Ухвала суду № 65412482, 15.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10940/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/175/17 Категорія: 43 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Лимар Р. С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсною приватизації квартири, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом про визнання недійсною приватизації квартири. Покликалась на те, що на підставі розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту ЖКГ Луцької міської ради від 22 вересня 2013 року № 1308-р їй та відповідачу ОСОБА_3 було передано у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1 і видано свідоцтво про право власності на це житло.

Крім того позивачка зазначала, що у вказаній квартирі на момент її приватизації дійсно проживали лише вона та ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_3 був тільки зареєстрований за вказаною адресою.

Вважаючи відповідача ОСОБА_3 таким, що не набув права на користування зазначеною квартирою, а отже і права на приватизацію цього житла, позивач просила суд визнати недійсними: розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту ЖКГ Луцької міської ради від 22.08.2013 року № 1308-р; свідоцтво про право власності від 22.08.2013 року на квартиру АДРЕСА_1.

13 грудня 2016 року рішенням Луцького міськрайонного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсною приватизації квартири відмовлено.

06 лютого 2017 року додатковим рішенням цього ж суду стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить його скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким її позов задоволити.

У письмовому запереченні відповідач відділ реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, вважаючи оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, просив залишити його без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що приватизація спірної квартири позивачкою ОСОБА_5 та її сином ОСОБА_6 відбулася у відповідності з вимогами чинного законодавства, за спільною заявою осіб, які на той час були зареєстровані і проживали у цій квартирі як члени сім'ї.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за яким зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів: довідки № 15 ЖКП № 7 м. Луцька від 01.02.2013 року про склад сім'ї, ксерокопії паспортів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані, проживали як члени сім'ї і мали право на користування цим житлом та його приватизацію позивачка ОСОБА_1 та її син, відповідач ОСОБА_3 (а.с. 38-46).

Зазначеними доказами спростовуються твердження позивачки про те, що відповідач у спірній квартирі не проживав, а був у ній лише зареєстрований.

Крім того встановлено, що 01 лютого 2013 року до органу приватизації із відповідною заявою зверталась позивачка ОСОБА_1, у якій просила оформити передачу у її з відповідачем, як членів сім'ї, спільну часткову власність вказану квартиру та визначити уповноваженим власником квартири ОСОБА_3 (а. с. 37). Дана заява була підписана ОСОБА_1 та повнолітнім членом її сім'ї ОСОБА_3, що свідчить про їх спільну згоду на приватизацію квартири.

22 серпня 2013 року відділом реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради прийнято розпорядження № 1308-р, яким квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передано із комунальної у спільну часткову власність ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та видано їм свідоцтво про право власності на житло (а. с. 8-9).

Наведені обставини дають підстави зробити висновок про те, що приватизація квартири позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_3, у якій вони постійно проживали, була проведена через уповноважений на те орган та за їх спільною згодою, як це передбачено ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності з вимогами ст. 308ЦПК України, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді