Ухвала суду № 65419243, 16.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8425/16-ц Провадження № 22-ц/772/42/2017Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 53Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Берегового О.Ю., Луценка В.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представників апелянта, відповідача Публіч-ного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Ганченка М.О., Попової Л.І., по-зивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційно-го суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укр-

трансгаз» про скасування наказів щодо дисциплінарного стягнення, звіль-

нення з роботи, поновлення на роботі, виплату середньомісячного заробітку

за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» ОСОБА_7 на рішення Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

20 квітня 2016 року ОСОБА_5 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом, який в подальшому неодноразово змінював, уточнював, до Публічного акціонерного товариства ( далі - ПАТ ) «Укртранс-газ» про скасування наказів від 02 лютого 2016 року щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, від 12 квітня 2016 року про звільнення з робо-ти, поновлення на роботі, виплату середньомісячного заробітку за час вимуше-ного прогулу, відшкодування моральної шкоди, скасування акту проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, що стався 18 лютого 2016 року, відшкодування шкоди, завданої здоров'ю ( т. 1, а. с. 1-10, 45-49, 74, 131-144, 169 ). Позов мотивований наступним. 16 травня 2002 року наказом № 75-к начальника Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів дочірньої компанії «Укртрансгаз» Управління магістральних газо-проводів «Київтрансгаз» ОСОБА_5 було прийнято на роботу на 0,5 став-ки оператора ГРС «Вінниця Східна» в службу ГРС по четвертому розряду з 17 травня 2002 року з тарифною ставкою 340,00 гривень. 01 травня 2004 року по-зивачу встановлений п'ятий розряд. Наказом від 12 квітня 2016 року № 061-к позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Звільнення з роботи ОСОБА_5 вважає незаконним, безпідстав-ним, оскільки перевірка знань з питань охорони праці, на його думку, не є пере-віркою кваліфікаційного рівня працівника. З наказом про звільнення позивач ознайомлений не в день його видання, а наступного дня після звільнення з ро-боти, що є порушенням вимог законодавства. Дисциплінарне стягнення у ви-гляді догани, накладене наказом від 02 лютого 2016 року № 30, позивач вважає неправомірним з огляду на те, що ним дійсно проводилася періодична чистка фільтрів очистки одоранту від твердих домішків. На момент влаштування його на роботу оператором ГРС одоризація здійснювалася виключно в ручному ре-жимі, жодних фільтрів у належних місцях передбачено не було. Всі порушення позивач фіксував в експлуатаційному журналі, і зворотні твердження відповіда-ча не відповідають дійсності. Звинувачення щодо невикористання засобів інди-відуального захисту ( зокрема, каски ), є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_8 неодноразово звертався до керівництва з вимогами про забезпечення його спецодягом, спецвзуттям, каскою, інвентарем та інструментами для робо-ти. Позивач зазначив також, що при накладенні дисциплінарного стягнення від-повідач посилався на порушення ОСОБА_5 Правил технічної експлуа-тації магістральних газопроводів, проте, він не був ознайомлений з даними Правилами. В результаті незаконного звільнення з роботи йому не було нарахо-вано середньомісячну заробітну плату, завдано моральної шкоди, яку ОСОБА_8 визначив в остаточному розмірі в сумі 130000,00 гривень. Завдання моральної шкоди обгрунтовано тим, що в результаті безпідставного звільнення із займаної посади позивач втратив душевний спокій, терпить приниження чес-ті, гідності; завдано шкоди його здоров'ю. Крім того, під час перебування згід-но наказів від 04 та 18 лютого 2016 року відповідно №№ 05-В та 08-В у служ-бових відрядженнях у м. Бердичеві з 08 по 18 лютого 2016 року, де відбувалося навчання і перевірка знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, з ним стався нещасний випадок, що потягнув тимчасову втрату працездатності. Згід-но акту проведення розслідування даного нещасного випадку від 01 квітня 2016 року форми Н-5 причиною нещасного випадку є незадовільні фізичні дані та стан здоров'я ОСОБА_5 Не погоджуючись з даним актом, позивач зазна-чає, що причиною нещасного випадку, який трапився з ним, є погіршення само-почуття через систематичний тиск на нього з боку керівництва. Загалом він не має жодних проблем зі здоров'ям. Детально зазначаючи причини свого стану 18 лютого 2016 року, позивач вважає, що нещасний випадок повинен бути визна-ний таким, що стався на виробництві. Викладені вище обставини стали підста-вою для звернення ОСОБА_5 до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року позов задоволений частково, скасований як незаконний наказ начальника Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ОСОБА_9 від 12 квітня 2016 року № 061-к про звільнення ОСОБА_5, поновлено його на посаді оператора 5 розряду газорозподільної станції «Він-ниця Східна». Стягнуто з Бердичівського ЛВУМГ філії УМГ Київтрансгаз на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, почи-наючи з 12 квітня 2016 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 55324,08 гривні. З ПАТ «Київтрансгаз» стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривні. В частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 9220,68 гривень та поновлення на роботі рішення суду допущене до негайного виконання. В решті вимог ОСОБА_5 відмовлено ( т. 1, а. с. 191, 193-195 ).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року виправлена допущена описка у вступній та резолютивній частинах рішен-ня суду від такої ж дати, а саме зазначене вірне найменування відповідача у справі: ПАТ «Укртрансгаз» замість невірного ПАТ «Київтрансгаз».

