Постанова № 6542477, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009                                                                                           № 39/156

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Коломієць Є.В. – представник, дов. б/н від 17.12.2008

від відповідача - Гайсін Р.К. – представник, дов. № 61 від 21.07.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2009

у справі № 39/156 (суддя

за позовом                               Компанії "Юнайтед Авіейшен Сервісес (United Aviation Services)

до                                                   Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»

про                                                   стягнення 3720267,75 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009, 29.09.2009 розгляд апеляційної скарги у справі №39/156 було відкладено на 29.09.2009 та 20.10.2009, 20.10.2009 у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.10.2009.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 у справі № 39/156 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №39/156 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 346589,53 дол. США основного боргу, 25962,10 дол. США пені та 10044,70 дол. США трьох відсотків річних; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25060,79 євро основного боргу, 1981,79 євро пені та 721,40 євро трьох відсотків річних; також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що права та обов’язки сторін спірного договору №UCA/C-411-05 визначаються українським правом, обраним сторонами при його укладенні; 06.12.2007 сторонами було укладено додаткову угоду до договору №UCA/C-411-05, відповідно до змісту якої строк дії договору було продовжено на 24 місяці, а валютою розрахунків між сторонами визначено долар США та євро; судом встановлено, що, починаючи з 28.11.2007 та на день подання позовної заяви відповідачем порушуються умови договору №UCA/C-411-05 щодо оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 346589,53 дол. США та 25060,79 євро, що підтверджується інвойсами, копії яких знаходяться в матеріалах справи; свою заборгованість відповідач визнав в листі № 2132 від 11.09.2008, направленому на адресу позивача; з огляду на ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 549, 611, 612 ЦК України, п. 9 договору №UCA/C-411-05, здійснивши перевірку розрахунку пені, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 25962,14 дол. США та 1981,79 євро за період 183 – 184 дні обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю; враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10044,70 дол. США та 721,40 євро трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №39/156 скасувати частково з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та відмовити в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 25962,14 дол. США пені, 10044,70 дол. США 3% річних, 1981,79 євро пені, 721,40 євро 3% річних.

В апеляційній скарзі зазначено, що у зв’язку з тим, що відповідачем оскаржуване рішення не було отримане та про його прийняття відповідач дізнався лише від органів державної виконавчої служби, усі доводи заявника апеляційної скарги будуть викладені в додатку до скаргу після ознайомлення з матеріалами справи та текстом оскаржуваного рішення.

В доповненні до апеляційної скарги від 28.09.2009 відповідач заявляє про необхідність передачі спору у справі № 39/156 до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №39/156 і припинити провадження у справі.

Підстави вимог у доповненні до апеляційної скарги, із посиланням на ч. 2 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 80, п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України, п.п. 1, 3 ст. ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958), п. 1 ст. IV, п. 1 ст. VI Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961), ст.ст. 2, 7, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", п. 13 агентського договору № UCA/C-411-05, обґрунтовуються тим, що оскільки договір № UCA/C-411-05 містить арбітражне застереження; відповідачем не було отримано жодної ухвали та рішення Господарського суду міста Києва у справі № 39/156; відповідач ще не заявляв жодної заяви по суті спору, то відповідач заявляє про необхідність передачі спору у даній справі на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, у зв’язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі № 39/156 припиненню.

В додатковому доповненні до апеляційної скарги від 29.09.2009 відповідач зазначає, що позивачем безпідставно включено до сум заборгованості суми, наведені в інвойсах LFN08-014 від 08.02.2008, LFN08-022 від 15.02.2008, LFN08-029 від 22.02.2008, LFN08-068 від 07.05.2008 (дол. США) та LFN08-015 від 08.02.2008, LFN08-023 від 15.02.2008, LFN08-030 від 22.02.2008, LFN08-069 від 07.05.2008 (євро), адже за цими інвойсами позивачем були виставлені суми, що були нараховані відповідачу в якості пені за неналежне виконання зобов’язань; однак чинним законодавством України не передбачено можливості нарахування пені та 3% річних на суми, які були пред’явлені однією стороною іншій в якості неустойки за неналежне виконання зобов’язань; суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11752,37 дол. США і 475,29 євро, а також 1081,20 дол. США і 43,73 євро пені, 320,29 дол. США і 12,68 євро 3% річних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, зокрема вказуючи на те, що відповідно до листа від 11.09.2008 № 2132, який є в матеріалах справи, відповідачем було визнано заборгованість перед позивачем в розмірі 346 589,53 дол. США та 25 060,79 євро; позивачем у встановленому порядку було доведено порушення відповідачем договірних відносин та застосовано штрафні санкції, доказів на спростування обставин, наведених позивачем у суді першої інстанції, відповідач не надав, також зазначені докази не представлені в суді апеляційної інстанції.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 у справі № 39/156 позивачем були надані докази.

Відповідачем подане клопотання про залучення додаткових доказів від 15.10.2009, в якому просить залучити до матеріалів справи докази оплати інвойсів, що перелічені в інвойсах LFN08-014 від 08.02.2008, LFN08-022 від 15.02.2008, LFN08-029 від 22.02.2008.

