Постанова № 6542495, 28.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009                                                                                           № 32/399-31/169-47/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Василега А.П., дов. б/н від 18.09.2009

від відповідача 1 : не з’явився

від відповідача 2: Губаненко Ю.П., дов. №13-Ю від 10.12.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2009

у справі № 32/399-31/169-47/232 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонбуд"

до                                                   Підприємства "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

                                                  Громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1973343,60 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкасизалізобетонбуд” (далі-позивач) про стягнення з Підприємства „Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” (далі-відповідач 1) 1973343,60грн., в тому числі 684467,68грн. орендної плати, 45427,49грн. пені, 18876,17грн. 3% річних від простроченої суми, 57906,76грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення та 1166665,50грн. неустойки у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором.

За клопотанням позивача, Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.08.2007 залучив до участі у справі в якості другого відповідача –Громадську організацію “Народна кредитна спілка „Добробут” (далі-відповідач 2).

В процесі розгляду справи, позивач подав до суду заяву про уточнення до позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 1973343,60грн., в тому числі 684467,68грн. орендної плати, 45427,49 грн. пені, 18876,17 грн. 3% річних від простроченої суми, 57906,76грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення та 1166665,50грн. неустойки.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 у справі №32/399 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 у справі №32/399 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2008 у справі №32/399 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 у справі №32/399 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 у справі №32/399 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2008 справу №32/399 було прийнято до нового розгляду, присвоєно №32/399-31/169.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.05.2008 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2008 №32/399.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2008 у справі №32/399-31/169 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 у справі №32/399-31/169 рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2008 у справі №32/399-31/169 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2009 у справі №32/399-31/169 рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2008 у справі №32/399-31/169 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 у справі №32/399-31/169 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 справу №32/399-31/169 прийнято суддею Станіком С.Р. до свого провадження, присвоєно №32/399-31/169-47/232.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі 32/399-31/169-47/232 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача 2 суму заборгованості в розмірі 1973343,60грн., 19733,44грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог до відповідача 1 в задоволенні відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором підряду-оренди від 22.09.2005, укладеного між позивачем та відповідачем 1, та неналежному виконанні відповідачем своїх зобов’язань за угодою про співпрацю від 15.08.2008, укладеною між позивачем та відповідачем 2, відповідно до умов якої у відповідача 2 виник обов’язок погасити заборгованість перед позивачем, що виникла за договором підряду-оренди від 22.09.2005.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №32/399-31/169-47/232, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу відповідача 2 обґрунтовано порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач 2 наполягає на тому, що угода про співпрацю від 15.08.2008, укладена між позивачем та відповідачем 2, не може бути доказом на підтвердження вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором підряду-оренди від 22.09.2005, укладеного між позивачем та відповідачем 1, оскільки угода про співпрацю не містить ознак угоди про заміну боржника у зобов’язанні та її укладення було зумовлено намірами завершити будівництво житлового будинку по вул.Борщагівській, 208, у зв’язку з чим позивач та відповідач 2 повинні були укласти підрядний договір за яким позивач здійснив би добудову об’єкту, а відповідач 2 передав би у власність позивача не житлові приміщення. Проте, договір підряду між позивачем та відповідачем 2 укладено не було, а листом від 10.10.2008 №79/1 відповідач 2 повідомив позивача про розірвання угоди про співпрацю від 15.08.2008.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 14.10.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2009, в порядку приписів статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 28.10.2009.

У судове засідання 28.10.2009 з’явились представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 2 повністю підтримав апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 скасувати. Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача 2 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 1.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, колегія суддів, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2002 між відповідачем 2 як замовником – генінвестором, та відповідачем 1, як генпідрядником-інвестором, було укладено Генеральний довгостроковий інвестиційно-підрядний контракт №1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208 та підключення його до інженерних мереж міста, який підписано представниками відповідача-2 та відповідача-1 і посвідчено печатками підприємств.

22.09.2005 між відповідачем 1 як генпідрядником, та позивачем, як виконавцем, було укладено договір підряду – оренди крану (далі – договір підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005), який підписано представниками відповідача 1 та позивача і посвідчено печатками підприємств. Також, що договір - оренди крану б/н від 22.09.2005 погоджено замовником будівництва –відповідачем 2 шляхом проставлення печатки підприємства та посвідчення підписом Голови правління Є.Б. Мандровським.

