Рішення № 6541746, 04.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

04.11.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

02 листопада 2009 р.16/46 (11/196/31(2/164))

Позивач:Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_3)

Відповідач 1:Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030)

Відповідач 2:Головне управління державного казначейства в Чернігівській області

(вул. Комсомольська, 27, м. Чернігів, 14000)

Про участь у справі на боці відповідача 2

подав заявуЗаступник прокурора Чернігівської області

(вул. Князя Чорного,9)

Треті особи на стороні

Відповідача-1:1.ОСОБА_2

(АДРЕСА_4)

2.ОСОБА_3

(АДРЕСА_5)

3.ОСОБА_4

(АДРЕСА_6)

Предмет спору: про стягнення 114220,45 грн.

Суддя М.В.Фесюра

Представники сторін:

-від позивача :ОСОБА_1, від відповідача 1: не зявився, від відповідача 2: Устименко І.Г., треті особи не зявились.

В судовому засіданні присутня прокурор Котова Е.В.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем субєктом господарської діяльності ОСОБА_1 подано позов до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області про відшкодування 43419,00 грн. шкоди.

За письмовою заявою заступника прокурора Чернігівської області від 04.112.2009р. № 05-1523-08 для представництва інтересів держави та забезпечення додержання вимог закону при стягненні з Державного бюджету України коштів за рішенням судів про відшкодування шкоди, у справу вступив старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області.

До прийняття рішення по справі, позивач, надавши письмову заяву, збільшив розмір позовних вимог до 114220,45 грн. Крім того, позивач просить стягнути зазначену суму та понесені судові витрати з рахунку Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на те, що на виконанні в Деснянському відділі Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі Деснянський ВДВС) знаходилося виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення на користь СГД ОСОБА_1 з боржника СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” заборгованості в сумі 114220,45 грн. Але на сьогоднішній день, з вини Деснянського ВДВС, у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, достатні для забезпечення виконавчих документів про стягнення заборгованості.

Позивачем надані додаткові пояснення, відповідно до яких сторона, посилаючись на постанову Вищого господарського суду у даній справі, просить стягнути з рахунку органу ДВС збитки в сумі 114220,45 грн.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що причиною неможливості звернення стягнення на майно боржника була наявність рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якого 15.06.2006р. було видано виконавчий лист за № 2-2132 про зобовязання СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” повернути у власність КСП Фірма „Квіти Чернігова” нерухоме та рухоме майно.

Відповідач вважає, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували той факт, що саме дії відділу ДВС завдали йому можливої шкоди та не доведено, що причиною невиконання наказів господарського суду Чернігівської області стали дії державних виконавців органу ДВС.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області у письмових запереченнях на позовну заяву та у судовому засіданні посилається, зокрема, на те, що позивачем не надано доказів нанесення йому шкоди саме ГУДК. Крім того, згідно чинного законодавства, загальнодержавні видатки на відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів державної виконавчої служби не передбачені.

В судовому засіданні прокурор підтримав позицію відповідача 2.

Третя особа ОСОБА_6 підтримав позицію відповідача 1, інші треті особи в судове засідання не зявились, заперечень не надали.

Заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

На виконанні Деснянського ВДВС знаходилося зведене виконавче провадження № 244А/14 з виконання виконавчих документів про стягнення з Сільськогосподарського підприємства „Росинка” Чернігівського обласного благодійного фонду „Олімп” заборгованості, зокрема, на користь СГД ОСОБА_1 за наказами господарського суду Чернігівської області, а саме:

-наказ № 13/200, виданий 11.10.2005р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” збитків в сумі 90000,00 грн., державного мита 900,00 грн. мита та 118, 00 грн. судових витрат, загальна сума 91068,00 грн.(а.с.85). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС стягнуто з боржника 20217,00 грн., залишок заборгованості складає 70801,00 грн.;

-наказ № 2/53, виданий 07.06.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 18650,00 грн. боргу, державного мита 186,50 грн. та 118 грн. судових витрат, загальна сума складала 18954,50 грн. (а.с.9). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 18354,50 грн.;

-наказ № 15/168-15/243, виданий 08.02.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника 7500,00 грн. боргу, державного мита 75,00 грн. та 26,82 грн. судових витрат, загальна сума складала 7601,82 грн. (а.с.14). Залишок по даному виконавчому документу складає 4242,47 грн.;

-наказ № 15/167, виданий 06.04.2006р. господарським судом Чернігівської області на примусове стягнення з боржника збитків в сумі 20000,00 грн, державного мита 200,00 грн. та 22,48 грн. судових витрат, загальна сума складала 20222,48 грн. (а.с.19). Із зазначеної суми Деснянським ВДВС не стягнуто 20222,48 грн.

