Постанова № 65414395, 16.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/681/17 Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/236/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 16.03.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2017 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Ізраїлю, громадянина Ізраїлю, власника компанії «Avien Retail LLC», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0001/125120101/17 від 03.01.2017 року, валюту у розмірі 5 040 доларів США конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 03.01.2017 року о 17:40 год. в залі «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» під час проведення митного контролю пасажирів, які прилетіли до України з м. Амстердам, рейсом №0102, у громадянина Ізраїлю ОСОБА_4, який обрав проходження митного контролю по каналу позначеному символами зеленого кольору «зелений коридор», тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі території України, після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», було виявлено 5 040 доларів США, які перевищували наявну у нього суму валюти в розмірі 10 453 долари США. Переміщувана валюта знаходилась в чотирьох відкритих паперових конвертах без ознак приховування та підлягала обов'язковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів.

На вказану постанову суду, ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає, що накладене на нього адміністративне стягнення є занадто суворим. Апелянт зазначає, що ніякого умислу приховувати кошти у нього не було, він був впевнений, що наявність у нього готівки жодним чином не порушує вимог законодавства і тому відкрито, нічого не приховуючи перетинав державний кордон України. Під час перетину кордону, він добровільно повідомив про наявні у нього кошти, тільки не врахував, що сума готівки, яку він мав при собі, не є дозвільною для перевезення в режимі зеленого коридору, однак судом не в повній мірі враховані усі фактичні обставини справи, ступінь вини правопорушника, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Тому просить постанову в частині накладення стягнення змінити, застосувавши тільки стягнення у виді штрафу в розмірі визначеному законодавством.

У судове засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 - ОСОБА_2 апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 ніким не оспорюється.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Також суд враховує, що конфіскація вилученої у ОСОБА_4 валюти не суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_4 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар.

Твердження про те, що у ОСОБА_4 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2017 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива