлення такого факту судом вона визнається спадкоємцем четвертої черги, а надання їй статусу спадкоємця за законом є необхідною умовою для звернення з позовом про зміну черговості спадкування. В інший спосіб захистити свої спадкові права, як через встановлення даного факту, відповідачка не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, 1990 року народження, пояснив, що фактично він є співвласником будинку по АДРЕСА_1. Все своє життя він знає, що ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_18, як дружина і чоловік. ОСОБА_4 готувала їжу, прала, ходила за ліками, доглядала за ОСОБА_18. Останні роки ОСОБА_18 хворів, виходив рідко. На ринку останній раз він його бачив у 2011-2012 р.р. . У них були голубі, за якими доглядала ОСОБА_4. Вони разом провели газ. Разом з його - свідка - дідом ОСОБА_18 з ОСОБА_4 поставили паркан на земельній ділянці. Через стіну у будинку все добре чути, тому їхнє життя йому добре відомо. Тричі у 2013-2014 р.р. він бачив, як приїжджала швидка допомога до ОСОБА_18. Він бачив, як ОСОБА_4 йшла до магазина, до аптеки за ліками. ОСОБА_18 майже зліг роки за 4 до смерті, він осліп на одне око, лежав вдома, хворів, скаржився йому, що дуже погано бачить. У 2013-2014 р.р. лише 2-3 рази він бачив, щоб ОСОБА_18 виходив на вулицю, а так він весь час лежав, на вулицю не виходив. ОСОБА_4 він зустрічав також в аптеці, коли вона придбавала ліки. Позивачку ОСОБА_3 він ні разу не бачив. Останній рік перед смертю ОСОБА_5 зовсім зліг, а після смерті сина йому стало ще гірше. Він заходив в будинок, бачив, що ОСОБА_5 лежить.

