Ухвала суду № 65423623, 16.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5270/16-ц Провадження № 22-ц/795/569/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Рахманкулова І. П. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.суддів:Губар В.С., Кузюри Л.В.при секретарі:Шевченко М.О.,за участю:представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в особі законного представника - ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в особі законного представника - ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, Публічного акціонерного товариства „Фідобанк", Товариства з обмеженою відповідальністю „Грифон Капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінанс Траст Груп" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в особі законного представника - ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПАТ „Фідобанк", ТОВ „Грифон Капітал", ТОВ „Фінанс Траст Груп" про захист прав споживачів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу,

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в особі законного представника - ОСОБА_7 просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що продаж квартири АДРЕСА_1, без згоди органу опіки та піклування не порушує прав неповнолітньої дитини та не порушує норми ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей». Також позивачі вважають, що виходячи з вимог п.3 ст.777 ЦК України мають пріоритетне право на придбання зазначеної вище квартири, оскільки її винаймали, а тому порушене право підлягає судовому захисту та визнанню договору відчуження третім особам об'єкту оренди недійсним з переведенням прав покупця на позивачів. Крім того, апелянти зазначають, що покупець квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_10, отримала від позивачів грошову суму, яку за договором купівлі-продажу квартири від 31.05.2013 року повинна була сплатити банку, а тому суд повинен був до правовідносин, що виникли при укладенні договору купівлі-продажу квартири, застосувати за аналогією правила ст.362 ЦК України та на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України визнати частково недійсним у частині визначення покупця квартири АДРЕСА_1 договір купівлі-продажу від 31.05.2013 року, оскільки банк уклав договір купівлі-продажу всупереч вимогам ч. 2 ст. 777 та ч. 2 ст. 822 ЦК України.

Заслухавши доповідача, представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

По справі встановлено, що 11 травня 2007 року між ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Престиж", правонаступником якого є ПАТ „Фідобанк" і ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №014/1349/81/02327, за яким останньому було надано кредит в сумі 80 000 доларів СІІІА.

В той же день на забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_7 та ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Престиж" було укладено договір іпотеки №014/1349/81/02327, за яким в іпотеку було передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до п.2.1.4 Договору іпотеки вказана квартира належала ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності з дружиною ОСОБА_8, яка надала свою згоду на передачу майна в іпотеку.

Також в договорі іпотеки засвідчено, що на предмет іпотеки не мають права власності (часткової власності) або права користування діти (особи віком до 18 років), іпотекодавцем враховані інтереси його неповнолітньої доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 при укладенні цього договору - п. 2.1.5.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_8 був укладений договір поруки №014/1349/81/02327/1 від 14.05.2007 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків ухвалене рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 75480,36 дол. США, що у гривневому еквіваленті на момент оголошення рішення складало 597 102,48 грн., і третейського збору в розмірі 6 371,02 грн.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції від 02 липня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №6-975/10, виданого 15 жовтня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ „Ерсте Банк" заборгованості.

На спірну квартиру було звернуто стягнення.

Актом державного виконавця №23137471 від 14.02.2012 року вказана квартира, як нереалізована з прилюдних торгів, була передана стягувачу - іпотекодержателю в рахунок часткового погашення боргу за ціною 309 463,50 грн.

20.02.2012 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 49 Закону України «Про іпотеку» і Акту державного виконавця №23137471 від 14.02.2012 року видане свідоцтво за реєстровим номером 454 про право власності ПАТ «Ерсте Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

06.03.2012 року проведена державна реєстрація права власності Банку, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №33400095, виданим 06.03.2012 року Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради.

31 травня 2013 року між ПАТ „Ерсте Банк" та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4.

Згідно довідки №263 від 26 квітня 2013 року ТОВ „Габріель" у квартирі АДРЕСА_5 ніхто не зареєстрований, заборгованості по квартплаті станом на 26 квітня 2013 року немає (а.с.185 т.1).

ОСОБА_7 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 липня 2007 року (а.с.188 т.1), в якій зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.186-187 т.1).

21 серпня 2013 року між ОСОБА_10 в особі ОСОБА_14, який діє на підставі довіреності (продавець), та ОСОБА_7 (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири в розстрочку, згідно якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити квартиру АДРЕСА_1

На виконання вказаного договору ОСОБА_7 сплачував кошти ОСОБА_14, що підтверджується розписками (а.с.20-22 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня донька ОСОБА_7 та ОСОБА_8- ОСОБА_9 не проживала та не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, не мала права власності на цю квартиру і відповідно не мала і прав на користування нею, а тому її права при укладенні спірного договору купівлі - продажу квартири від 31.05.2013 року жодним чином не були порушені. Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були зареєстровані у спірній квартирі, їх місце проживання на час укладення спірного договору було зареєстровано у АДРЕСА_7, письмовий договір оренди квартири не укладався, квартира не перебувала у спільній частковій власності позивачів та банку , а тому відсутні підстави для застосування ч.3 ст.777 ЦК України та ст.362 ЦК України, як на підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Також не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 31.05.2013 року, посилання позивачів на укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 21.08.2013 року попередній договір купівлі-продажу спірної квартири,оскільки власником квартири на час укладення договору був банк, а не ОСОБА_10 і зазначені позивачем обставин не можуть бути підставою для переведення прав та обов'язків покупця за договором.

Суд першої інстанції з врахуванням наданих сторонами доказів, на основі повно та всебічно з'ясованих обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно ч.2 ст. 822 ЦК України у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Позивачі вказували, що після реєстрації за банком права власності на квартиру АДРЕСА_2 вони продовжували проживати в зазначеній квартирі на підставі договору оренди, в зв'язку з чим мали переважне право на купівлю квартири.

Статтею 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається у письмовій формі - ч.1 ст.811 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В порушення вказаних вимог закону позивачами не було надано доказів укладення договору найму (оренди) спірного житлового приміщення. При цьому ПАТ „Фідобанк" заперечувало проти наявності такого договору, зокрема у своєму листі ОСОБА_7 від 03 березня 2016 року вказувало, що в матеріалах справи по супроводженню виконавчого провадження договір оренди квартири АДРЕСА_6 відустній (а.с.15 т.1). При цьому відсутність заборгованості зі сплати комунальних платежів не підтверджує факт укладення між сторонами договору оренди квартири і не надає позивачам переважне право на купівлю спірної квартири.

Таким чином, підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 31 травня 2013 року з підстав нібито порушення вимог ч.2 ст.777 та ч.2 ст.822 ЦК України відсутні.

Згідно ч.4 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Проте, за матеріалами справи встановлено, що спірна квартира перебувала спочатку у власності ОСОБА_7, а потім право власності на неї перейшло до ПАТ „Ерсте Банк". У спільній частковій власності позивачів і банку квартира не перебувала, а тому посилання позивачів на положення ст.362 ЦК України грунтуються на невірному тлумаченні норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Також суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірним договором не було порушено прав неповнолітньої ОСОБА_9, оскільки остання на час укладення договору права власності на квартиру не мала, в ній зареєстрована не була і не мала прав на користування нею.

Крім того, посилання позивачів на попередній договір купівлі-продажу в розстрочку від 21 серпня 2013 року не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про застосування наслідків нікчемного правочину відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_14 до ОСОБА_7 про визнання попереднього договору дійсним відмовлено. В зв'язку з викладеним, попередній договір купівлі-продажу від 21 серпня 2013 року не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 травня 2013 року.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, рішення суду є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в особі законного представника - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: