Рішення № 6541129, 29.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2009 р.Справа № 18/96-1728 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу:

за позовом Навчально - виробничого підприємства "Міраж МЛО" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України, вул. Д. Апостола, 10, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький консервний завод", вул. Галицька, 157, м. Бучач, Тернопільська область

про cтягнення 359 398,58 грн. заборгованості, з яких: 281 000 грн. основного боргу, 12 999,34 грн. пені, 51 857,23 грн. інфляційних нарахувань, 13 542,01 грн. 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: Заболотний Л.В. –директор.

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Навчально - виробниче підприємство "Міраж МЛО" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький консервний завод" про стягнення заборгованості в сумі 359 398,58 грн. заборгованості, з яких: 281 000 грн. основного боргу, 12 999,34 грн. пені, 51 857,23 грн. інфляційних нарахувань, 13 542,01 грн. 3% річних (із врахуванням заяви № 206 від 23.09.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог).

29.10.2009 р. позивач зменшив розмір позовних вимог на 30 000 грн. мотивуючи це тим, що відповідач частково сплатив борг, що підтверджується випискою з особового рахунку від 06.10.2009 р. про сплату відповідачем 30 000 грн.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Беручи до уваги дану норму Господарського процесуального кодексу України предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 329 398,58 грн. заборгованості, з яких: 251 000 грн. основного боргу, 12 999,34 грн. пені, 51 857,23 грн. інфляційних нарахувань, 13 542,01 грн. 3% річних

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з врахуванням поданої заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов’язання за договором куплі-продажу № 15/01-08 від 15.01.2008 р. виконав не належним чином, не провів оплату за повернутий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у заявленій сумі.

В підтвердження викладеного додає договір купівлі –продажу № 15/01-08 від 15.01.2008 р., накладну № 1 від 12.02.2008 р., експертний висновок № 6/10 від 25.02.2008 р., лист № 41 від 17.04.2008 р., претензію № 45 від 06.05.2008 р. та докази її надіслання, виписки з особового рахунку, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2009 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 24.09.2009 р. та 15.10.2009 р. У судовому засіданні 15.10.2009 р. судом оголошувалась перерва в межах встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору до 29.10.2009 р. 15:10 год., у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.10.2009 р. заборгованість визнав та усно зазначив, що відповідач готовий протягом 15 календарних днів погасити заявлену позивачем заборгованість, для чого просив відкласти розгляд справи. Відзиву на позов не подано.

В судове засідання 29.10.2009 р. докази сплати заборгованості відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

15.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацький консервний завод", надалі –продавець, та Навчально - виробничим підприємством "Міраж МЛО", надалі –покупець, був укладений договір купівлі –продажу № 15/01-08, предметом якого є купівля –продаж покупцем продукції продавця. Зокрема, продавець зобов’язується продати покупцю, а покупець зобов’язується прийняти консерви м’ясні М’ясо тушковане Яловичина 525 гр. першого ґатунку ДСТУ 4450:2005, надалі товар, по ціні 12,00 грн. з ПДВ за одну фізичну банку.

Покупець оплачує за товар шляхом перерахування коштів на р/р у вигляді попередньої оплати (п. 1.4. договору).

Позивач, на виконання умов договору, перерахував на рахунок відповідача 336 000 грн., як попередню оплату за товар, що підтверджується банківськими виписками від 24.01.2008 р., 04.02.2008 р., 05.02.2008 р.

Продавець, згідно накладної № 1 від 12.02.2008 р. поставив товар на загальну суму 336 000 грн. Даний товар не відповідав вимогам ДСТУ 4450:2005, по органолептичних та фізико-хімічних показниках, що підтверджується експертним висновком № 6/10 від 25.02.2008 р., а тому був повернутий продавцю, про що його було повідомлено листом № 41 від 17.04.2008 р.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору купівлі –продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 673. Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (ст. 678 Цивільного кодексу України).

06.05.2008 р. на адресу відповідача була надіслана претензія № 45 про повернення 336 000 грн., як попередньої оплати за товар згідно договору купівлі –продажу № 15/01-08 від 15.01.2008 р.

Відповідачем повернення зазначеної суми проведено частково, у загальному розмірі 85 000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 207 від 22.09.2009 р. та № 206 від 21.09.2009 р. та виписками з банківського рахунку від 22.09.2009 р. та 06.10.2009 р.

Оскільки доказів підтвердження сплати відповідачем рещти суми боргу суду не подані, відтак позовні вимоги в частині стягнення 251 000 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нарахована пеня в розмірі 12 999,34 грн. за період з 14.09.2008 р. по 11.11.2008 р.

Ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як видно з умов договору № 15/01-08 від 15.01.2008 р. сторони даного договору у ньому сплату пені за порушення зобов’язань продавцем не встановили, тому відповідно позов в цій частині заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 13 542,01 грн. за період з 12.05.2008 р. по 14.09.2009 р. та інфляційні нарахування за травень 2008 р. –вересень 2009 року в сумі 51 857,23 грн.

Розглянувши дані розрахунки, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та визнані відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький консервний завод" (вул. Галицька, 157, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31274482, р/р 26008300016601 АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 338857) на користь Навчально - виробничого підприємства "Міраж МЛО" Львівського обласного фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів Союзу організацій інвалідів України (вул. Д. Апостола, 10, м. Львів, ідентифікаційний код 30649947, р/р 26001010291980, МФО 325923):

-          251 000 (двісті п’ятдесят одну тисячу) грн. боргу;

-          51 857 (п’ятдесят одну тисячу вісімсот п’ятдесят сім) грн. 23 коп. інфляційних нарахувань;

-          13 542 (тринадцять тисяч п’ятсот сорок дві) грн. 01 коп. три проценти річних.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький консервний завод" (вул. Галицька, 157, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31274482, р/р 26008300016601 АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 338857) в дохід державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 3 163 (три тисячі сто шістдесят три) грн. 99 коп. державного мита.

4.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучацький консервний завод" (вул. Галицька, 157, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31274482, р/р 26008300016601 АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 338857) в дохід державного бюджету України на р/р 31214259700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 12 999,34 грн. – відмовити.

6.          Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –03.11.2009 р., через місцевий господарський суд.

Суддя