Постанова № 6542462, 21.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2009                                                                                           № 44/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Борисов О.Ю. - ліквідатор

відповідача: Літвінов М.І., дов. № 24/02 від 24.02.2009р.

Крижов С.В., дов. б/н від 28.07.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Укренерготеплоізоляція"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.08.2009

у справі № 44/354 (суддя

за позовом                               ВАТ "Золотоніський завод залізобетонних виробів"

до                                                   ТОВ "Укренерготеплоізоляція"

про                                                   визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства «Золотоніський завод залізобетонних виробів» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору №К170-Б01 купівлі-продажу векселів, укладеного 07.11.2005 року між ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «Укренерготеплоізоляція».

Позовні вимоги мотивовані тим, що прості векселі, які є предметом договору №К170-Б01 купівлі-продажу від 07.11.2005 року, векселедавець ВАТ АТП «Спецавтотранс» - не виписувало. ВАТ АТП «Спецавтотранс» перебуває у процесі ліквідації, за місцем реєстрації відсутнє, місцезнаходження його керівних органів, бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів не виявлено. Відсутні відомості, які б свідчили про випуск ВАТ АТП «Спецавтотранс» векселів та їх продаж. Договори поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), на виконання яких були виписані векселі, відсутні.

Також позивач вказує, що єдиною метою спірного договору було лише створення заборгованості позивача і про що свідчить той факт, що директора позивача Курпаса В.І. вироком суду визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ст. 218 КК України.

Звідси позивач робить висновок, що мала місце лише імітація правочину, а векселів та предмету договору К170-Б01 купівлі-продажу від 07.11.2005 року не існувало. Тому, Позивач вважає, що договір є фіктивним і суперечить вимогам ст. 203, 215 ЦК України, і крім того, згідно з вимогами ст. 234 ЦК України є фіктивним і вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що висновки позивача є хибними і не відповідають дійсності, є лише непідтвердженими припущеннями позивача. Посилання позивача на те, що договір є фіктивним, а самі векселі не існували взагалі – безпідставний, не відповідає матеріалам справи та не доведений.

Лист ліквідатора ВАТ АТП “Спецавтотранс” № 08/30 від 24.02.2009 року, на який посилається позивач, жодним чином не доводить відсутність векселів взагалі, а лише вказує, що такі документи відсутні саме у ліквідатора, як і будь-які інші документи банкрута.

Відповідач спростовує посилання позивача на вирок суду у кримінальній справі щодо директора позивача Курпаса В.І. тим, що текст вироку не встановлює те, з якою метою був укладений спірний договір, не встановлює зловмисної домовленості сторін. При цьому визнання директора позивача Курпаса В.І. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ст.218 КК України – не є преюдиційним фактом щодо мотивів та мети укладення договору К170-Б01.

Вироком Золотоніського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року встановлено винність Курпаса В.І. у вчиненні зазначених вище злочинів. При цьому вироком встановлено вину Курпаса В.І. у відсутності ведення бухгалтерського та податкового обліку, подання недостовірної інформації контролюючим органам та суду. Зазначені дії не впливають на правовий статус оспорюваного договору у момент його укладення та виконання. Визнання договору недійсним не може застосовуватися як сам факт будь яких дій, вчинених однією із сторін після укладення та виконання такого правочину. Вирок взагалі не містить посилань на оспорюваний договір, не надає йому оцінки, не вказує наслідки укладення цього договору як підставу для притягнення КурпасаВ.І. до відповідальності.

Також відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що відсутні виключні підстави визнання договору недійсним у процедурі ліквідації, що передбачені ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №44/354 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір №К170-Б01 купівлі-продажу векселів, укладеного 07.11.2005 року між ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «Укренерготеплоізоляція».

Не погоджуючись із вказаним Рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва по справі № 44/354 від 25.08.2009р. повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані наступним.

Відповідач вказує, що оскаржуване рішення та позовні вимоги не обґрунтовані посиланням на норми закону, вимогам яких не відповідав би спірний договір, або спеціальними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які встановлюють виключні підстави недійсності правочинів у разі подання відповідного позову ліквідатором (ч.10 ст.17 Закону).

При цьому подані позивачем докази: вирок Золотоніського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року та лист ліквідатора ВАТ АТП “Спецавтотранс” № 08/30 від 24.02.2009 року – не доводять наявності умислу на укладення фіктивного правочину чи існування зловмисної домовленості представників сторін.

Відповідач обґрунтовує, що висновки про відсутність векселів і відсутність підстав для їх видачі, також безпідставні і не доведені матеріалами справи.

Відповідач також обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що кредиторські вимоги за оспорюваним договором № К 170-Б01 визнані безспірними судовим рішенням. Господарським судом Черкаської області при вирішенні питання про визнання відповідача кредитором та перевірки безспірності його вимог договір № К 170-Б01 було визнано правомірним, а вимоги, що виникли на його підставі безспірними – це свідчить про визнання судом оспорюваного Договору таким, що укладено відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, а тому ліквідатор позивача не вправі вимагати визнати вказаний Договір недійсним.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, надали додаткові пояснення та обґрунтування, докази, просили суд скасувати Рішення Господарського суду м. Києва по справі №44/354 від 25.08.2009 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив Рішення Господарського суду м. Києва по справі № 44/354 від 25.08.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 07.11.2005 року між позивачем ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» (покупець) та відповідачем ТОВ «Укренерготеплоізоляція» (продавець) було укладено договір №К170-Б01 купівлі-продажу векселів. За цим договором продавець продав, а покупець прийняв у власність та зобов’язався оплатити такі прості векселі: № 3204561240, № 3204561236, №3204561241, №3204561242, №3204561243, №3204561244, №3204561237, №3204561238, №3204561239, №3204561235, №3204561234, №3204561233, №3204561231. Векселедавцем цих векселів є ВАТ АТП «Спецавтотранс», дата складання 23.05.2005 року. Вартість векселів (сума договору) складає 2990000 грн. Сума номінальної вартості усіх зазначених векселів складає 3050000 гривень. Тобто, у разі своєчасного стягнення суми заборгованості за векселями власник векселів ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» мав право на отримання прибутку у розмірі 60000 гривень.

Зазначені прості векселі, що були предметом договору №К170-Б01, передані продавцем ТОВ «Укренерготеплоізоляція» покупцю ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» відповідно до «Акту прийому-передачі цінних паперів за Договором №К170-Б01 від 07.11.2005 р.», про що свідчить копія відповідного акту, наявна у матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» – підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскаржуваний договір та Акт прийому-передачі цінних паперів за Договором №К170-Б01 від 07.11.2005 р. відповідають зазначеним вимогам, які ставляться до первинних облікових документів, а тому належним чином відповідно до закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» посвідчують факт укладення правочину – договору №К170-Б01 від 07.11.2005 р. та факт передачі цінних паперів (простих векселів), що є предметом цього договору, від продавця покупцю.

З огляду на наведене, посилання позивача на відсутність простих векселів, що були предметом договору №К170-Б01 від 07.11.2005 р., на безтоварність цього договору і укладення його лише з метою створити неіснуючу кредиторську заборгованість, з якими погодився суд першої інстанції – є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Суд критично оцінює посилання позивача на лист ліквідатора ВАТ АТП “Спецавтотранс” № 08/30 від 24.02.2009 року, як на доказ безтоварності правочину та відсутності векселів. У зазначеному листі вказано, що ВАТ АТП «Спецавтотранс» визнано банкрутом, та ВАТ АТП «Спецавтотранс» за місцем реєстрації відсутній, місцезнаходження керівних органів банкрута та його бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів не виявлено, відомості, які б свідчили про випуск ВАТ АТП «Спецавтотранс» векселів та їх продаж, відсутні.

Таким чином, відсутність у ліквідатора ВАТ АТП «Спецавтотранс» усіх документів цього підприємства, у тому числі і тих, що підтверджують видачу векселів, не є доказом відсутності існування вказаних векселів взагалі та їх передачі покупцю за договором №К170-Б01.

