Рішення № 6541854, 06.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

06.11.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

05 листопада 2009р. справа №14/135

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта”, м. Київ, Несторівський пров.,3-5, в особі Гнідинцівського газопереробного заводу, смт. Варва, Чернігівська обл., 17600

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз”, вул.Любецька,68, м. Чернігів, 14037

Про стягнення 733656грн. 43коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Чернецький В.В. начальник юридично-договірної служби довіреність №юр-708/8 від 18.12.08р.

Від відповідача: Подалюка Т.О. юрисконсульт довіреність №18/2511 від 16.12.08р..

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 598263,52грн. за надані послуги з транспортування природного газу згідно договору №7/309-г/9-г від 21.12.07р., 66885,63грн. інфляційних нарахувань період з 08.10.08р. по 31.08.09р., три проценти річних у сумі 13910,98грн. за період з 08.10.08р. по 31.08.09р., 54596,30грн. пені за період з 08.10.08р. по 13.08.09р.

          У відзиві на позов №18/1559 від 22.09.09р. відповідач проти вимог позивача заперечує та зазначає, що позивачем дійсно було здійснене транспортування 60724,498тис.м.куб газу на суму 2016054,49грн., ВАТ „Чернігівгаз” проведено оплату наданих послуг в розмірі 1422460,06грн., відповідно не оплаченими є послуги з транспортування газу на загальну суму 593594,43грн., що розбіжність по розрахунках виникла внаслідок того, що позивачем не враховано взаємозаліку на суму 4669,06грн., який відбувся 30.01.09р. Окрім того, відповідач посилається на те, що протранспортований позивачем природний газ за договором від 21.12.07р. не був наданий відповідачу у власність, а транспортування природного газу здійснювалося для потреб населення і розрахунок за природний газ залежить від надходження коштів від кінцевих споживачів, що позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача рахунків вказаних в позовній заяві, та у відповідача відсутня вина у простроченні оплати за поставлений природний газ і він не несе відповідальності за прострочення зобов’язання. Відповідач у відзиві вказує на те, що станом на 01.04.09р. заборгованість населення за поставлений протягом 2008р. природний газ становить 2198814грн., та згідно діючого законодавства заборонено нарахування і стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за газ.

          Представник позивача в судовому засіданні 27.10.09р. надав заяву №3254 від 23.10.09р., в якій зазначив, що згідно угоди про взаємозалік від 30.01.09р., укладеної між Гнідинцівським ГПЗ ВАТ „Укрнафта” та ВАТ „Чернігівгаз”, заборгованість останнього за надані послуги з транспортування природного газу в січні 2008р. згідно договору №7/309-г/9-г від 21.12.07р. була зменшена на 4669,06грн. і дана сума помилково була зарахована в оплату наданих послуг у 2009р., та просив стягнути з відповідача 593594,46грн. основного боргу за надані послуги з транспортування природного газу у 2008р., 70139,86грн. інфляційних нарахувань, 15335,93грн. три проценти річних та 54178,24грн. пені, а всього 733248,49грн.

          Відповідно до ухвали суду від 27.10.09р. суд прийняв заяву позивача від 27.10.09р., фактичне зменшення позивачем позовних вимог в часині стягнення з відповідача боргу на суму 4669,06грн. і пені на суму 418,06грн., збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму 3254,23грн. і 3% річних на суму 1424,95грн.

          Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення боргу на суму 4669,06грн. і пені на суму 418,06грн, і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21.12.2007 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»(відповідачем) та ВАТ «Укрнафта», яке представляє структурна одиниця Гнідинцівський газопереробний завод (позивачем), було укладено договір №7/309-г/9-г про надання послуг з транспортування природного газу в 2008 році (т.1 а.с.14-16). Відповідно до пункту 1.1. договору Виконавець (позивач по справі) зобов’язується в 2008 році здійснити транспортування газу Замовнику (відповідач по справі) для потреб населення, яким Замовник реалізує та транспортує газ. Замовник зобов’язується оплатити послуги виконавця.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що виконавець здійснює в 2008р. транспортування газу замовнику в обсязі 71300тис. м.куб.: 1 квартал –34000 тис. м.куб., 2 квартал –7200 тис. м.куб., 3 квартал –4100 тис.м. куб., 4 квартал –26000 тис. м.куб. газу.

У п.2.2 договору сторони передбачили, що можливі зміни обсягів транспортування газу встановлюються по узгодженню сторін.

Згідно п.3.3 договору приймання-передача послуг по транспортуванню газу оформлюється актами виконання послуг з транспортування природного газу. Акти виконання послуг з транспортування газу за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 10 числа, наступного за звітним місяцем. Акти виконання послуг з транспортування газу є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п.4.1 договору диференційований тариф на транспортування 1000куб.м. газу трубопроводами виконавця затверджений Постановою НКРЕ №775 від 21.06.07р. „Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу” становить 30,70грн., крім того ПДВ 6,14грн., всього 36,84грн.

У п.4.2 договору сторони встановили, що у випадку зміни диференційованого тарифу на транспортування природного газу новий тариф є обов’язковим для сторін договору з моменту його введення в дію.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов договору про надання послуг з транспортування природного газу в 2008 році №7/309-г/9-г від 21.12.2007р. позивач за період з 01 січня по 31 грудня 2008р. протранспортував відповідачеві природного газу в кількості 60724,498 тис. м.куб. Загальна вартість наданих у 2008 році послуг по даному договору становить 2 016 054 грн.52коп., що підтверджується двохсторонніми актами виконання послуг з транспортування природного газу за січень-грудень 2008р., які підписані і скріплені печатками сторін, та копії яких додані до матеріалів справи (т.1 а.с.17-40). Так, згідно вказаних актів відповідачу у 2008 році надано послуг з транспортування природного газу для потреб населення у січні на суму 447603,42грн. (рахунок №8-256 від 31.01.08р.), у лютому –351399,08грн. (рахунок №8-325 від 29.02.08р.), у березні –262301,39грн. (рахунок №8-402 від 31.03.08р.), у квітні –129076,34грн. (рахунок №8-551 від 30.04.08р.), у травні –69780,74грн. (рахунок №8-627 від 31.05.08р.), у червні –30083,25грн. (рахунок №8-749 від 30.06.08р.), у липні – 20484,77грн. (рахунок №8-821 від 31.07.08р.), у серпні –21587,54грн. (рахунок №8-876 від 31.08.08р.), у вересну –78512,36грн. (рахунок №8-927 від 30.09.08р.), у жовтні –94657,73грн. (рахунок №8-973 від 31.10.08р.), у листопаді –198830,89грн. (рахунок №8-1025 від 30.11.08р.), у грудні –311737,01грн. (рахунок №8-1068 від 31.12.08р.).

З огляду на викладене суд не приймає до уваги твердження відповідача, що позивачем було надано послуг у 2008 році з транспортування природного газу по договору №7/309-г/9-г від 21.12.07р. на загальну суму 2 016 054грн.49коп.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У п.5.1 договору сторони визначили, що вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню природного газу у звітному місяці визначається на підставі актів виконання послуг з транспортування природного газу.

У відповідності з п.5.2. договору оплата за надані послуги по транспортуванню газу здійснюється замовником виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця в порядку встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ України від 30.09.05р. №860 „Про внесення змін до Постанови НКРЕ України від 12.07.2000р. №759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газотранспортних підприємств”.

Сторони встановили, що остаточний розрахунок за послуги з транспортування природного газу за звітний місяць здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату від виконавця (п.5.3. договору).

У п.10.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і затвердження головою правління ВАТ „Укрнафта” і діє в частині транспортування газу до 31.12.2008р. з можливою пролонгацією за домовленістю сторін, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує відповідач, останній шляхом перерахування коштів позивачу з розподільчих рахунків відповідача на суму 1 389 127 грн. 98коп., проведенням взаємозаліків на суму 20 247грн.65коп., проведенням за взаємним узгодженням сторін коригувань по оплатам на суму 13 084 грн.43коп., частково розрахувався з позивачем за надані послуги з транспортування природного газу у 2008р. на суму 1 422 460 грн.06коп.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” за поставлений природний газ” від 12 липня 2000 року N 759 на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 року N 840 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року N 1785” було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на поточний рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання від споживачів природного газу, якими відповідач не має права розпоряджатися.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що Алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості послуг, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу зі споживачів природного газу.

Постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №759 „Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств” із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕ України №860 від 30.09.05р., не передбачалося звільнення сторін від належного виконання зобов’язань.

Окрім того, населення не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору №7/309-г/9-г від 21.12.2007 року про надання послуг з транспортування природного газу в 2008 році, та умови договору не містять будь-яких застережень стосовно оплати відповідачем наданих позивачем послуг в залежності від оплат природного газу кінцевими споживачами.

Твердження відповідача про ненадання позивачем доказів направлення на адресу ВАТ «Чернігівгаз»рахунків на оплату за надані послуги з транспортування природного газу спростовуються матеріалами справи. Так, згідно супровідного листа №2613 від 19.09.08р. позивач направив відповідачу для оплати рахунки №8-256 від 31.01.08р., №8-325 від 29.02.08р., №8-402 від 31.03.08р., №8-551 від 30.04.08р., №8-627 від 31.05.08р., №8-749 від 30.06.08р., №8-821 від 31.07.08р., №8-876 від 31.08.08р., які одержані відповідачем 23.09.08р., що підтверджується поштовим повідомленням №172152;

згідно супровідного листа №2853 від 17.10.08р. позивач направив відповідачу для оплати рахунок №8-927 від 30.09.08р., який одержаний відповідачем 20.10.08р., що підтверджується поштовим повідомленням №262003;

згідно супровідного листа №3117 від 13.11.08р. позивач направив відповідачу для оплати рахунок №8-973 від 31.10.08р., який одержаний відповідачем 17.11.08р., що підтверджується поштовим повідомленням №268761;

згідно супровідного листа №3418 від 12.12.08р. позивач направив відповідачу для оплати рахунок №8-1025 від 30.11.08р., який одержаний відповідачем 18.12.08р., що підтверджується поштовим повідомленням №287596;

згідно супровідного листа №131 від 15.01.09р. позивач направив відповідачу для оплати рахунок №8-1068 від 31.12.08р., який одержаний відповідачем 28.01.09р., що підтверджується поштовим повідомленням №301890.

