Ухвала суду № 65411674, 14.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1547/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Лук'янчук О.В. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Марконі" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002482202, 0002472202, 0002461303 від 03.03.2016 року, №0000484100 від 16.05.2016 р., №000021492 від 21.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки викладені в акті перевірки, за якими винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позовні вимоги ТОВ "Марконі" задоволено, суд визнав протиправними та скасував оспорювані податкові повідомлення-рішення. Також, судом присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ сплачений судовий збір в сумі 24636,71 грн., та 7803,64 грн. за рахунок бюджетних асигнувань СДПІ.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ "Марконі" у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом у період з 28 грудня 2015 року по 09 лютого 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Марконі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 16.02.2016 № 79/14-03-22-02/31883013.

За висновками зазначеного акту ТОВ "Марконі" порушено:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п 138.4, пп. 138.8.5, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 963602 грн., в т.ч. по періодам: за 2013 рік на суму 223774 грн.;за 2014 рік на суму 747 239 грн.

- п.198.3, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 294458 грн., в т.ч. по періодам: вересень 2013 року на суму 858 грн.; жовтень 2013 року на суму 11784 грн.; листопад 2013 року на суму 72709 грн.; грудень 2013 року на суму 153000 грн.; січень 2014 року на суму 36894 грн.; за квітень 2014 року на суму 5933 грн.; за травень 2014 року на суму 4813 грн.; за червень 2014 року на суму 8359 грн.; за вересень 2014 року на суму 42 грн.; за листопад 2014 року на суму 33 грн.; за грудень 2014 року на суму 33 грн.;

- п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів, зазначених у п. 160.2 ст.160 цього Кодексу за ставкою у розмірі 15 відсотків з джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів у терміни визначені п. 160.2 ст.160 ПК України;

- пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині не включення до "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (ф.І-ДФ) за І квартал 2014 року.

Надані ТОВ "Маркорні" до акту перевірки заперечення, листом ДПІ від 29.02.2016 №618/10/14-03-22-02-31 залишені без задоволення.

На підставі зазначеного акту 03 березня 2016 року було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002492202, яким за порушення за порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 294458 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 147229 грн.;

- №0002482202, яким за порушення за порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п 138.4, пп. 138.8.5, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 963602,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 481801,00 грн.;

- №0002472202, яким за порушення за порушення п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземниї юридичних осіб на 10547,38 грн. за штрафними санкціями;

- №0002461303, яким за порушення за порушення пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 510 грн. за штрафними санкціями;

- №0000484100, яким за порушення за порушення п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземниї юридичних осіб на 1764,43 грн. за штрафними санкціями;

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, 22 липня 2016 року ТОВ "Марконі" отримало рішення про результати розгляду скарг від 20.07.2016 №15607/6/99-99-11-01-01-25, яким Товариству було частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0002492202 від 03.03.2016 року в частині зменшення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ЮГЕР" та у відповідній частині штрафні санкції (сума ПДВ 5891 за квітень 2014 та 2983,00 за червень 2014, штрафні санкції в розмірі 4437,00), а в іншій частині оскаржувальні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

З урахуванням зазначеного результату розгляду скарги, ДПІ винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0000214902 на суму 285584,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 142792,00 грн. штрафної санкції.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеністю суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятих рішень.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правомірним та зазначає, що судом повно і правильно встановлено обставини справи, вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ "МАРКОНІ" вимог п. 198.3. ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, з урахуванням рішення про результати розгляду скарг від 20.07.2016 №15607/6/99-99-11-01-01-25, на загальну суму 285584,00 грн., грунтується на тому, що під час проведення перевірки не встановлено фактичності, реальності придбання та використання в господарській діяльності дизпалива та послуг отриманих від контрагентів у перевіряємий період.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані за реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

При цьому, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіряємий період мав господарські правовідносини з контрагентами-постачальниками: ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР", TOB "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ", ТОВ "Трейд-МАРКЕТ БМ", ТОВ "ТД "ОРЛАН", ТОВ "ЮГ-СПЕЦСЕРВИС".

На підтвердження реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивачем надано до суду договори, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, видаткові накладні, сертифікати відповідності на паливо, паспорти на паливо, копії приймально-здавального актів на послуги пожежної машини при бункеруванні, Свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (Тес-ЮГ-Бункер), накладні - вимоги на внутрішнє переміщення палива (склад-буксир), теплотехнічні звіти по буксирам, щомісячні паливні звіти по буксирам (надходження, використання палива, залишки), акти на списання ТМЦ (палива) щомісячні, щомісячні інвентаризаційні описи залишків палива, копії листів допуску для ввезення палива в порти (місце базування буксирів).

По ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР" додатково було надано - картка по рахунку 631, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (2 шт), свідоцтво про перевірку автоцистерни, договір, реєстри щодо виданих довіреностей, копії видаткових накладних та відомостей на відпуск нафтопродуктів в кількості 21 аркуша (оригінали вже знаходяться у Вас на перевірці), копії видаткових накладних , ТТН, паспортів на паливо та сертифікати відповідності в кількості 24 аркуша (оригінали вже знаходяться у Вас на перевірці), лист про надання копій разових перепусток та заявок на заїзд на території ТОВ "МСП НІКА-ТЕРА" для бункерування буксирів в кількості 7 листів.

По ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ" додатково було надано - картка по рахунку 631, реєстри щодо виданих довіреностей, копії видаткових накладних , ТТН, паспортів на паливо, сертифікати відповідності, розклади палива по суднам, приймально -здавальні акти в кількості 23 аркуші; лист про надання про надання перепусток, копій матеріальних перепусток, разових перепусток на заїзд на території МФ ДП "АМПУ" для бункерування буксирів в кількості 8 листів.

По ТОВ "Трейд-МАРКЕТ БМ" додатково було надано - картка по рахунку 631, договір, видаткові накладні 2шт, акт приймання-передачи на ремонт, акт установки - 19 аркушів, реєстри щодо виданих довіреностей.

По "ТД "ОРЛАН" додатково було надано - картка по рахунку 631, договір, видаткові накладні 2шт, акт виконаних робіт, акт приймання судна з ремонту, акт установки у кількості 15 аркушів.

Таким чином, факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами у перевіряємий період підтверджується вищезазначеними документами, оцінка яким була надана з дотриманням положень статті 86 КАС України.

Також встановлено, що контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що діючий ПК України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідно до матеріалів справи, та як було встановлено судом, контролюючим органом під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагентів. Включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також, відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки не були досліджені первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності. Це мало місце у зв'язку з недотриманням відповідачем виду перевірки, яку передбачав пункт 201.10 статті 201 ПК України.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно положень частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Податковим органом, під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000249220203 від 03.03.2016 року.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 03.03.20116 року №0002482202 став висновок податкового органу про порушення ТОВ "Марконі" вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2, п 138.4, пп. 138.8.5, п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 963602 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 5287913 грн., в тому числі: у сумі 1362977 грн., в т.ч. за 2013 рік у сумі 1177759 грн., за 2014 рік у сумі 185217 грн. з причини завищення собівартості виконаних робіт/ послуг (завищено витрати), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до витрат вартості дизпалива, МБШ та послуг, отриманих від ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ", ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР", ТОВ "ЮГ-СПЕЦСЕРВИС", по яких ДПІ начебто не встановлено їх фактичності, реальність придбання та використання в господарській діяльності; у сумі 3924937 грн. за 2014 рік - з причини завищення собівартості виконаних робіт/ послуг (завищено витрати), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в частині, на думку ДПІ, зайвого включення витрат на оренду (бербоут - чартер) буксиру "CAPTAIN MICHALIS", в період з березня по вересень 2014 року, коли буксир перебував на капітальному ремонті і фактично не надавав послуг.

Відносно завищення витрат на суму 1362977 грн. в акті перевірки підставою для не визнання витрат в якості собівартості реалізованих товарів, по придбаних у вище контрагентів-постачальників ТОВ "ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ", ТОВ "ТЕС ЮГ БУНКЕР", ТОВ "ЮГ-СПЕЦСЕРВИС" товарів є посилання на податкову інформацію, отриману від інших ДПІ по кожному з контрагентів позивача.

Однак, з урахуванням наведеного вище, вказані вище підстави - податкова інформація з актів, для невизнання собівартості реалізованих робіт у сумі 1362977 грн., які використовувалися при складанні акту перевірки ТОВ "МАРКОНІ", не належать до первинних документів та до обґрунтованої податкової інформації, тому висновок перевірки про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "МАРКОНІ" та зазначеними вище контрагентами-постачальниками є безпідставним.

Щодо завищення витрат на суму 3924937 грн, то як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, ДПІ встановило завищення собівартості виконаних робіт/послуг (завищено витрати), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в частині, яка, на думку ДПІ, зайво включена відносно витрат на оренду (бербоут - чартер) буксиру "CAPTAIN MICHALIS", в період з березня по вересень 2014 року, коли буксир перебував на капітальному ремонті і фактично не надавав послуг.

Так, пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1., та пукту 138.6 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (далі - П(с)БО 16) встановлено, що, до загальновиробничих витрат включаються, зокрема: Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо). Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду них засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо). Витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими асами та якістю продукції, робіт, послуг). Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв (тощо).

Пунктом 16 П(с)БО 16 визначено, що загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат до) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Зокрема, п. 7 П(с)БО 16 визначено, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Отже, якщо судно знаходиться в ремонті, то всі загальновиробничі витрати на його утримання (заробітна плата, внески до соцфондів, інші витрати на утримання тощо визнаються в складі витрат, тобто включатимуться до складу витрат у тому звітному (податковому) періоді, у якому вони виникли, без залежності від визнання доходів.

Відповідно до пункту 138.10. статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Одночасно, згідно підпункту 138.12.2. пункту 138.12. статті 138 ПК Ураїни, до складу інших витрат, у тому числі включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

В свою чергу, розділом III ПК України не визначено обмеження щодо включення до складу витрат, понесених підприємством загальновиробничих витрат, в той час, коли саме конкретним судном, яке знаходилося в ремонті, підприємство не отримувало доходи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилкове визначення контролюючим органом "зайвих витрат", який здійснено шляхом співставлення отриманих доходів ТОВ "Марконі" з надання послуг м/б "Капитан Михалис", з понесеними витратами по утриманню м/б "Капитан Михалис", оскільки це не передбачено нормами ПК України.

Щодо висновків про несвоєчасне перерахування податку з доходів, зазначених у п. 160.2 ст. 160 ПК України з джерела виплати таких доходів та винесення податкових повідомлень-рішень №0002472202 та №0000484100 про нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України за нездійснення перерахування до бюджету нарахованих сум під час такої виплати.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що відповідальність за правопорушення, яке передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25, 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Колегія суддів вважає такий висновок правильним виходячи з наступного.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

При цьому згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

У випадку, коли платник податків, в тому числі і податковий агент, не сплачує (не перераховує) податки, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, до такого платника застосовується відповідальність, встановлена за порушення, передбаченого статтею 127 ПК України. При чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказана правова позиція також міститься в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2016 року.

Тому, враховуючи те, що Податковим органом в акті перевірки було встановлено порушення у вигляді несвоєчасного перерахування податку з доходу нерезидентів, у податкового органу не було правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення, передбачене пунктом 127.1 статті 127 ПК України.

Висновки контролюючого органу про не включення до "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку з сум утриманого з них податку" (ф.І-ДФ) за І квартал 2014 та винесення податкового повідомлення-рішення №0002461303, ґрунтуються на тому, що ТОВ "Марконі" порушено пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині не включення до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого і сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (ф.І-ДФ) за І квартал 2013 року, суми доходу перерахованого TOB "Марконі" 06.03.2014 року громадянину ОСОБА_1 за придбаний у нього автомобіль.

Згідно підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений р. ІУ ПК України. до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність органам контролюючим та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 тар. IV ПК України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Також, відповідно до пункту 173.3 статті 173 ПК України у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

В свою чергу, пунктом 173.2. статті 173 ПК України передбачено, як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля не підлягає оподаткуванню. Внаслідок чого, ТОВ "Марконі" з суми доходу перерахованого 06 березня 2014 року громадянину ОСОБА_1 за придбаний у нього автомобіль й не нарахувала вказаний податок.

В акті перевірки вказано, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу ТОВ "Марконі" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 порушень не встановлено.

З аналізу вищенаведених положень ПК України вбачається, що ТОВ "Марконі" не має законодавчих підстав для утримання податку з доходу, виплаченого фізичній особі - ОСОБА_1 за проданий ним один автомобіль.

Таким чином, при виплаті доходів громадянину ОСОБА_1 за придбаний у нього автомобіль Товариство не виступало в якості податкового агента і, як наслідок, не зобов'язано було утримувати податок з доходів фізичних осіб, а отже, в податковому розрахунку по формі 1-ДФ за І квартал 2014 року не зобов'язано було відображати вказані доходи. Тобто, у ДПІ відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн.

Крім того, застосування відповідно до пункту 119.2 статті 119 ПК України штрафу в сумі 510 грн. передбачено лише за подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку. Однак, не включення до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь фізичної особи, не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань TOB "Марконі", тому застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. є прямим порушенням діючого законодавства.

Отже, висновок ДПІ про порушення позивачем підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України за вищевказаних обставин, є необґрунтованим, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, скасовуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, вірно встановив фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин і обґрунтовано застосував норми матеріального права для їх вирішення. Порушень норм процесуального закону при цьому не допущено.

Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними запереченням до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39554010) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 7097 (сім тисяч дев'ятсот сім) грн. 31 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 березня 2017 року.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: О.В. Лук'янчук

І.Г. Ступакова