Свідок ОСОБА_19, яка проживає у будинку АДРЕСА_2, пояснила, що ОСОБА_4 проживає з 1987 року по сусідству у 12 будинку. ОСОБА_5 більше спілкувався з її- свідка - матір'ю. Пенсія у нього була низька, як і у її матері. ОСОБА_4 перебувала з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних стосунках, жила з ним однією сім'єю, вони вели спільне господарство. ОСОБА_4 доглядала за ним, готувала йому їжу, прибирала. Вона була господаркою, з приводу ремонту та неполадок зверталась до сусідів. Вони поміняли вікна, труби, батареї. Вони тримали голубів. ОСОБА_5 торгував на ринку, однак за 4-5 років до смерті він припинив торгувати, оскільки погано себе відчував. Після смерті сина стан його здоров'я ще погіршився, він став ще рідше виходити на вулицю. ОСОБА_5 скаржився їй, що погано чує, погано бачить, погано себе відчуває. Він був в окулярах. Останній час вона мало його бачила, оскільки він вже не виходив за станом здоров'я. Голуб'ятня у них була до останнього часу, однак він вже не міг ганяти голубів, та їх кормила ОСОБА_4. ОСОБА_4 викликала йому швидку допомогу, дільничного лікаря. Вона- свідок- була у них в будинку. Спілкувались вони з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в основному, через паркан, через ганок. Вона через вікно бачила, що ОСОБА_5 лежить, висіла ковдра у вікні, що виходило у двір. Він казав, що слабий, багато пив води. Через хворобу він став рідко виходити у двір. ОСОБА_4 сказала, що у нього діабет. 8 жовтня 2014 року вона прийшла до ОСОБА_4 на день народження, ОСОБА_5 лежав, до стола не встав. Сина та дочку ОСОБА_5 вона жодного разу не бачила. Вона запитувала у ОСОБА_5, чому він не підтримує з ними стосунки, на що він відповів лише нецензурно. Він казав, що син був біль-менш нормальним. На похоронах родичів ОСОБА_5 не було. Після смерті ОСОБА_5 чоловік позивачки ОСОБА_3 запитував, чи це будинок ОСОБА_5, він не знав навіть, де він жив.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що з ОСОБА_5 вона перебувала у шлюбі з 1975 по 1984-1985 р.р. ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, про неї ОСОБА_5 нічого не говорив. ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_6 з 1987 року однією сім'єю, перебували у фактичних шлюбних стосунках, жили як чоловік та дружина. У них були кури, голубі. Він торгував на базарі, а за 2-3 роки до смерті припинив торгувати. У нього років 7 був цукровий діабет, високий тиск, поганий зір, однак він не хотів звертатись до лікаря. Він погано бачив на обидва ока. Він втратив вагу, у нього були проблеми з ногою. У неї також цукровий діабет, тому вона за ознаками прийшла до висновку, що і у нього діабет. Вона заходила до них у гості, приходила за квітами, рази 2 на місяць, спілкувалась і з відповідачкою, і з ОСОБА_5, з яким у неї залишились нормальні стосунки. ОСОБА_4 доглядала за ним, готувала їжу, прала йому. Вона- свідок- допомагала їй встановлювати раковину, коли та поламалась. Він хворів, в основному лежав, а останній рік хворів дуже сильно, та вона до них не заходила.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що вона проживає недалеко від ОСОБА_4, та працювала в магазині недалеко від спірного будинку. ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_5 27 років однією сім'єю до його смерті, були у фактичних шлюбних стосунках. Пенсія у ОСОБА_4 була більше, ніж у ОСОБА_5. Вона працювала до пенсії, а він ні, вона добре заробляла. Він розповідав їй, що пенсія у нього зовсім мала. Він торгував на базарі живністю. Останній раз 5 років тому бачила його на базарі. Після похорон сина стан його здоров'я ще погіршився. У нього була кривава мокрота. Практично весь час він лежав, не вставав. ОСОБА_4 приходила в магазин, де вона - свідок- працювала, неподалік від будинку, де ОСОБА_4 проживає, та розповідала, що він хворіє, не хоче їсти. Останній час ОСОБА_5 погано бачив, ОСОБА_4 доглядала за ним, готувала їжу. Роки 2 останніх він сильно хворів, у нього були шишки на голові. ОСОБА_4 викликала йому лікаря дільничного - ОСОБА_11. ОСОБА_5 захворів, втратив вагу, скаржився на поганий зір, однак лікарів викликати не любив. Перед його смерті ОСОБА_4 прибігла до неї в магазин, попросила викликати швидку допомогу, повідомила, що ОСОБА_5 скаржиться на те, що погано чує, у нього головній біль, та вона викликала швидку, однак в той день він помер. На його похоронах дочки ОСОБА_5 та інших його родичів не було, поховала його ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що позивачка ОСОБА_3 є його тіткою, спадкодавець ОСОБА_5 - його рідний дід, а ОСОБА_4 він бачить вдруге. Він читав зустрічну позовну заяву, та факти, які там викладені, не відповідають дійсності. Він спілкувався з ОСОБА_5, той був здоровим, добре себе відчував, торгував на ринку. Він- свідок- неодноразово приходив до нього на ринок. На зір дід не скаржився. Він телефонував діду наприкінці вересня - на початку жовтня, дід казав, що все добре. Коли помер його - свідка - батько, ОСОБА_5 був на похоронах разом з ОСОБА_4 Він мав нормальний вигляд, не скаржився на стан здоров'я. Останній раз він телефонував діду, запитав, чи потрібні ліки, той сказав, що все гаразд. Дід більше спілкувався з його - свідка- батьком, з позивачкою спілкувався мало, поводив себе відчужено. Його-свідка- батько- позичав у ОСОБА_5 1 000 доларів, та повернув їх 3-4 роки тому. До діда він не приїжджав, був у нього приблизно 10 років тому. На похоронах у діда він не був.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що перебуває з позивачкою ОСОБА_3 у дружніх стосунках, а відповідачку не знає. Раніше вона - свідок- працювала на Центральному ринку. ОСОБА_5 торгував живністю. ОСОБА_3 спілкувалась з батьком. 1-2 рази на рік вони зустрічались з ОСОБА_3 та заходили на ринок, де вона спілкувалась з батьком. В будинку, де проживав ОСОБА_5, вона не була. На ринку вона бачила його на початку 2014 року. На стан здоров'я він не скаржився, виглядив добре.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що позивачка є сестрою її померлого чоловіка ОСОБА_15, останній є сином ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_14 є її та ОСОБА_15 сином. У 1982 році вона з чоловіком приходила в гості до ОСОБА_5 З чоловіком вони приходили до нього на ринок, вона бачила його на ринку у 2013 році. В серпні 2014 року він разом з ОСОБА_4 приходив на похорон, він був зрячим, сам пересувався, був у нормальному стані. На здоров'я він не скаржився. Весною 2014 року він просив ОСОБА_15 зварити йому душ, туалет. ОСОБА_23 це зробив, але не зміг його перекинути, та потім ОСОБА_5 повідомив, що вони з сусідом вже справились. Вдома у діда вона була двічі, 15 років тому. Він не потребував їхньої участі, до них не ходив та не кликав до себе. Дід допомагав грошима, та частково простив борг. На похоронах їх не було, оскільки хлопець, через якого ОСОБА_4 повідомляла про смерть діда, не їх повідомив про це.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що позивачка ОСОБА_3 є сестрою його кума, а ОСОБА_4 він не бачив. Покійний ОСОБА_5 був батьком його друга. В гостях у ОСОБА_5 він ніколи не був. Відносини ОСОБА_5 з дітьми були нормальними, вони нормально спілкувались. Він бачив ОСОБА_3 на базарі, де вона розмовляла з ОСОБА_5, і ОСОБА_15 туди їздив. Він- свідок- працював в службі таксі, коли їздив до тестя, то на зупинці вранці два рази в неділю бачив ОСОБА_5, який їхав на базар, бачив він його не до останніх днів, однак за 2-3 місяці до смерті. Дід був скритною людиною, не скаржився. Сильно хворим він його не бачив. В окулярах дід не ходив, на зір не скаржився. Останній раз він бачив його на похоронах ОСОБА_15. Його привезли, він стояв, опершись на перила на ганку, вистояв паніхіду. З ким ОСОБА_5 проживав, йому невідомо. Чи заходила до батька ОСОБА_3, йому також невідомо.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що покійний ОСОБА_15, син спадкодавця, був його товаришем. ОСОБА_4 він бачив 2-3 рази. Як йому повідомили років за 5 до смерті ОСОБА_5, вона співмешканка діда. Батько ОСОБА_23 проживав на Сортировці. Він торгував на Центральному ринку, ОСОБА_15 заїжджав на ринок до батька. Він- свідок- декілька разів заїжджав з ОСОБА_15 до ОСОБА_5, у 2013 році вони привезли туалет, який зварили з ОСОБА_15. ОСОБА_5 сказав, що нічого не треба більше робити, він сам все зробить. В будинку він -свідок - не був. Він не бачив ОСОБА_5 хворим, він торгував на ринку. Останній раз він бачив його на ринку у травні 2014 року. Потім бачив на похоронах, він був у нормальному стані, хворим або сліпим не був.