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року ( т. 1, а. с. 226-227 ) з ПАТ «Укртрансгаз» стягнуто на ко-ристь держави судовий збір у сумі 553,24 гривні, з ОСОБА_5 - 572,00 гривні. Це додаткове рішення є невід'ємною частиною судового рішення від 11 жовтня 2016 року.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представ-ник ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову в цій частині, в решті рішення залишити без змін. Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухваленням рішення за не-повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи ( т. 1, а. с. 201-208 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу сторін у справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рі-шення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи. ОСОБА_5 на-казом начальника Бердичівського ЛВУ МГ від 16 травня 2002 року № 75-к прийнятий на роботу на 0,5 ставки оператора ГРС «Вінниця Східна» в службу ГРС по 4 розряду з 17 травня 2002 року, наказом від 26 травня 2004 року № 40-к йому встановлений 5 тарифно-кваліфікаційний розряд ( т. 1 а. с. 12, 13 ).

Згідно наказу від 02 лютого 2016 року № 30 за порушення трудової та ви-робничої дисципліни ОСОБА_5 оголошена догана. Проведеною перевір-кою технічного стану, безпечної експлуатації об'єкту підвищеної небезпеки встановлено, що ОСОБА_5 допущено порушення трудової та виробни-чої дисципліни, вимог Інструкції з безпечного обслуговування та експлуатації автоматичного одоризатора, а саме: при заправці витратомірної ємності (бачка), що є газонебезпечною роботою, він самовільно, безпідставно, без нейтралізації стравлював газ, насичений парами одоранту, з підземної ємності одоранту в по-вітря; самовільно проводив втручання в роботу одоризаційної установки, здій-снюючи її розгерметизацію та чищення фільтру одоранта без жодної фіксації та повідомлення диспетчера Бердичівського ЛВУМГ. В експлуатаційному журна-лі не фіксував несправності в роботі обладнання, не користувався засобами ін-дивідуального захисту, допустив роботу з незачиненими на замок воротами, що може призвести до безперешкодного проникнення на територію ГРС сторонніх осіб ( т.1, а. с. 19 ).