Позивач безпідставно посилається на те, що договір №К170-Б01 вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони (Курпаса В.І.) з другою стороною. При цьому доказів, які б підтвердили вказані твердження відсутні. Договір №К170-Б01 вчинено у відповідності з вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі, враховуючи виконання договору у частині передачі покупцю простих векселів, відповідно, він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів не погоджується з висновками позивача та суду першої інстанції про те, що вирок Золотоніського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року доводить відсутність векселів як предмету договору, зловмисну домовленість представників сторін під час укладення договору №К170-Б01 та спрямованість цього договору на виникнення неіснуючої кредиторської заборгованості.

Із тексту вказаного вироку Золотоніського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року неможливо зробити висновок про те, з якою метою був укладений договір №К170-Б01. Визнання директора позивача Курпаса В.І. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ст.218 КК України – також не підтверджує таких обставин. Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Для господарського суду преюдиційний характер можуть мати лише ті обставини, що встановлені вироком суду, і мають об’єктивний характер (чи мали місце певні дії та ким вони вчинені). Що стосується вини особи чи мотивів вчинення злочину, встановлені вироком суду, вони не будуть обов’язковими для господарського суду (не мають преюдиційного характеру).

Вироком Золотоніського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року встановлено винність Курпаса В.І. у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.212, ст.218 КК України. При цьому вироком встановлено вину Курпаса В.І. у відсутності ведення бухгалтерського та податкового обліку, подання недостовірної інформації контролюючим органам та суду.

Зазначені дії, вчинені після укладення договору, не впливають на правовий статус договору №К170-Б01 у момент його укладення та виконання. Визнання договору недійсним не може застосовуватися як сам факт будь яких дій, вчинених однією із сторін після укладення та виконання такого правочину, як наприклад, несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), подання недостовірної інформації контролюючим органам та суду однією зі сторін договору, тощо. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Вироком встановлено, що свою вину Курпас В.І. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.212, ст. 218 КК України визнав повністю та пояснив, що не здійснював належного контролю за діяльністю підприємства, керівником якого він був, в зв’язку з тяжкою хворобою та необхідністю проходження курсу лікування. В той же час Курпас В.І. показав, що подаючи фіктивну заяву про банкрутство до господарського суду, знаючи про неправдиві відомості вказані в податкових деклараціях, балансі підприємства, він здійснював це свідомо та вважав, що це буде на благо підприємства.

У тексті вироку відсутнє встановлення обставин, що вказували б на порушення сторонами законодавства у момент вчинення договору №К170-Б01, а лише встановлені обставини вини Курпаса В.І. у порушенні податкового законодавства після укладення ряду інших договорів, неправильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку економічних наслідків таких правочинів.

До того ж, вирок взагалі не містить посилань на оспорюваний договір №К170-Б01, не надає йому оцінки, не вказує наслідки укладення цього договору як підставу для притягнення Курпаса В.І. до відповідальності.

Навпаки вироком Золотоніського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року встановлено, що директор позивача Курпас В.І. своїми діями завдав шкоди кредитору – ТОВ «Укренерготеплоізоляція» в сумі 2175198,00 грн. Тобто, зазначеним вироком встановлено об’єктивний факт, наявність певних дій та особу, що їх вчинила, а саме заподіяння директором позивача Курпасом В.І. шкоди ТОВ «Укренерготеплоізоляція».

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновків про наявність спрямованості дій позивача та відповідача на укладення фіктивного договору (Договору №К 170-Б01) та наявність зловмисної домовленості сторін.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що фіктивність договору №К170-Б01 доводиться також і Довідкою Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 18.05.2007 року №847/2301/01349791, з чим необґрунтовано погодився і суд першої інстанції.

Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки відповідно до змісту вказаної довідки ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» не надало для перевірки бухгалтерських документів (п. 2.7., 2.7.1., 2.15.4., 2.15.5. довідки). Також, згідно зі змістом вказаної довідки, у балансі позивача та бухгалтерській документації було відображено дебіторську заборгованість у розмірі 2990тис. грн., що відповідає договірній вартості придбаних векселів за договором №К170-Б01.

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що посилання на довідку Золотоніської ОДПІ від 18.05.2007 року №847/2301/01349791, як на доказ позовних вимог, є безпідставним. Навпаки, зазначений документ підтверджує факт укладення договору №К170-Б01, факт передачі векселів та проведення бухгалтерського обліку зазначеної операції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про можливість розгляду справи про визнання недійсним спірного договору тільки з підстав, які ґрунтуються на приписах ст. 25, п. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначеними нормами спеціального права передбачено особливі випадки визнання недійсними угод боржника, що не заперечує можливості звернення до суду в порядку загального позовного провадження у випадку відсутності спеціальних умов визнання недійсними угод, які передбачені законодавством про банкрутство.

Щодо обґрунтування відповідачем своїх заперечень з посиланням на ст. 35 ГПК України та на те, що господарським судом Черкаської області було визнано безспірними кредиторські вимоги за договором №К170-Б01, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвала господарського суду у процесі провадження у справі про банкрутство є одним із процесуальних документів здійснення судочинства у господарських справах.

Відповідач надав колегії суддів копію ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.12.2006 року у справі №01/3328, якою суд визнав вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів», у тому числі вимоги ТОВ «Укренерготеплоізоляція» на суму 2175198 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів – це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та за результатами розгляду виносить ухвалу, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Суд не погоджується з тим, що зазначеною ухвалою прямо встановлено факти, що спростовують обґрунтування позовних вимог позивача і що вказана ухвала може бути підставою звільнення від доказування відповідно до вимог ст. 35 ГПК України. Проте, суд приймає доводи позивача щодо перевірки Господарським судом Черкаської області правомірності кредиторських вимог ТОВ «Укренерготеплоізоляція» за договором №К170-Б01 під час розгляду реєстру кредиторів та винесення ухвали від 04.12.2006 року у справі №01/3328.

Тому колегія суддів вважає, що зазначена копія ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.12.2006 року у справі №01/3328 може бути доказом, що спростовує обґрунтування позивача про фіктивність договору №К170-Б01.

За таких обставин доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про недійсність договору №К170-Б01 на підставі ст.234, 232 ЦК України є необгрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Дослідивши обставини справи у їх сукупності та перевіривши ці обставини наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що договір №К170-Б01 купівлі-продажу векселів, укладений 07.11.2005 року між ВАТ «Золотоніський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «Укренерготеплоізоляція» відповідає вимогам законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.

«Акт прийому-передачі цінних паперів за Договором №К170-Б01 від 07.11.2005 р.» в даному випадку виступає письмовим доказом, що підтверджує факт передачі векселів покупцю, факт їх наявності, відсутності умислу сторін на укладення фіктивного правочину.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору №К170-Б01 купівлі-продажу векселів від 07.11.2005 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті в цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України право на захист цивільних прав та інтересів кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з договору №К170-Б01 від 07.11.2005 р. сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надав доказів, що підтверджували б його позовні вимоги, не вказав на існування таких доказів чи необхідність їх витребування.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються наявними у справі доказами.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що обставини, зазначені у рішенні Господарського суду м. Києва у справі №44/354 від 25.08.2009, які місцевий суд визнав встановленими – не доведені; висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготеплоізоляція» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготеплоізоляція» задовольнити.

2) Рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2009 р. у справі № 44/354 скасувати.

3) Прийняти нове рішення.

4) В позові відмовити повністю.

5) Судові витрати покласти на позивача.

6) Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Золотоніський завод залізобетонних виробів» (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, 65, р/р 26003401055693 в Київській регіональній дирекції (філії) АППБ “Аваль” м. Київ, код ЄДРПОУ 01349791, МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерготеплоізоляція» ( 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, п/р 26002018080084 в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк” м. Київ, код ЄДРПОУ 32105624, МФО 300733) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 21,25 грн.

7) Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

8) Матеріали справи № 44/354 повернути до Господарського суду м. Києва.

9) Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді