Рішення № 6541231, 28.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2009 р. Справа № 57/224-09

вх. № 7130/3-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Таран Н.О., дов. від 01.09.2009 р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Український мобільний зв"язок" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соняшник", смт. Кегичівка

про стягнення 36426,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв’язок” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Соняшник” заборгованості в сумі 36426 грн. 00 коп., з яких 14441,02 грн. – заборгованість за надані послуги мобільного зв'язку; 1061,00 грн. - збір до Пенсійного фонду України, 20923,98 грн. - договірних санкцій, а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 вересня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23 вересня 2009 року об 11:40 год

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2009 року задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 14 жовтня 2009 року об 11:40 год.

Через канцелярію суду відповідачем надано відзив на позов (вх. № 12614), в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 12262,78 грн., в решті вимог просить суд відмовити, посилаючись на безпідставне нарахування позивачем заборгованості після відключення мобільного зв’язку. Окрім того, заявив, що позивачем пропущено строк позовної давності для нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 14 жовтня 2009 року представник відповідача підтримав викладені у відзиві доводи.

У судовому засіданні 14 жовтня 2009 року оголошувалась перерва до 23 жовтня 2009 року об 11:40.

У судовому засіданні 23 жовтня 2009 року оголошувалась перерва до 28 жовтня о 09:30 год.

28 жовтня 2009 року судове засідання було продовжено.

Позивач у призначеному судовому засіданні 28 жовтня 2009 року позов підтримував та просив суд його задовольнити. Окрім того, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнив, що з дати відключення мобільного зв’язку (26.07.2008 р.) відповідачу нарахувались штрафні санкції, а тому із заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 36426,00 грн., сума простроченої заборгованості за надані послуги мобільного зв'язку складає 11392,32 грн.; збір до Пенсійного фонду України складає 870,46 грн; договірні санкції складають 24163,22 грн.

Розглянувши надану заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні 28 жовтня 2009 року не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 12 жовтня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладено наступні договори про надання послуг мобільного зв'язку: №2366424 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №3436708 від 18.09.07; №3729095 від 30.07.05 ; №3729111 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №3436709 від 18.09.07; №2513745 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №2224942 від 25.10.05; №2955786 від 24.07.06 та додаткова угода до нього №3136075 від 06.04.07;№3816050 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436703 від 18.09.07; №3844159 від 02.10.07 та додаткова угода до нього №3844159 від 02.10.07;№2366403 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №2820096 від 11.10.06; №2955769 від 24.07.06 та додаткова угода до нього №2774236 від 13.09.06; №3816052 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436705 від 18.09.07;2955798 від 24.07.05; №3816035 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436688 від 18.09.07; №3112665 від 12.10.06 та додаткова угода до нього №2823310 від 12.10.08; №3910158 від 08.11.07 та додаткова угода до нього №3523033 від 06.11.07;№2469464 від 28.09.05 та додаткова угода до нього №2774193 від 13.09.06; №2955754 від 24.07.06 та додаткова угода до нього №2997789 від 11.01.07; №3816048 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436706 від 16.09.07,№3816044 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3473698 від 18.09.07; №2342875 від 18.07.05 та додаткова угода до нього №2698877 від 24.07.06,№3054749 від 13.09.06 та додаткова угода до нього №2774131 від 13.09.06; №3109373 від 11.10.06 та додаткова угода до нього №2820066 від 11.10.06;3816046 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436700 від 18.09.07.

(Далі по тексту - договори про надання послуг мобільного зв’язку)

Відповідачу було надано особовий рахунок №1.11238803

Згідно з договорами та додатковими угодами, укладеними відповідно до договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги мобільного зв'язку відповідно до Правил користування мережами мобільного зв'язку UМС та Тарифів позивача (п. 1.1, п.3 договорів), а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг за тарифами позивача, які є невід'ємною частиною договорів в строк до 15 числа місяця (п. 2.4.2, 3.3 договорів), наступного за розрахунковим. Також, сторони домовились, що кількість та вартість наданих послуг у розрахунковому періоді, визначається у відповідності до показників належних позивачу засобів виміру (п.3.5 договорів).