Наказом Бердичівського ЛВУМГ від 04 лютого 2016 року № 05-В ОСОБА_8 було відряджено до м. Бердичева з 08 по 12 лютого 2016 року для проходження навчання і перевірки знань з питань охорони праці і пожежної безпеки. Згідно протоколу від 12 лютого 2016 року № 4 засідання комісії з пере-вірки знань з охорони праці нею був зроблений висновок про недопущення ОСОБА_5 до самостійної роботи на ГРС і необхідність у місячний термін проходження ним повторного навчання та повторної перевірки знань. Повторно з цього питання наказом від 12 лютого 2016 року № 08-В ОСОБА_5 на-правлено у відрядження з 08 по 18 лютого 2016 року для проходження навчан-ня і перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки ( т. 1, а. с. 50, 51 ). Під час проведення 18 лютого 2016 року іспиту за результатами повторно-го спеціального навчання ОСОБА_5 з питань охорони праці та пожежної безпеки останній поскаржився на погане самопочуття та в супроводі медсестри служби охорони праці був направлений у медичний кабінет Бердичівського ЛВУМГ, де йому була надана допомога.

Повторна перевірка знань ОСОБА_5 з питань охорони праці відбула-ся 03 березня 2016 року; згідно протоколу № 8 позивач виявив незнання з пи-тань, що перевірялися, а комісією зроблений висновок щодо недопущення його до самостійної роботи.

Відповідно до акту від 31 березня 2016 року за формою Н-5 проведення роз-слідування нещасного випадку, що стався 18 лютого 2016 року о 09-45 годині у Бердичівському ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», причи-ною нещасного випадку стали незадовільні фізичні дані та стан здоров'я пози-вача. Враховуючи, що погіршення стану здоров'я сталося внаслідок загального захворювання ОСОБА_5, комісія дійшла висновку, що дана подія не вва-жається нещасним випадком і, як наслідок, не пов'язується з виробництвом ( т.1, а. с.57-60 ).

Наказом від 12 квітня 2016 року № 061-к ОСОБА_5 звільнено з поса-ди у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недо-статньої кваліфікації та відсутністю його згоди на переведення на іншу роботу згідно пункту другого частини першої статті 40 КЗпП України, йому виплачено заробітну плату, з даним наказом ОСОБА_5 ознайомлено 13 квітня 2016 року ( т. 1, а. с. 14 ).

Під час вирішення даного трудового спору судом першої інстанції були до-сліджені Робоча інструкція оператора газорозподільчої станції 5-го розряду служби газорозподільчих станцій Бердичівського лінійного виробничого управ-ління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопрово-дів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», відзняте позивачем відео на інтернет-ресурсі «Youtube» щодо неналежного забезпечення відповідачем умов праці по-зивача: ненадання засобів індивідуального захисту, робочого одягу, інструмен-тів для роботи.

Керуючись статтею 9 Конституції України, нормами Конвенції Міжнарод-ної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи ро-ботодавця 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3993-ХІІ, статтями 141, 233, 235, 237-1 КЗпП України, за-довольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу про звільнення, по-новлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогу-лу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів невідповідності позивача виконуваній роботі внаслідок не-достатньої кваліфікації. Суд зазначив, що позивачеві не були створені відпові-дачем належні умови праці, зокрема щодо забезпечення спецодягом, засобами індивідуального захисту. Відповідач не довів у встановленому порядку невідпо-відність позивача виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Суд прийняв до уваги неодноразові звернення позивача до роботодавця, інших по-садових осіб, установ, які могли вплинути на керівництво товариства щодо за-безпечення належних умов праці, в тому числі й стосовно видачі спецодягу, за-собів індивідуального захисту. Суд підкреслив, що не дивлячись на звільнення ОСОБА_5 із займаної посади під час його робочої зміни, що сторонами у справі не заперечується, роботодавець всупереч норм статей 47, 116 КЗпП України не видав йому у день звільнення копію наказу про звільнення, трудову книжку, а остаточний розрахунок по заробітній платі здійснив лише 05 травня 2016 року. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд зазначив про дій-сне порушення ОСОБА_5 трудової та виробничої дисципліни, недове-деність останнім незаконності оспорюваного наказу від 02 лютого 2016 року № 30 про накладення дисциплінарного стягнення та акту проведення розслідуван-ня нещасного випадку від 31 березня 2016 року форми Н-5. Суд також не знай-шов доведеним факт заподіяння позивачеві моральних, фізичних страждань або завдання йому відповідачем втрат немайнового характеру. Суд дійшов переко-нання про обгрунтованість та необхідність відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 130 тисяч гривень у відшкодування мораль-ної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, пославшись на роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4, з наступними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування мо-ральної ( немайнової ) шкоди», керуючись принципами розумності, виваже-ності та справедливості, з'ясувавши доводи ОСОБА_5 стосовно наявнос-ті такої шкоди, оцінивши на предмет протиправності діяння відповідача в си-туації, що мала місце, та наявність причинного зв'язку між шкодою та діянням роботодавця, дійшов висновку про відсутність вини останнього в заподіянні по-зивачеві такої шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду визнає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні від 11 жовтня 2016 року, об'єктивними, вірними, справедливими, такими, що відповідають нормам чинного трудового законодавства України.

Оскаржуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року, апелянт, представник ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_7 поси-лається на те, що суд не розглянув по суті позовні вимоги, не взяв до уваги, що ОСОБА_5 звільнено з роботи на підставі пункту другого частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній ро-боті внаслідок недостатньої кваліфікації і відсутністю його згоди на переведен-ня на іншу роботу. Апелянт вкотре заперечує у скарзі доводи позивача з приво-ду незабезпечення належних умов праці та взаємозв'язок між цим становищем і наступним звільненням його з роботи. Апелянт зазначає, що на ГРС «Вінниця Східна» може виникнути аварійна, техногенна ситуація, що потягне припинен-ня забезпечення газопостачання споживачам м. Вінниці, заподіяння шкоди жит-тю, здоров'ю людей саме через незнання, недотримання ОСОБА_5 ви-мог нормативних актів з питань охорони, безпеки праці.

Колегія суддів апеляційного суду не знаходить достатніх, законних підстав для визнання апеляційної скарги такою, що підлягає задоволенню.

Посилаючись на можливість виникнення на об'єкті підвищеної небезпеки негараздів саме через дії позивача у справі, апелянт допустився припущень, які суд не може покласти в основу рішення.

Абсолютно вірним є посилання суду першої інстанції у рішенні на норми статті 141 КЗпП України, адже законом власник або уповноважений ним орган, дійсно, повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дис-ципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Саме з огляду на нагальні потреби працівник ОСОБА_5 неодноразово звертався у різні установи, до посадових осіб, у правоохоронні органи, до Вінницького міського голови з вимогами про додержання роботодав-цем питань охорони праці на ГРС «Вінниця Східна», 27 січня 2016 року скорис-тався інтернет-ресурсом для оприлюднення інформації з неналежного забезпе-чення умов охорони праці ( т. 1, а. с. 18, 52-56, 61-65, 88-92, 129-130, 157, т. а. с. 125, 129-134 ) Як наслідок саме цих дій позивача були вжиті заходи з перевірки його знань у згаданій галузі.

Апеляційним судом під час перевірки оскаржуваного судового рішення на предмет його законності й обгрунтованості особливу увагу було приділено саме питанню дотримання роботодавцем вимог законодавства з охорони праці. До-води позивача щодо неналежного забезпечення його спецодягом, взуттям, спец-інструментом, ЗІЗ ( каскою ) знайшли своє підтвердження ще під час вирішення спору судом першої інстанції, були підтверджені вони і в суді апеляційної ін-станції.

Стосовно позиції апелянта про відсутність взаємозв'язку між створеними роботодавцем умовами праці і відповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню цієї робо-ти належить звернути увагу на наступне.

Позивач з цього питання стверджує те, що перевірка його на предмет знан-ня норм з охорони праці і рівень його кваліфікації не суть одного й того ж.

В цьому аспекті колегія суддів наголошує, що стаж роботи ОСОБА_5 у відповідача становить понад 14 років ( з травня 2002 року ). Протягом усього періоду роботи на об'єкті підвищеної небезпеки до нього не було зауважень, він щорічно успішно проходив перевірку знань з питань охорони праці, отриму-вав позитивні висновки, а значить відповідав займаній посаді, виконуваній ро-боті аж до того часу, коли почав вимагати виконання роботодавцем власних обов'язків із забезпечення умов охорони праці. Суд пересвідчився, що нових нормативних актів на момент перевірки знань ОСОБА_5 у цій конкретній галузі у лютому, березні 2016 року не було.