Умовами договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 сторони погодили, що генпідрядник (відповідач 1) для механізації будівництва та виконання будівельно-монтажних робіт замовляє баштовий кран КБ-674, а виконавець (позивач) за письмовою заявою виконує монтаж, демонтаж та перебазування баштового крану та підкранових колій в обидва кінці згідно ПВР (пункт 1.1), вартість експлуатації баштового крану становить 100000,00грн. у місяць, в т.ч. ПДВ 20% (пункт 1.2), вартість перебазування крану становить 88000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% (пункт 1.3), вартість монтажу крану становить 80000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% (пункт 1.4), вартість демонтажу крану становить 75000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% (пункт 1.5), розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно за договірною ціною на підставі актів вартості виконаних робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками генпідрядника, виконавця і завірених печаткою (пункт 2.1), термін дії договору датами не визначений, але зазначено що до завершення будівельних робіт (пункт 4.1), в разі несвоєчасної сплати орендної плати генпідрядник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми несплати за кожний день несплати (пункт 5.4).

Також, між відповідачем 1, як генпідрядником, та позивачем, як виконавцем, було укладено додаткові угоди №1 від 21.06.2006 та №2 від 11.08.2006 до договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005.

Відповідно до акту приймання –передачі від 10.01.2006 по договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005, підписаного представниками відповідача 1 та позивача і посвідченого печатками підприємств, на виконання умов договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 виконавець (позивач) передав у строкове платне користування баштовий кран КБ-674, а генпідрядник (відповідач) прийняв зазначений кран і зобов’язався сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором, до 5 числа місяця наступного за звітним.

Згідно акту приймання – передачі наданих послуг від 31.01.2006, підписаного представниками відповідача 1 та позивача і посвідченого печатками підприємств, на виконання умов договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 виконавець (позивач) надав послуги по оренді баштового крану КБ-674 у січні 2006 року, а генпідрядник (відповідач 1) прийняв надані послуги і зобов’язався їх оплатити протягом 7 днів з моменту отримання акту. Вартість наданих послуг складає: монтаж крану - 80000,00грн., в т.ч. ПДВ –20%, орендна плата –70967,74грн., в т.ч. ПДВ –20%., а всього: 150967,74грн.

Згідно акту приймання – передачі наданих послуг від 28.02.2006, підписаного представниками відповідача 1 та позивача і посвідченого печатками підприємств, на виконання умов договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 виконавець (позивач) надав послуги по оренді баштового крану КБ-674 у лютому 2006 року, а генпідрядник (відповідач 1) прийняв надані послуги і зобов’язався їх оплатити протягом 7 днів з моменту отримання акту. Вартість наданих послуг складає: орендна плата –100000,00грн., перебазування крану –88000,00грн. в т.ч. ПДВ –88000,00грн., а всього: 188000,00грн.

Платіжним дорученням №38 від 30.09.2005 відповідачем 1 було здійснено авансовий платіж за оренду крану згідно договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 в сумі 140000,00грн., а платіжним дорученням №227 від 25.05.2006 відповідач 1 перерахував позивачеві плату за оренду крану згідно договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 в сумі 3495000,00грн. Належним чином засвідчені копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи.

31.07.2006 позивачем на адресу відповідача 1 було надіслано вимогу №244, відповідно до якої позивач посилаючись на те, що у відповідача 1 наявна заборгованість по сплаті орендної плати за 4 місяці за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005, просив сприяти демонтажу крану та після його демонтажу оплатити вартість демонтажу в сумі 75000,00грн. та погасити заборгованість по сплаті орендної плати.

09.10.2006 позивачем відповідачу 1 було надіслано повідомлення –вимогу №298, відповідно до якої позивач на підставі частини 1 статті 782 ЦК України відмовився від договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 та просив відповідача 1 на виконання умов зазначеного договору оплатити орендну плату за січень-вересень 2006 року на загальну суму 549467,60грн., вартість демонтажу крану в сумі 75000,00грн. та пеню нараховану на підставі пункту 5.4 договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 в сумі 80594,00грн.

Листом №36 від 08.02.2007 позивач звернувся до відповідача 1 з проханням забезпечити доступ до крану КБ-647 для його демонтажу 13.02.2007.

У відповідь на повідомлення вимогу №298 від 09.10.2006, відповідачем 1 було надіслано позивачу лист №141 від 18.10.2006, відповідно до якого відповідач 1 зазначав про те, що замовником будівництва на об’єкті, де використовується кран, є відповідач 2, а тому просив погодити вимоги, заявлені у повідомленні – вимозі №298 від 09.10.2006, саме з замовником будівництва, який є відповідальним за розрахунки по будівництву на об’єкті.

Посилаючись на те, що відповідач 1 не виконав свої зобов’язання за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 та у зв’язку з відмовою відповідача 1 від договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 своєчасно не повернув останньому кран, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив суд стягнути з відповідача 1 орендну плату у розмірі 684467,68грн., 45427,49грн. пені, 18876,17грн. 3% річних від простроченої суми, 57906,76грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення та 1166665,50грн. неустойки, а всього 1973343,60грн. В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути заявлену до стягнення суму солідарно з відповідача 1 та відповідача 2. В обгрунтування заяви про уточнення позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем 2 було погоджено порядок оплати за користування краном, при укладенні договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача 2 завірений печаткою, а отже відповідач 2 фактично зобов’язався сплачувати орендну плату.

За результатом останнього розгляду даної справи, місцевим господарським судом було позовні вимоги задоволено частково, заявлену до стягнення суму стягнуто з відповідача 2, а в частині позовних вимог до відповідача 1 у задоволенні відмовлено.

Приймаючи вищезазначене рішення суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем 2 було укладено угоду про співпрацю від 15.08.2008, внаслідок чого у відповідача 2 виник перед позивачем обов’язок погасити заборгованість в сумі 1973343,60грн., яка виникла у відповідача 1 за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

У відповідності до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно із статтею 180 Господарського кодексу України (далі-ГК України), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту частини 1 статті 193 ГК кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 ЦК України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 ЦК України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

          Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищезазначене, Київський господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір підряду –оренди крану від 22.09.2005 за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки в ньому між сторонами були обумовлені правовідносини як щодо оренди крану КБ-674, так і виконання робіт і надання послуг з перебазування, монтажу та демонтажу крану КБ-674.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення відповідачем 1 взятих на себе зобов’язань за зазначеним договором, оскільки згідно пункту 2.1 договору підряду – оренди крану від 22.09.2005 розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно за договірною ціною на підставі актів вартості виконаних робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками генпідрядника, виконавця і завірених печаткою.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

           Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування своїх вимог позивачем було надано акт приймання – передачі наданих послуг від 31.01.2006, згідно якого вартість наданих послуг становить 150967,74грн. та акт приймання – передачі наданих послуг від 28.02.2006, згідно якого вартість наданих послуг становить 188000,00грн. Будь-яких інших доказів на підтвердження виконаних робіт за договором підряду – оренди крану від 22.09.2005 суду надано не було.

           Таким чином, документально підтвердженими є виконані позивачем роботи на загальну суму 3338967,74грн., які відповідач 1 оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученнями №38 від 30.09.2005, яким відповідачем 1 було здійснено авансовий платіж за оренду крану згідно договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 в сумі 140000,00грн., та платіжним дорученням №227 від 25.05.2006, яким відповідач 1 перерахував позивачеві плату за оренду крану згідно договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 в сумі 3495000,00грн.

Отже, в порушення приписів статті 33 ГПК України позивачем не доведено належними засобами доказування у розумінні статті 34 ГПК факт порушення відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005, а тому відсутні підстави для застосування санкцій за порушення зобов’язання.

           Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 орендної плати у розмірі 684467,68грн., 45427,49грн. пені, 18876,17грн. 3% річних від простроченої суми, 57906,76грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення є необґрунтованою такою, що не підлягає задоволенню.

           Вимога позивача про стягнення 1166665,50грн. неустойки також є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки її було нараховано на підставі на підставі частини другої статті 785 ЦК України, за порушення обов’язку щодо повернення речі наймодавцю.

           Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України).

           Відповідно до пункту 4.1 договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 термін дії договору датами не визначено, але зазначено, що він діє до завершення будівельних робіт. Згідно пункту 6.1 договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання.           

