Постанова № 6542186, 02.11.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.11.2009 р.                                                             справа №33/174

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

При секретарі Жильцовій О.В.

За участю представників сторін:

від позивача : Сорокіна В.В.-довіреність №5 від 23.01.2009р.

від відповідача: не з"явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальнісю "Комплекс" м.Шахтарськ Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2009 року

у справі № 33/174 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м.Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" м.Шахтарськ Донецька область

про стягнення 143168,57грн. заборгованості, пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від. по справі №33/174 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" м.Шахтарськ на користь Державного бюджету суму заборгованості в розмірі 97429,53грн. по орендній платі та 10982,47грн. пені.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що листом №06-02-10350 від 26.11.2008р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило відповідача про наявність заборгованості,що утворилась у зв"язку з невиконанням зобов"язань по договору оренди №969/2002 від 23.09.2009р, яка складає 127674,70грн. за період з жовтня 2006р. по травень 2009р., а також запропонувало розірвати договір оренди. Цей борг підтвердив відповідач. З урахуванням оплаченої боржником частини боргу в сумі 30245,17грн., після звернення до суду, що підтверджується платіжними дорученнями №391 і №392 від 21.09.2009р., позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати задоволені в сумі 97429,53грн.

Заява боржника про розстрочку виконання рішення строком на три місяця судом не задоволена, оскільки за договором оренди №969/2002 від 27.06.2002р., укладеним сторонами, встановлений термін його виконання, який боржник не виконує ще, починаючи з жовтня 2006року. За неможливістю виконання боржником грошового зобов’язання в термін, обумовлений укладеним з кредитором договору, у кредитора наступають негативні наслідки у вигляді інфляційних витрат, пов’язаних з загальним фінансовим становищем в країні та витрат по фінансовим затратам. Враховуючи приписи ст.ст.549-552, 625 ЦК України, господарський суд стягнув з відповідачу пеню в розмірі 10982,47грн. за порушення строків оплати оренди майна. Заперечення відповідача стосовно незаконності позовних вимог щодо стягнення неустойки з особи, яка знаходиться в процедурі банкрутства у зв’язку з тим, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство спрямоване на забезпечення визначення обсягу усієї процедури банкрутства, господарський суд не прийняв до уваги, оскільки мораторій на виконання зобов’язань боржника за винятками, передбаченими ч.5 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поширюється як на зобов’язання, що виникли до введення мораторію, так і протягом його дії.

Оскаржуючи рішення суду, скаржник просить його скасувати тому, що воно прийнято з порушенням ст.ст.4-2, 22 ГПК України та ст.ст.1,12,14,17,18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Оскільки по відношенню до відповідача розпочато процедуру санації, то відповідно до положень вищезазначеного закону інші підприємства та державні органи зацікавлені в проведенні таких дій, які б сприяли оздоровленню фінансово-господарського становища боржника. Суд першої інстанції прийняв рішення без урахування вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В рішенні йдеться про присутність та встановлення фактів для підприємства ТОВ "Комплекс" м.Харцизськ (без визначення коду ЄДРПОУ), а стягнення встановлюється для підприємства ТОВ "Комплекс" м.Шахтарськ з визначенням коду ЄДРПОУ 30261443. Борг вказано з 2006р, а фактично він є з 2009р. Справа про банкрутство відповідача порушена ухвалою господарського суду Донецької області 02.10.2006р., пунктом 2 цієї ухвали зазначено: "ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів".

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду з позовом про стягнення З ТОВ "Комплекс" м,Харцизьськ 127674,87 грн. заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2006р. по травень 2009р. та 15493,87 грн. пені. До прийняття рішення судом з урахуванням шестимісячного строку позовної давності позивач звернувся до суду із заявою про зменшення вимоги про стягнення пені до 10982,47грн. Право на звернення з такою заявою встановлено ст.22 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (орендар) м.Харцизськ укладено договір оренди № 969/2002 від 27.06.2002р.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно –шахтодільницю 1-6 шахти "Шахтарська" –структурний підрозділ цілісного майнового комплексу ДВАТ "Шахта "Постніківська" ДХК "Шахтарськантрацит" з метою відпрацювання балансових запасів вугілля по пластах Н2-1 Н3, склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №№1,2,3 до договору, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 30.04.2002р., вартість якого становить 2164926,00грн., в тому числі: основні фонди: по балансовій (залишковій) вартості 2164926,00грн.; по первісній вартості 3201230,00грн.

Згідно з п.3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за квітень (базовий місяць) –7216,42грн.

Орендна плата за перший місяць оренди – червень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень, червень.

Орендна плата перераховується до державного бюджету з врахуванням вимог Закону України "Про державний бюджет України" на поточний рік, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 договору).

Орендар зобов"язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету ( п.5.2. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим договором (п.9.2. договору), сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на 10 років та діє з 27.06.2002р. по 27.06.2012р.

За актом приймання-передачі від 27.06.2002р. орендоване майно передане відповідачу.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.ст.18,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов"язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Взяті на себе зобов"язання за договором щодо внесення орендної плати ТОВ "Комплекс" м. Харцизськ не виконало, тому за період з жовтня 2006р. по травень 2009р. у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 127674,70грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області листом № 06-02-10350 від 26.11.2008 р. звернулось до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, а у разі відмови від оплати повідомила про можливість розірвання договору оренди.

Факт утворення заборгованості відповідач не оспорює, але після звернення з позовом до суду платіжними дорученнями № 391 і № 392 від 21.09.2009 р., оплатив частину боргу з орендної плати в сумі 30245,17грн.

Тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час прийняття рішення заборгованость з орендної плати складає 97429,53грн., та визнав вимогу позивача в цій частині позову такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Оскільки факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання є доведеним, з огляду на приписи п.9.2. договору, ст.549, ст.625 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що пеня обрахована вірно та стягнув з відповідача пеню в сумі 10982,47 грн.

Відповідач 22.09.2009р. звернувся до господарського суду з заявою про розстрочку сплати боргу в сумі 97492,53грн. на три місяці в рівних частках, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства.

Згідно зі ст.121 ГПК України при наявності обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом і у виняткових випадках залежно від обставин справи, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому господарський суд у разі відстрочки або розстрочки рішення повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За неможливістю виконання боржником грошового зобов’язання в термін, обумовлений укладеним з кредитором договору, у кредитора наступають негативні наслідки у вигляді інфляційних витрат, пов’язаних з загальним фінансовим становищем в країні та витрат по фінансовим затратам. При цьому факт фінансової неспроможності та порушення справи про банкрутство відповідача з огляду на приписи. 121 ГПК України не є такою обставиною, що дає підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Тому господарський суд обґрунтовано відмовив відповідачу в клопотанні про розстрочку виконання рішення суду.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов"язань та зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо виконання інших зобов’язань, які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що заявою боржника на підставі ст.53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 03.10.2006р. порушена справа про банкрутство №42/188б та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника. Ухвалою суду від 21.05.2008р. керуючим санацією призначений директор ТОВ "Комплекс" Рахматулін С.В.(а.с.60) Вимоги позивача до боржника за договором оренди № 969/2002 від 27.06.2002р. виникли з жовтня 2006р. по травень 2009р. - після порушення справи про банкрутство і на них не поширюється дія мораторію.

Тому посилання скаржника стосовно незаконності позовних вимог щодо стягнення неустойки з особи, яка знаходиться в процедурі банкрутства у зв’язку з тим, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство спрямоване на забезпечення визначення обсягу усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов, як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що виявляється у забезпеченні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності всіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення всіх вимог кредиторів, не може бути прийнято до уваги.

З огляду на наведене рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, чинному законодавству та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 23.09.2009р. по справі №33/174 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1 у справу

          1 ДАГС

1.госп.суду