Таким чином, відповідач відповідно до умов п.5.3 договору зобов’язаний був провести розрахунки за надані позивачем послуги у строк 07.10.08р. згідно рахунків №8-256 від 31.01.08р., №8-325 від 29.02.08р., №8-402 від 31.03.08р., №8-551 від 30.04.08р., №8-627 від 31.05.08р., №8-749 від 30.06.08р., №8-821 від 31.07.08р., №8-876 від 31.08.08р., у строк 03.11.08р. згідно рахунку - №8-927 від 30.09.08р., у строк 01.12.08р. згідно рахунку - №8-973 від 31.10.08р., у строк 02.01.09р. згідно рахунку - №8-1025 від 30.11.08р., у строк 11.02.09р. згідно рахунку - №8-1068 від 31.12.08р.

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються з огляду на вищевикладене.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості послуг з транспортування природного газу виконав частково. Відповідач у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав будь-яких заперечень стосовно розміру щомісячної заборгованості (станом на 23.10.09р.) за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, які вказані в уточненому розрахунку ціни позову доданому до заяви позивача №3254 від 23.10.09р.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 593 594,46грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 593594,46грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.

Позивач, з врахуванням збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 70139,86грн. інфляційних нарахувань за період з 08.10.08р. по 30.09.09р. та 15335,93грн. три проценти річних за період з 08.10.08р. по 30.09.09р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості послуг з транспортування природного газу, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю в сумі 70139,86грн. за період з 08.10.08р. по 30.09.09р.. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 15244,92грн. В решті стягнення 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з допущеними арифметичними помилками.

Позивач з врахуванням зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 54178,24грн. пені за період з 08.10.08р. по 13.08.09р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, встановлені п.5.2. та п.5.3 договору, замовник сплачує на користь виконавця крім суми заборгованості пеню в розмірі 0,05% від суми простроченного платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ (з 30.04.08р. - 12%, з 15.06.09р. - 11%, з 12.08.09р. - 10,25%), яка діяла в період за який сплачується пеня (з 08.10.08р. по 13.08.09р.) більше ніж розмір пені передбачений сторонами у п.6.2 договору, суд доходить висновку, що позивачем при нарахуванні пені вірно застосований її розмір - 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає нарахуванню відповідачу становить 54091,25грн. за період з 08.10.08р. по 12.08.09р. враховуючи, що позивачем не вірно було визначено дату припинення нарахування пені згідно приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України за прострочку оплати рахунків №8-927 від 30.09.08р. (кінцева дата нарахування пені 04.05.09р., а не 05.05.09р.), №8-973 від 30.10.08р. (кінцева дата нарахування пені 02.06.09р., а не 03.06.09р.), №8-1068 від 31.12.08р. (кінцева дата нарахування пені 12.08.09р., а не 13.08.09р.).

          У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини.

Як встановлено судом, транспортування газу по договору №7/309-р/9-г від 21.12.2007р. здійснювалось позивачем виключно для потреб населення.

Згідно ст.1 Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”, заборонено нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово-комунальні послуг, в тому числі і за спожитий газ.

          Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” передбачена реструктуризація заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги, і в тому числі за газопостачання терміном до 60 місяців.

          Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

          Відповідачем до матеріалів справи подано довідку, згідно якої станом на 01.04.09р. заборгованість населення перед ВАТ „Чернігівгаз” за природний газ спожитий у 2008 році становить 2198814грн.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи ті обставини, що транспортування природного газу здійснювалось для потреб населення, яке в свою чергу звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у вигляді сплати пені, і заборгованість населення за спожитий природний газ перевищує заборгованість відповідача перед позивачем, а також враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку виконані зобов’язання по договору №7/309-г/9-г від 21.12.07р. в частині оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу населенню на 70% від суми загального зобов’язання по договору, а тому суд у відповідності до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%. Відповідно пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 27045грн. 63коп.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за надані позивачем послуги з транспортування природного газу в 2008 році в повній сумі в установлений строк не сплатив, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 593594,46грн., в частині стягнення пені в сумі 27045,63грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 70139,86грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 15244,92грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 7330,70грн. та 235,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 173, 175, 193, 216, 217, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 625, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82, п.3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз” (м. Чернігів, вул. Любецька, 68, п/р № 260010100066 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива” м. Київ, МФО 380054, код 03358104) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” (Несторівський пров., 3-5, м. Київ, п/р № 26001060136913 у Варвинському відділенні філії Чернігівського регіонального управління ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 353586, код 00135390) 593594грн.46коп. боргу, 70139грн.86коп. інфляційних нарахувань, 15244грн.92коп. три проценти річних, 27045грн 63коп. пені, 7330грн.70коп. державного мита та 235грн.94коп. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 06.11.2009р.

Суддя Н.Ю.Книш