Пунктом 1.1. додаткових угод до договорів про надання послуг мобільного зв’язку, сторонами встановлено кількість днів (365,548,730), протягом яких починаючи з дати їх, абонент (відповідач) не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, а надання послуг, передбачених основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цією додатковою угодою. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за основним договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою UМС з підстав, обумовлених основним договором, або за заявою абонента в період строку, встановленого цим пунктом, період дії додаткової угоди продовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено.

Як вказує позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 11392,32 грн. за надані послуги мобільного зв'язку; 870,46 грн. - збору до Пенсійного фонду України та 24163,22 грн. договірних санкцій, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін прийняті послуги за договорами та додатковими угодами до них не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати наданих послуг за наступними договорами: №2366424 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №3436708 від 18.09.07,№3729095 від 30.07.05 ,№3729111 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №3436709 від 18.09.07,№2513745 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №2224942 від 25.10.05,№2955786 від 24.07.06 та додаткова угода до нього №3136075 від 06.04.07,№3816050 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436703 від 18.09.07,№3844159 від 02.10.07 та додаткова угода до нього №3844159 від 02.10.07,№2366403 від 30.07.05 та додаткова угода до нього №2820096 від 11.10.06,№2955769 від 24.07.06 та додаткова угода до нього №2774236 від 13.09.06,№3816052 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436705 від 18.09.07,№2955798 від 24.07.05 ,№3816035 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436688 від 18.09.07,№3112665 від 12.10.06 та додаткова угода до нього №2823310 від 12.10.08,№3910158 від 08.11.07 та додаткова угода до нього №3523033 від 06.11.07,№2469464 від 28.09.05 та додаткова угода до нього №2774193 від 13.09.06,№2955754 від 24.07.06 та додаткова угода до нього №2997789 від 11.01.07,№3816048 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436706 від 16.09.07,№3816044 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3473698 від 18.09.07,№2342875 від 18.07.05 та додаткова угода до нього №2698877 від 24.07.06,№3054749 від 13.09.06 та додаткова угода до нього №2774131 від 13.09.06,№3109373 від 11.10.06 та додаткова угода до нього №2820066 від 11.10.06,№3816046 від 18.09.07 та додаткова угода до нього №3436700 від 18.09.07.

          Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 870,46 грн., яка нарахована позивачем відповідно до п.11 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" та підтверджується копією звіту про баланс з особистого рахунку відповідача, матеріалами справи.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнав заявлену заборгованість за послуги зв’язку та по сплаті збору до Пенсійного фонду України та не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за надані послуги, або документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11392,32 грн. - сума простроченої заборгованості за надані послуги мобільного зв'язку; 870,46 грн. - збору до Пенсійного фонду України є обґрунтованою, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1.3 додаткових угод до договорів, забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед UМС не відмовлятись від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст.546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1. додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання UМС своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2. основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на корить UMC договірної санкції за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

За наданими розрахунками позивача, у відповідача перед позивачем склалась заборгованість по сплаті договірної санкції в сумі 24163,22 грн.

Як свідчать надані позивачем документи, станом на 26.07.2008 року дії договорів про наданні послуг припинена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки строк позовної давності станом на 03.09.2009р. (дата подачі позовної заяви) щодо нарахування 24163,22 грн. штрафних санкцій з 27.07.2008 року р. сплив (договори припинили дію 26.07.2008 р.) і відповідач заявив про строк позовної давності щодо нарахування штрафу, тому суд вважає вимога позивача щодо стягнення 24163,22 грн. є штрафу такою, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 232, 257, 258, 267, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Соняшник” (ідент. код 32535646, адреса: 64003, Харківська обл., смт. Кечигівка,вул.1 травня, буд. 1-Б, рахунок №26001301000076 в Полтавській філії АКБ „Марія”,МФО 351876) на користь Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,15, п/р 26008526 в Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335, код ЗКПО 14333937) 11392,32 грн. прострочена заборгованість за надані послуги мобільного зв'язку; 870,46 грн. - збір до Пенсійного фонду України, 122,63 грн. держмита та 73,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 30.10.2009 року

справа № 57/224-09