Рішення № 6541251, 03.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 55/204-09

вх. № 6265/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Блауш Т.І.

відповідача- Москаленко Г.К.

розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Орнатус" м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 9259,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Орнатус" м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків, 1137,97 грн. боргу , 4287,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 134,32 грн. пені, 175,13 грн. суми інфляційного збільшення, 3524,24 грн. 300% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 497 від 01.11.05 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28 вересня 2009 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 28 вересня 2009 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 04 листопада 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 19 жовтня 2009 р.

19 жовтня 2009 р. відповідач надав до суду документи, які долучені судом до матеріалів справи.

19 жовтня 2009 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем було повністю погашено суму основного боргу та просив суд стягнути з відповідача 4287,82 грн. процентів за коритсування чужими грошовими коштами, 134,32 грн. пені, 175,13 грн. інфляційних, 3524,24 грн. 300% річних та судових витрат.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

В судовому засіданні 19 жовтня 2009 р. було оголошено перерву до 03 листопада 2009 р.

29 жовтня 2009 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що не підписував податкові накладні від 01.07.08 р. та 08.07.08 р., позивачем не надано довіреностей на отримання товару, заявки на отримання товару, а також вказував на те, що договір поставки № 497 від 01.11.05 р. є недійсним, оскільки між сторонами був укладений договір № 139 від 03.11.07 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги .

Відповідач проти позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 03 листопада 2009 р. судом було оглянуто оригінал договору № 139 від 03.11.07 р., наданий відповідачем по справі.

Представники сторін звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням наданих уточнень .

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що між ним та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м. Харків (далі відповідач) був укладений договір поставки № 497, у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач, в свою чергу, отримує та оплачує товари у кількості, в асортименті та по цінам, вказаним у накладних, рахунках, чеках та інших документів. Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом відстрочки платежу на 14 календарних днів з моменту поставки товару. Пунктами 10.1 та 10.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2006 р., а в частині виконання своїх зобов"язань - до повного виконання. У разі, якщо сторони в 30-ти денний строк до закінчення строку дії цього договору не заявять про його розірвання, договір вважається продовженим до 31 грудня наступного календарного року на тих же умовах.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що ним на виконання цього договору було передано відповідачеві товар на загальну суму 1255,79 грн., що підтверджується видатковими накладними № а01.07.2008/с-67/а від 01.07.08 р. та № а08.07.2008/с-93/а від 08.07.08 р.

Про отримання вказаного товару з боку відповідача свідчить печатка Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та підпис на вищевказаних видаткових накладних.

Судом встановлено, що у вищевказаних видаткових накладних № а01.07.2008/с-67/а від 01.07.08 р. та № а08.07.2008/с-93/а від 08.07.08 р. відсутнє посилання на договір поставки № 497 укладений 01 листопада 2005 р., також відповідачем було надано до матеріалів справи договір поставки № 139 від 03.11.07 р., укладений між сторонами(оригінал вказаного догору був оглянутий судом у судовому засіданні). Враховуючи викладені обставини, суд вважає не доведеним позивачем факту того, що поставки за накладними № а01.07.2008/с-67/а від 01.07.08 р. та № а08.07.2008/с-93/а від 08.07.08 р. здійснювались на виконання умов договору № 497 від 01.11.05 р.

Позивач вказує на те, що відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 117,82 грн.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відправлено вимогу вих. № 675/09-юр від 19.05.09 р. на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 1137,96 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією чеку та опису з відміткою про відправку.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару, внаслідок чого у нього виникла забогованість на суму 1137,96 грн. перед позивачем, що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.

Під час судового розгляду справи позивач надав до суду уточнення до позовних вимог, де зазначив, що відповідач погасив суму основного боргу у сумі 1137,97 грн. у повному обсязі, на підтвердження чого надав до суду копії фіксальних чеків, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача річних та інфляційних, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов"язання, суд приймає до уваги річні у розмірі 3%, оскільки поставки, за накладними, доданими до позовної заяви, визнані судом позадоговірними та інший розмір не встановлений законом, таким чином враховуючи вказане, приймаючи до уваги вимогу позивача вих. № 675/09-юр від 19.05.09 р. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов"язань відповідачем щодо оплати сторонами встановлений не був, суд перевірив наданий позивачем розрахунок та дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог частково з періодом нарахування з 27.05.09 р. по 31.07.09 р. з урахуванням здійснених проплат, 6,17 грн. 3 % річних та 11,37 грн. інфляційних нарахувань. В інший частині 3518,07 грн. річних та 163,76 грн. інфляційних, суд дійшов висновку про відмову від позову.

Разом з тим, позивачем також заявлено вимогу про стягнення 134,32 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положенням ст. 546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобовязання.

За вимогами ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі; а недодержання письмової форми має наслідком нікчемність такого правочину.

Оскільки здійснення поставки товару за вищевказаними видатковими накладними в межах дії договору № 497 від 01.11.05 р. не доведено позивачем, нарахування пені на підставі умов цього договору здійснено безпідставно. Отже, позовні вимоги частині стягнення 134,32 грн. пені задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 4287,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже було вищезазначено, позивачем не доведено здійснення поставки товару за вищевказаними видатковими накладними в межах дії договору № 497 від 01.11.05 р., у зв"язку з чим суд вважає вказані поставки такими, що здійснювались поза межами вказаного договору, тому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений, у зв"язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 4287,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 202, 205, 207, 505, 526, ч.2 ст.530, 536, 547, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків(61176, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Орнатус" м. Харків(61010, м. Харків, вул. Малом"ясницька, б. 9/11, код ЄДРПОУ 24136224, п/р № 26009001062001 в Харківській філії ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813) 11,37 грн. суми інфляційного збільшення, 6,17 грн. 3% річних, 12,73 грн. державного мита та 14,72 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 1137,97 грн. боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В стягненні 4287,82 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 134,32 грн. пені, 3518,07 грн. річних та 163,76 грн. інфляційних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 04 листопада 2009 року.