Тобто, сума нестягнутих Чернігівським ВДВС коштів, яка підлягала стягненню з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” на користь позивача за рішеннями (наказами) господарського суду Чернігівської області складає 114220,45 грн. (70801,00 грн. + 18954,50 грн. + 4242,47 грн. + 20222,48 грн.).

На виконання вищевказаних наказів господарського суду Чернігівської області державним виконавцем Деснянського ВДВС виносилися постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в яких було накладено арешт на нерухоме і рухоме майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутих сум.

Зокрема, на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р. по справі № 13/200 судом видано наказ від 11.10.2005р. про стягнення з божника 90000,00 грн. збитків, 900,00 грн. державного мита, 118,00 грн. судових витрат.

27.12.2005р. Деснянським ВДВС складено акт опису та арешту майна, яким накладено арешт на частину адмінбудівлі по вул. Проектній, 1-А у м. Чернігові, у звязку з чим в акті опису зазначено про передання майна для реалізації не раніше 02.01.2006р.

02 березня 2006 року господарським судом Чернігівської області видано наказ по справі № 13/200 про примусове виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2006р., яким накладено решт на наявне майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” в межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, в тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6 (а.с.105).

09 березня 2006 року державним виконавцем Деснянського ВДВС при примусовому виконанні наказу суду № 13/200 від 02.03.2006р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” у межах стягнутої суми збитків 90000,00 грн. та 1018,00 грн. судових витрат, у тому числі й на нерухоме майно відповідача, розташоване у м. Чернігові, вул. Проектна, будинок 1, будинок 1-А; вул. Жуковського, будинок 6 (а.с.106).

Отже, як свідчать матеріали справи, на березень 2006 року у СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” вистачало майна, вартість реалізації якого дозволяла повністю задовольнити майнові вимоги позивача.

11 квітня 2006 року Деснянським ВДВС винесено постанову про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”, а саме адмінбудівлі по вул. Проектна, 1-А у м. Чернігові.

Винесення цієї постанови Деснянський ВДВС пояснює отриманням ухвали Деснянського районного суду про забезпечення позову від 27.03.2006р. по справі № 2-2132/2006р. відповідно якої судом накладено арешт на нерухоме і рухоме майно СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”.

Як вбачається з матеріалів справи, справа № 2-2132/2006р. була порушена Деснянським райсудом м. Чернігова за позовом ОСОБА_7 до СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” та Чернігівського обласного благодійного фонду „Олімп” про повернення у власність КСП Фірма „Квіти Чернігова” нерухомого та рухомого майна на загальну суму 90460,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006р. по справі № 2-2132/2006р. позов ОСОБА_7 було задоволено.

04 липня 2006 року державним виконавцем Деснянського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-2132, виданого Деснянським райсудом м. Чернігова 15.06.2006р., на виконання рішення суду від 15.06.2006р. Виконавчий лист № 2-2132, виданий 15.06.2006р., виконаний.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29.08.2007р. рішення Деснянського райсуду м. Чернігова було залишено без змін.

Постановою Деснянського ВДВС № 607/14 про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2006р. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2132 виконавче провадження закінчено .

Але ухвалою Верховного Суду України від 02.04.2008р. рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006р. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 29.08.2007р. скасовано, провадження у справі закрито.

В свою чергу, після винесення Деснянським ВДВС вищевказаної ухвали від 11.04.2006р. про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”, СГД ОСОБА_8 була подана скарга до господарського суду Чернігівської області, оскільки усі накази господарського суду Чернігівської області про стягнення з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” коштів на користь СГД ОСОБА_1 були обєднані Деснянським ВДВС у одне виконавче провадження, позивачем скарга подавалась по одному з виконавчих документів наказу господарського суду Чернігівської області № 13/200.

За результатами розгляду скарги позивача господарським судом Чернігівської області винесено ухвалу від 24.05.2006р., якою СГД ОСОБА_1 у задоволенні скарги було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. ухвалу господарського суду Чернігівської області від 24.05.2006р. скасовано повністю, а також визнано недійсною вищевказану постанову Деснянського ВДВС від 11.04.2006р. про зупинення продажу майна СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп”.

В мотивувальній частині цієї постанови апеляційного суду встановлено, що при виконанні наказу господарського суду державний виконавець має право відкласти проведення виконавчих дій на підставі ст.32 Закону України „Про виконавче провадження”, а ст.ст. 34, 35, 36 цього Закону встановлюють обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження, але Закон України „Про виконавче провадження” не передбачає право державного виконавця зупинити реалізацію арештованого та описаного майна, в постанові від 11.04.2006р. державного виконавця Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова про зупинення продажу майна немає посилання на норму Закону.

Отже, апеляційний суд фактично визнав незаконними дії та постанову Деснянського ВДВС.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, Деснянським ВДВС виносилися постанови від 24.07.2006р. та 25.07.2006р. про виключення з актів опису та арешту і звільнення майна з під арешту з виконання наказів господарського суду Чернігівської області № 13/200 від 11.10.2005р., № 15/168 15/243 від 08.02.2006р., № 15/131 - 15/158 від 20.03.2006р., № 15/167 від 06.04.2006р., № 2/53 від 07.06.2006р. про стягнення з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” на користь СГД ОСОБА_1 боргу.

Не погоджуючись з цими постановами, а також враховуючи, що всі виконавчі документи обєднані в одне виконавче провадження, СПД ОСОБА_1 було подано скаргу до господарського суду Чернігівської області по справі № 13/200.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007р. суд визнав незаконними та скасував постанову начальника Деснянського ВДВС ОСОБА_2 від 24.07.2006р. та постанову державного виконавця від 25.07.2006р. Судом було визнано незаконними дії Деснянського ВДВС.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. скаргу Деснянського ВДВС залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 01.11.2007р. по справі № 13/200 без змін. .

У цій постанові колегія апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова начальника ДВС від 24.07.2006р. та постанова державного виконавця від 25.07.2006р. про виключення з актів опису та арешту, звільнення майна з під арешту та зняття арешту винесені неправомірно з порушенням ст.59 Закону України „Про виконавче провадження”, а тому мають бути визнані противоправними та скасовані, дії Деснянського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, повязані з винесенням цих постанов, незаконними.

Розглянувши касаційну скаргу Деснянського ВДВС на постанову апеляційного суду, Вищий господарський суд України своєю постановою від 14.05.2008р. по справі № 13/200 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. у справі № 13/200 залишив без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В мотивувальній частині цієї постанови Вищий господарський суду України зазначає, що визнаючи незаконними та скасовуючи вказані постанови ДВС від 24.07.2006р. та 25.07.2006р., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії ДВС при їх прийнятті суперечать вимогам ст.59 Закону України „Про виконавче провадження”.

Стаття 59 Закону України „Про виконавче провадження” у частинах 2-4 передбачає випадки звільнення майна з-під арешту за постановами державного виконавця або начальника відповідного відділу державної виконавчої служби в разі: прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту; сплати боржником повної суми боргу; встановлення при розгляді відповідної скарги боржника порушень щодо накладення арешту; наявності відповідного висновку експерта.

Згідно ч.1,5 цієї норми у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, у звязку з чим особі, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові, надано право звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що підставами для винесення оскаржуваних постанов ДВС не визначені обставини, передбачені ч.ч.2-4 ст.59 Закону України „Про виконавче провадження” в якості підстав для звільнення майна з-під арешту за постановами державного виконавця або начальника відповідного відділу ДВС.

Натомість, у постановах містяться посилання на обставини наявності визнання права власності на арештоване майно за КСП Фірма „Квіти Чернігова” та необхідність повернення його цій особі.

Звертаючись з касаційною скаргою, ДВС також посилається на обставини здійснення ним згідно з оскаржуваними постановами зняття арешту з відповідного майна на виконання справи № 2-2132 Деснянського районного суду м. Чернігова, а не даної справи господарського суду Чернігівської області. Дійсно, суди при розгляді справи встановили відсутність в оскаржуваних постановах посилання на наказ № 13/200 господарського суду Чернігівської області.

Проте ДВС не спростувало встановлені судами обставини щодо звільнення ним з-під арешту згідно з оскаржуваними постановами саме того майна, накладення арешту на яке передбачено рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.09.2005р., яке набрало законної сили та є обовязковим для виконання на усій території України, та виданим на його виконання наказом № 13/200.

Тобто звільняючи арешт з майна, накладення арешту на яке передбачено рішенням господарського суду Чернігівської області, за відсутності передбачених ч.ч.2-4 ст.59 Закону України „Про виконавче провадження” ДВС перебрала на себе повноваження суду, передбачені ч.5 цієї норми, що є незаконним.

У касаційній скарзі ДВС посилається на наявність судового рішення, яке дозволяє звільнити спірне майно з-під арешту рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.06.2006р. у справі № 2-2132/2006. Проте такі доводи касатора підлягають відхиленню з огляду на те, що вказаним рішенням вирішено питання лише щодо визнання права власності за КСП Фірма „Квіти Чернігова” та повернення йому відповідного майна. Обставини ж щодо звільнення відповідного майна з-під арешту не були предметом розгляду в справі № 2-2132/2006 Деснянського районного суду м. Чернігова із визначенням вирішення цього питання в резолютивній частині рішення.

З огляду на викладене судова колегія касаційної інстанції погодилась з висновком судів попередніх інстанцій щодо порушення ДВС передбаченого законом порядку звільнення майна з-під арешту.

Отже, вищенаведеними рішеннями судів встановлено незаконність рішень та дій відповідача -1 .

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Вищий господарський суд України, направляючи дану справу на новий розгляд, у постанові вказав, що для доведення неправомірності дії або бездіяльності державного виконавця необхідне встановлення порушень законодавства про виконавче провадження, яке допустив державний виконавець. Доказом неправомірності буде рішення суду ( господарського суду) про визнання винесених державним виконавцем постанов незаконними, що має преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків, та означатиме попереднє оскарження незаконних дій державного виконавця до суду (господарського суду).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У ст.56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.86 Закону України «Про виконавче провадження», на яку звернув увагу Вищий господарський суд України при поверненні справи на новий розгляд, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що збитками завданими у виконавчому провадженні, необхідно вважати суми, які вказані у виконавчих документах, однак не були реально стягнені державним виконавцем. Доводи касаційної скарги з цього приводу визнані Вищим господарським судом України обґрунтованими.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу»шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За таких обставин відповідач 1 як державний орган в силу ст.ст.1172,1173 ЦК України повинен відшкодувати завдані позивачу збитки у повному обсязі за рахунок державних коштів, які надходять на його рахунок.

Заперечення відповідача 1 судом не приймаються з підстав, викладених вище.

Суд також не приймає заперечень відповідача 2 та прокурора з огляду на наступне.

Пунктом 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232, встановлено, що одними із основних його завдань є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Згідно з п.п.4 п. 4 цього Положення казначейство провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Статтею 9 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, орган Державного казначейства обслуговує кошти державного бюджету, які обліковуються на рахунку відповідача 1, та на виконання судового рішення має здійснювати стягнення з відповідача 1 державних коштів , а тому повинен бути залучений в якості відповідача у справі.

Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи та наданими доказами доведено незаконність рішень і дій відповідача - 1, безпосередній причинний звязок між заподіяною позивачу шкодою і фактом незаконності рішень і дій органу ДВС, по-третє, що у позивача була реальна можливість отримання стягнутих за рішеннями господарського суду Чернігівської області з СП „Росинка” ЧОБФ „Олімп” 114220,45 грн. боргу, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі та стягнення з рахунку відповідача - 1 на користь СПД ОСОБА_1 114220,45 грн. завданих збитків.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунку Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, р/р 37314001003635 в ГУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 35029719) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КФ АБ „Тавріка” м. Київ, МФО 300788, код НОМЕР_1) 114220,45 грн. збитків.

3. Стягнути з Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118, р/р 37314001003635 в ГУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 35029719) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (1400, АДРЕСА_2, р/рНОМЕР_3 в КФ АБ „Тавріка” м. Київ, МФО 300788, код 2291313470) 1713,30 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 04 листопада 2009 року.

Суддя М.В.Фесюра