Факти недостатньої кваліфікації, що не дозволяють працівникові якісно ви-конувати свої посадові, функціональні обов'язки, дійсно, як наголошували в су-довому засіданні представники відповідача, встановлюються роботодавцем. Ра-зом з тим, враховуючи наявність спору з цього питання між сторонами у справі, тобто між працівником і роботодавцем, суд не може відкинути, не взяти до ува-ги виключно на підставі процесуальних норм того факту, що 13 травня 2016 ро-ку (через місяць після звільнення з роботи, що мало місце 12 квітня 2016 року) комісією з перевірки знань з питань охорони праці, створеної наказом Управ-ління Держпраці у Вінницькій області від 11 травня 2016 року № 342-о, було перевірено знання ОСОБА_5 Правил безпечної експлуатації магістраль-них газопроводів ( НПАОП 60.3-1.01-10 ), Типової інструкції з організації без-печного ведення газонебезпечних робіт ( НПАОП 0.00-5.11-85 ). Згідно прото-колу № 135 засідання цієї комісії позивач знає необхідні визначені нормативні документи ( т. 2, а. с. 135 ).

Законом на роботодавця покладений обов'язок довести невідповідність пра-цівника займаній посаді або виконуваній роботі. Доказами повинні бути недо-ліки, помилки в роботі, те, що виконання позивачем трудових обов'язків є не-безпечним для оточуючих. Недостатня кваліфікація працівника, тобто недо-статній рівень теоретичних, практичних знань і навичок може бути виявлена лише в тому випадку, якщо працівнику створені необхідні умови праці. Тільки в такому випадку можна встановити, що неякісне виконання роботи пояснюєть-ся невідповідністю рівня кваліфікації працівника умовам трудового договору. Звільнення працівника за такої підстави можливе лише в тому випадку, якщо буде встановлено, що недоліки в його роботі свідчать про професійну непри-датність його виконувати роботу, передбачену трудовим договором. Якщо ж та-кі недоліки в роботі є результатом якихось винних дій працівника ( у даному випадку за посиланням представників відповідача це вчинення ОСОБА_5 дій, пов'язаних з висвітленням на інтернет-ресурсі певних наявних фак-тичних обставин на ГРС «Вінниця Східна», що несумісно з роботою на об'єкті підвищеної небезпеки ), то його відповідальність і, за необхідності, звільнення з роботи настає за іншими підставами.

Стосовно розрахунку середньомісячного заробітку, стягнутого з відповідача на користь ОСОБА_5, слід зауважити, шо відповідачем не надана суду довідка щодо середньоденного заробітку позивача, не надано доказу щодо кіль-кості фактично відпрацьованих ним робочих днів ( годин ), на які мала б бути поділена середня заробітна плата за останні два місяці роботи ОСОБА_5 Враховуючи, що специфіка роботи позивача, з огляду на змінність ( нерегуляр-ність ) його роботи на станції, не дозволяє вирахування заробітної плати судом відповідно до пунктів 5, 8 розділу 4 Порядку нарахування таких виплат, затвер-дженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нале-жить погодитися із сумою середнього заробітку, визначеною судом першої ін-станції. Апелянт, висловлюючи незгоду в цій частині з рішенням суду, разом з тим, власного розрахунку суду апеляційної інстанції у скарзі не навів, що поз-бавляє можливості перевірити обгрунтованість доводів у цій частині апеляцій-ної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги, що позивач ухвалене судом рішення не оскаржує, тому в частині відмовлених позовних вимог, зо-крема щодо відшкодування моральної шкоди, оскаржуване судове рішення під-лягає залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Ко-дексом.

За результатами вирішення спору по суті суд першої інстанції здійснив роз-поділ судових витрат у справі, враховуючи додаткове рішення від 16 листопада 2016 року, з дотриманням норм статті 88 ЦПК України.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укр-трансгаз» ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: