Ухвала суду № 65420730, 10.03.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2943/16-ц

Провадження № 4-с/520/104/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Маценко В.В., розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м.Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Малиновського відділу ДВС м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду міста ОСОБА_3 зі скаргою на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2, в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця від 21.09.2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/520/2512/16, виданого 06.09.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_3 про стягнення грошової суми з неї на користь ОСОБА_4 у розмірі 6890 гривень 00 копійок, в якій встановлено строк добровільного виконання та просила суд поновити їй строк на звернення до суду з такою скаргою.

Скарга вмотивована тим, що 29.12.2016р. вона по пошті отримала постанову державного виконавця про примусове виконання стягнення з неї 6890 грн. на користь ОСОБА_4 Вважає, що ця постанова порушує її права, оскільки державним виконавцем не була здійснена необхідна стадія ознайомлення неї з постановою про відкриття провадження та надання строку для добровільного виконання, а тому просила суд задовольнити вимоги скарги.

Представник ОСОБА_1 та скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримали.

Державний виконавець Скрябіна та представник ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечували, вважаючи її безпідставною.

Відповідно до положень статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно статті 385 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин (ч. 1ст. 73 Цивільного процесуального кодексу України).

Зі скарги ОСОБА_1 вбачається, що нею оскаржувану постанову державного виконавця від 21.09.2016 року через курєрську службу було отримано29 грудня 2016 року. Скарга на постанову державного виконавця до суду подається у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення ї прав чи свобод.

ОСОБА_1 звернулася зі скаргою в порядку ст.383 ЦПК України до Малиновського районного суду м.Одеси, яку ухвалою від 3.01.2017р. повернути для подачі до належного суду за місцем розгляду справи.

До Київського районного суду міста ОСОБА_3 подала скаргу 27 січня 2017 року з пропуском строку подання до суду відповідної скарги та не ставлячи питання про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 27.01.2017р. скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду, розяснено право на повторне звернення до суду при виконанні умов ст.ст.383-385 ЦПК України.

Такими чином, суд вважає, пропуск строку на звернення зі скаргою до суду поважним і вважає за необхідне заяву в цій частині задовольнити.

Щодо суті скарги суд встановив наступне.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 11.07.2016р., яке набрало законної сили, у справі №520/2943/16-ц, з ОСОБА_3, зокрема, стягнуто на користь ОСОБА_4 судові витрати 6890 грн. та видано виконавчий лист №2/520/2512/16. ОСОБА_3 була присутньої при оголошенні рішення, його не оскаржувала.

Постановою державного виконавця Скрябіної від 21.09.2016р. відрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/520/2512/16 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 6890 грн. Боржнику надано строк до 28.09.2016р. добровільно виконати постанову.

Цю постанову ОСОБА_3 отримала 29.12.2016р. На час розгляду скарги ОСОБА_3 рішення суду щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_4 6890 грн. не виконала ні у добровільному ні у примусовому порядку, в судовому засіданні пояснила, що примусове виконання порушує її права тим, що вона позбавлена можливості безпосередньо вручити кошти ОСОБА_4

Суд зазначає, що виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судового рішення, що є остаточним та обовязковим для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вона не порушує прав ОСОБА_3 як учасника виконавчого провадження, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.72,73,383-385 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Малиновського відділу ДВС м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2.

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом пяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.

Суддя Бескровний Я. В.