Свідок ОСОБА_26 пояснив, що він є товаришем ОСОБА_15 - сина ОСОБА_5 Він знав покійного ОСОБА_5 5-6 років, останній торгував на базарі. Коли у серпні 2014 року помер ОСОБА_15, його мати попросила привезти на автомобілі на похорони дядю ОСОБА_7 - ОСОБА_7 з тіткою ОСОБА_11 - ОСОБА_4 Він приїхав за ними, ОСОБА_5 ходив, пересувався без сторонньої допомоги, сів разом з ОСОБА_4 в автомобіль, та вони приїхали. ОСОБА_5 сидів на лавці у гроба свого сина. Про його стан здоров'я вони не розмовляли. Років 10 тому він був в будинку на АДРЕСА_1. Йому відомо, що ОСОБА_5 жив разом з ОСОБА_4

Аналізуючи показання вказаних свідків, суд приходить до висновку, що показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_19, ОСОБА_28 щодо проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 однією сім'єю з 1987 року по день смерті ОСОБА_7 є об'єктивними, узгодженими між собою.

Окрім показань свідків, факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 однією сім'єю строком понад 5 років до часу відкриття спадщини підтверджується письмовими доказами - даними щодо реєстрації ОСОБА_4 у спірному будинку 14.02.1998 року, вищенаведеними довідками житлової організації про її реєстрацію, де зазначено, що вона є дружиною власника, а також лікарським свідоцтвом про смерть, де зазначено, що вказаний документ видано дружині померлого- ОСОБА_4

Вказані докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та позивачкою не спростовані, тому суд кладе їх в основу рішення.

В паспорті ОСОБА_4 відсутні відмітка про реєстрацію шлюбу, відповідачем не доведене протилежне.

Таким чином, суд вважає доведеним факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тому задовольняє зустрічні позовні вимоги в цій частині.

Також з пояснень вказаних свідків судом встановлено, що останні роки ОСОБА_5 хворів, припинив торгувати на базарі через поганий стан здоров'я, в основному лежав вдома, та догляд за ним здійснювала ОСОБА_4, в той час як позивачка - донька померлого ніякої участі у житті батька не приймала, не надавала йому ніякої допомоги, та весь тягар догляду за ОСОБА_5, який помер у віці 78 років, ліг на ОСОБА_4, яка кормила його, готувала їжу, придбавала ліки, зверталась до лікаря, прибирала за ним, прибирала будинок, прала.

Згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Посилання позивачки та її представника на те, що ОСОБА_5 не перебував у безпорадному стані, мав хороший стан здоров'я, спростовані в судовому засідання як показаннями вказаних свідків, так і лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_5, де зазначено, що він мав такі хвороби, які призвели до смерті: серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба 2 ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз. Приблизний час між початком захворювання та смертю - 15 років.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 помер у віці 78 років, коли був непрацездатним, у похилому віці, та мав ряд хронічних захворювань, які призвели до його смерті, що підтверджено вказаною довідкою.

Та обставина, що ОСОБА_5, страждаючі на зазначені захворювання, не проходив необхідного періодичного лікування, не перебував на стаціонарному лікуванні, не спростовує того факту, що він перебував у безпорадному стані, про що зазначили свідки.

Так, загальновідомим є той факт, що задеклароване право кожної особи на безкоштовну медичну допомогу державою належним чином не забезпечено, тому цілком природно, що особи похилого віку, отримуючи невелику пенсію, намагаються мінімізувати звернення за наданням медичної допомоги, займаються самолікуванням та не бажають проходити повноцінне лікування.

Як пояснили сторони, ОСОБА_5 отримував мінімальну пенсію, проживали вони удвох з ОСОБА_4, яка також є пенсіонеркою, 1945 року народження. Будь-якої матеріальної допомоги з боку дітей ОСОБА_5 не отримував.

Як зазначається в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 ««Про судову практику у справах про спадкування», під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров'я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо.

В контексті ч. 2 ст. 1259 ЦК слово «опікувалася» законодавець вживає дещо в незвичному розумінні. У цьому випадку йдеться не про опіку у звичайному її розумінні, як визначено главою 6 ЦК «Опіка та піклування», ст. 67 якої, наприклад, опікунові надано право вчиняти правочини від імені підопічного, зобов'язано опікуна створювати підопічному необхідні побутові умови, забезпечувати доглядом тощо. Під поняттям «опікуватися» слід розуміти надання звичайних фактичних послуг особі, яка перебуває в безпорадному стані і потребує сторонньої допомоги: приготування їжі, прибирання квартири, прання білизни тощо. Надання допомоги спадкодавцеві «протягом тривалого часу» - оціночна категорія та має визначатися судом з урахуванням обставин конкретної справи. У будь-якому випадку дії спадкоємця не повинні мати разовий, епізодичний характер, і допомога, що надається, має бути систематичною.

Фізична особа, яка тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала спадкодавця, за рішенням суду закликається до спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, які мають право на спадкування, і спадщина поділяється між ними у рівних частках. Отже, до правовідносин, що виникають при цьому, застосовується ст. 1267 ЦК, відповідно до якої частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Пояснення допитаних за клопотанням позивачки свідків ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_26 щодо стану здоров'я ОСОБА_5 суд до уваги не приймає, оскільки вказані свідки не були за місцем проживання ОСОБА_5, не спілкувались з ним, їх зустрічі з ОСОБА_29 були епізодичними, їм невідомо, якими хворобами він хворів, та їх показання суперечать медичному висновку, де зазначена тривалість захворювань померлого.

Показання свідка ОСОБА_26 щодо обставин прибуття ОСОБА_9 з ОСОБА_4 на похорон ОСОБА_14 не спростовують пояснень допитаних за клопотанням відповідачки свідків про те, що останні роки ОСОБА_5 хворів та мало пересувався.

Той факт, що ОСОБА_5 зміг сісти в автомобіль разом з ОСОБА_4 та приїхати на похорон свого сина, не спростовують пояснень допитаних за клопотанням відповідачки свідків щодо того, що останні роки ОСОБА_5 хворів, більше лежав, та ОСОБА_4 доглядала за ним.

Так, онук померлого- свідок ОСОБА_14 , з його слів, не був у будинку дідуся 10 років, мати цього свідка - ОСОБА_14 - 15 років, а ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25 взагалі не були за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 жодного разу.

Свідок ОСОБА_26 лише доставляв на автомобілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на похорон сина ОСОБА_5

При цьому суд надає перевагу показанням свідків, допитаних за клопотанням відповідачки, оскільки вказані свідки не є родичами сторін, спілкувались з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, їм відомі обставини їх життя, вони дали пояснення без зазначення конкретного часу подій,що є природним, та вони особисто не зацікавлені в наслідках розгляду даної справи, у той час як свідки з боку позивачки зазначали і місяць, коли бачили ОСОБА_5 на базарі,

В той же час свідки ОСОБА_14, його мати ОСОБА_14 є родичами позивачки ОСОБА_3, а свідок ОСОБА_24 - кум померлого ОСОБА_15 - батька ОСОБА_14, при цьому свідок ОСОБА_14 відмовився від спадщини на користь позивачки, отже вказані свідки є особами, зацікавленими в розгляді даної справи.

Отже, суд приходить до висновку про доведеність доводів відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона протягом тривалого часу, а саме останній рік перед смертю спадкодавця, опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу ОСОБА_5, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані, а тому наявні передбачені ч.2 ст. 1269 ЦК України підстави для надання їй права на спадкування разом зі спадкодавцем першої черги - дочкою спадкодавця, в рівних частках, тому зустрічні позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.

Вказаний строк- рік- суд вважає тривалим, допомога ОСОБА_4 надавалась безперервно, та ОСОБА_5 за станом здоров'я та в силу свого похилого віку потребував такої допомоги..

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Визначаючи предмет доказування при вирішенні даного спору, суд виходить з того, що заявлено зустрічний позов про зміну черговості спадкування, а не про усунення позивачки від спадкування, та відповідачкою надано достатньо доказів для задоволення заявленого зустрічного позову.

Щодо основного та зустрічного позову в частині визнання права власності на частину нерухомого майна суд виходить з наступного.

За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність свідоцтва про права на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог підпункту 4.15 пункту 4 Глави 10 Розділу 11111 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2..02.2012 за № 282/20595, видача свідоцтва про права на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Нотаріусу подається правовстановлюючий документ на ім'я спадкодавця, з якого вбачаються наявність реєстрації права власності, проведеної у відповідності до вимог чинного законодавства.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п.п.4.128 п.4 Глави 10 Розділу 1 Порядку).

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Виникнення, перехід і припинення права власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 182 ЦК України.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено обов'язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України.

Згідно ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Відповідно до статті 3 Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Підстави набуття права власності передбачені ст. 328 ЦК України.

Так, п раво власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. П раво власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оформити своє право у нотаріальній конторі сторони не мають можливості, оскільки спадкодавець ОСОБА_5 не зареєстрував право власності на підставі рішення суду на вказане нерухоме майно.

Враховуючи, що до спадщини входить 34/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, за кожним зі спадкоємців, які прийняли спадщину за законом, за позивачкою та відповідачкою, з урахуванням зміни черговості спадкування відповідачки, слід визнати право власності на 17/ 100 частин вказаного житлового будинку з надвірними будівлями: (34/100:2=17/100).

Керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 392, 1258, 1267, ч.2 ст. 1259 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на 17/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1

В інший частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з жовтня 1987 року по час смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Надати спадкоємцю четвертої черги ОСОБА_4 право на спадкування разом їз спадкоємцем першої черги ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на 17/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Ленінський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Л. Л. Шрамко