Представник позивача не заперечує проти задоволення клопотання.

Колегія суддів задовольняє клопотання від 15.10.2009 та залучає до матеріалів справи докази, додані до цього клопотання.

Розглянувши апеляційну скаргу, доповнення та додаткові доповнення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Позивачем до Господарського суду міста Києва була подана позовна заява про стягнення з відповідача сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 406 337,49 дол. США та 28916,59 євро, пеню в розмірі 25 962,14 дол. США та 1981,79 євро, три відсотки річних в розмірі 10 044,70 дол. США та 721,40 євро та судових витрат.

У порядку статті 22 ГПК України позивачем подана заява про збільшення позовних вимог від 06.04.2009 та 25.05.2009 подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 346589,53 дол. США та 25060,79 євро, три відсотки річних у розмірі 10044,70 дол. США та 721,40 євро, пеню в розмірі 25962,14 дол. США та 1981,79 євро та судові витрати.

Згідно з п.п. 1, 3 агентського договору № UCA/C-411-05 від 06.12.2005 за умовами даного договору позивач, за договором UAS, надає агентські послуги відповідачу, за договором клієнту; відповідач призначає позивача своїм агентом для надання агентських послуг.

В таблиці 1 до договору № UCA/C-411-05 визначені послуги та території, на яких ці послуги надаються, а в таблиці 2 до цього ж договору визначені вартість послуг та порядок їх оплати.

В п.п. Е, G, I таблиці 2 до договору № UCA/C-411-05 визначено, що позивач буде надавати відповідачу інвойси до оплати за кожний проведений політ; відповідач буде оплачувати інвойси протягом 14 робочих днів за дозволи та 7 робочих днів за паливо, наземне обслуговування та інвойси третіх сторін з дня інвойсу, наданого позивачем; відповідач згоден сплачувати всі інвойси отримані від позивача в доларах США банківським переказом за вказаною адресою.

Відповідно до п. 1.2 договору № UCA/C-411-05 цей договір був укладений на 24 місяці з моменту підписання даного договору.

Додатком № 1 від 06.12.2007 до договору № UCA/C-411-05 сторони продовжили строк дії договору № UCA/C-411-05 на наступні 24 місяці і визначили його продовженим з 06.12.2007, а також відповідач погодився оплачувати усі рахунки, одержані від позивача, в доларах США або в євро.

Позивачем пред’явлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані ним послуги за інвойсами UASF08-0821 від 14.02.2008, UASF08-0210, UASF08-0208, UASF08-0209 від 28.02.2008, UASF08-0766, UASF08-0767 від 05.03.2008, UASН08-0805/1 від 07.03.2008, UASF08-0979 від 09.03.2008, UASF08-0978 від 11.03.2008, UASР08-1900 від 27.03.2008, UASF08-1442, UASF08-1498, UASF08-1130 від 02.04.2008, UASN08-0239 від 03.04.2008, UASН08-1150/1, UASН08-1081 від 07.04.2008, UASР08-2126, UASР08-2026, UASР08-2026/А від 10.04.2008, UASН08-0805/2 від 14.04.2008, UASF08-1538 від 18.04.2008, UASН08-1150/2 від 29.04.2008, UASР08-4586 від 18.07.2008 на загальну суму 334837,16 дол. США та за інвойсами UASH07-3535/2 від 28.11.2007, UASN08-0247 від 04.04.2008 на суму 24585,50 євро.

Згідно із п. 13 агентського договору № UCA/C-411-05, даний договір підлягає виконанню відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази проведення оплати вищевказаних інвойсів, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 334837,16 дол. США та 24585,50 євро.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за інвойсами LFN08-014 від 08.02.2008, LFN08-022 від 15.02.2008, LFN08-029 від 22.02.2008, LFN08-068 від 07.05.2008 на суму 11752,37 дол. США та інвойсами LFN08-015 від 08.02.2008, LFN08-023 від 15.02.2008, LFN08-030 від 22.02.2008, LFN08-069 від 07.05.2008 на суму 475,29 євро.

Однак, як вбачається зі змісту зазначених інвойсів, вони були виставлені позивачем відповідачу на сплату пені за прострочення сплати сум, виставлених по інших інвойсах, у тому числі і по тих, які зазначені у розрахунку суми основного боргу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення 346 589,53 дол. США та 25 060,79 євро основного боргу нормами ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, умови договору щодо оплати послуг та стверджує, що зазначені інвойси надані на оплату послуг.

Однак, законодавство України розмежовує поняття, правову природу та засоби доказування основного боргу та штрафних санкцій.

Оскільки позивачем не вказано правової підстави для вимог про стягнення пені, зазначеної в інвойсах LFN08-014 від 08.02.2008, LFN08-022 від 15.02.2008, LFN08-029 від 22.02.2008, LFN08-068 від 07.05.2008 на суму 11752,37 дол. США та інвойсами LFN08-015 від 08.02.2008, LFN08-023 від 15.02.2008, LFN08-030 від 22.02.2008, LFN08-069 від 07.05.2008 на суму 475,29 євро, то відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Таким чином задоволенню підлягають вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 334837,16 дол. США та 24585,50 євро.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9 договору № UCA/C-411-05 передбачено, що на усі суми, не сплачені відповідачем своєчасно відповідно до умов, обумовлених в п. G таблиці 2 даного договору, належить нарахування пені 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, подані в суді першої інстанції, та розрахунок сум, доданий відповідачем до додаткового доповнення до апеляційної скарги від 29.09.2009, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають суми пені в розмірі 24880,94 дол. США і 1938,06 євро та трьох відсотків річних в розмірі 9724,41 дол. США і 708,72 євро.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1081,20 дол. США і 43,73 євро та трьох відсотків річних в розмірі 320,29 дол. США і 12,68 євро, які були нараховані на суми, вказані в інвойсах LFN08-014 від 08.02.2008, LFN08-022 від 15.02.2008, LFN08-029 від 22.02.2008, LFN08-068 від 07.05.2008 в дол. США та інвойсами LFN08-015 від 08.02.2008, LFN08-023 від 15.02.2008, LFN08-030 від 22.02.2008, LFN08-069 від 07.05.2008 в євро задоволенню не підлягають, оскільки чинним законодавством не передбачено підстав для нарахування пені і трьох відсотків річних на суми, які були виставлені кредитором боржнику в якості пені.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано, що позивачем до сум основного боргу включені суми, які позивачем були виставлені відповідачу в інвойсах LFN08-014 від 08.02.2008, LFN08-022 від 15.02.2008, LFN08-029 від 22.02.2008, LFN08-068 від 07.05.2008 в дол. США та LFN08-015 від 08.02.2008, LFN08-023 від 15.02.2008, LFN08-030 від 22.02.2008, LFN08-069 від 07.05.2008 в євро як пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань, а не як плата за надані послуги, та ту обставину, що позивачем були нараховані пеня та три відсотків річних на пеню, пред’явлену позивачем відповідачу в зазначених вище інвойсах.

Доводи, викладені заявником в доповненні до апеляційної скарги від 28.09.2009, про те, що провадження у справі № 39/156 підлягає припиненню, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.

Згідно із п. 13 договору № UCA/С-411-05 даний договір повинен відповідати і складений відповідно до українського законодавства, будь-який спір, що виникне у зв’язку з даним договором, повинен бути розглянутий у вищому юридичному суді України або, за вибором (а) у суді країни основного місцезнаходження клієнта, (в) в судах країн, де повітряні суда або власність (включаючи банківський рахунок) клієнта можуть бути, (за передбаченням UAS) затримані або заморожені; будь-яка із сторін може звернутись при вирішенні спорів в МКАС при ТПП України.

Отже, як вбачається зі змісту п. 13 договору № UCA/С-411-05 сторони не відобразили свого взаємного волевиявлення вирішення спорів в МКАС при ТПП України.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 12 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 № 1701-VI, немає підстав вважати, що сторонами третейська угода укладена.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 № 4002-ХІІ арбітражна угода – це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні; арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Враховуючи ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода повинна містити безумовну згоду сторін про передачу спору (спорів) до арбітражу, однак, в п. 13 договору №UCA/C-411-05 встановлена альтернативність вибору сторони, яка має намір захистити порушене право, щодо звернення до арбітражу (МКАС при ТПП України) або державного суду, тому, обравши господарський суд, позивач має право на захист його порушеного права саме господарським судом, у зв’язку з чим даний спір не може бути переданий до МКАС при ТПП України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, немає підстав погодитись, як із таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно із п.п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду передається до служби діловодства в день її прийняття та надсилається всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Однак, у матеріалах справи № 39/156 відсутнє будь-яке із зазначених поштових повідомлень встановленого зразка.

Згідно із ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 у справі №39/156 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; код ЄДРПОУ 24964464) на користь Компанії «Юнайтед авіейшен сервісес» (United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/я 54482, Вільна економічна зона аеропорту м.Дубай, будинок U.A.S.; код DAFZA-FZCO-CF-0045) основний борг в розмірі 334837,16 доларів США, пеню в розмірі 24880,94 дол. США, три відсотки річних в розмірі 9724,41 дол. США.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; код ЄДРПОУ 24964464) на користь Компанії «Юнайтед авіейшен сервісес» (United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/я 54482, Вільна економічна зона аеропорту м.Дубай, будинок U.A.S.; код DAFZA-FZCO-CF-0045) основний борг в розмірі 24585,50 євро, пеню в розмірі 1938,06 євро, три відсотки річних в розмірі 708,72 євро.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; код ЄДРПОУ 24964464) на користь Компанії «Юнайтед авіейшен сервісес» (United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/я 54482, Вільна економічна зона аеропорту м.Дубай, будинок U.A.S.; код DAFZA-FZCO-CF-0045) 24651,48 грн. державного мита, 114,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити».

2.          Стягнути з Компанії «Юнайтед авіейшен сервісес» (United Aviation Services) (ОАЕ, м. Дубай, а/я 54482, Вільна економічна зона аеропорту м.Дубай, будинок U.A.S.; код DAFZA-FZCO-CF-0045) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3; код ЄДРПОУ 24964464) 37,20 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №39/156 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.11.09 (відправлено)