Пунктом 6.2 договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 встановлено, що договір може бути розірвано тільки за згодою сторін або по рішенню господарського суду. Всі зміни та доповнення до договору складаються у письмовій формі (пункт 6.4 договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005).

Факт закінчення будівництва, або припинення дії договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 за згодою сторін документально не підтверджений, а тому посилання позивача на порушення відповідачем 1 зобов’язання щодо повернення орендованого майна є безпідставним, а вимоги щодо стягнення неустойки на підставі частини другої статті 785 ЦК України необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, Київським апеляційним господарським судом критично оцінено посилання позивача на те, що договір підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 розірваний з моменту отримання відповідачем 1 повідомлення позивача про відмову від договору (18.10.2006), оскільки умовами пункту 6.2 договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 передбачено, що договір може бути розірвано тільки за згодою сторін або по рішенню господарського суду, а згідно статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін в порядку встановленому статтею 188 ГК України. Доказів дотримання сторонами вищезазначених норм суду не надано.

Пунктом 4 частини 2 статті 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог (том. 1, арк. спр. 62-63) позивач просив стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 1973343,60грн., в тому числі 684467,68грн. орендної плати, 45427,49 грн. пені, 18876,17 грн. 3% річних від простроченої суми, 57906,76грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення та 1166665,50грн. неустойки, а в обгрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення умов договору підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, наполягаючи на тому, що оскільки зазначений договір містить підпис уповноваженої особи відповідача 2 завірений печаткою, відповідач 2 фактично зобов’язався сплачувати орендну плату за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005.

Будь-яких інших заяв позивача про зміну або уточнень позовних вимог матеріали справи не містять.

Проте, з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, вбачається, що частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем 2 було укладено угоду про співпрацю від 15.08.2008, внаслідок чого у відповідача 2 виник перед позивачем обов’язок погасити заборгованість в сумі 1973343,60грн., яка виникла у відповідача 1 за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005.

Як вбачається зі змісту угоди про співпрацю від 15.08.2008, уклавши зазначену угоду сторони погодили, що враховуючи те, що Господарським судом міста Києва розглядається спір про сплату орендної плати та штрафних санкцій за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005, відповідач 2 визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 1973343,60грн., в тому числі 684467,68грн. орендної плати, 45427,49грн. пені, 18876,17грн. 3% річних від простроченої суми, 57906,76 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, 1166665,50грн. неустойки (пункт 1.1), в рахунок погашення заборгованості за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 відповідач 2 зобов’язується передати позивачу у власність не менше 140кв.м. нежитлових приміщень вартістю не менше 14100,00грн. за 1 кв.м. на 19 поверсі у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208, характеристики приміщень, строки та порядок передачі будуть визначені сторонами у окремій угоді (пункт 1.2).

Оскільки будь-яких зобов’язань відповідача 2 щодо перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором підряду-оренди крану б/н від 22.09.2005 умовами угоди про співпрацю від 15.08.2008 не передбачено, а також зазначена угода не містить ознак угоди про заміну боржника у зобов’язанні, Київський апеляційний господарський суд вважає безпідставним стягнення з відповідача 2 заявлених позовних вимог в сумі 1973343,60грн.

Крім того, слід зазначити, що позивачем було заявлено вимоги щодо солідарної відповідальності відповідачів.

Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання. Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт виникнення солідарного обв’язку відповідачів перед позивачем.

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 103 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 підлягає скасуванню, в частині задоволених позовних вимог, а апеляційна скарга Громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №32/399-31/169-47/232 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №32/399-31/169-47/232 скасувати в частині стягнення з Громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” суми заборгованості в розмірі 1973343,60грн., 19733,44грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкасизалізобетонбуд” про стягнення з Громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” суми заборгованості в розмірі 1973343,60грн., відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкасизалізобетонбуд” (код ЄДРПОУ 31041120, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, пров. Хіміків, буд. 2) на користь Громадської організації „Народна кредитна спілка „Добробут” (код ЄДРПОУ 21655871, місцезнаходження: 01000 м.Київ, вул. Полева, 19/8) 9866(дев’ять тисяч вісімсот шістдесят шість)грн.72коп.- державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №32/399-31/169-47/232 залишити без змін.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №32/399-31/169-47/232 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді