Рішення № 6541106, 03.11.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2009 р.Справа № 10/84-1810 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферозіт-Альфа“, с. Солонка, вул. Людкевича, 40 Пустомитівського району Львівської області ( поштова адреса: м. Львів, а/с 10880 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнес-Ко“, м. Тернопіль, вул. Стуса, 1

          За участю представників:

позивача: Януся В.С. –регіонального менеджера відділу збуту ТзОВ " Ферозіт-Альфа " , довіреність № 346 від 16.10.2009 року

відповідача: не прибув

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

          Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ферозіт-Альфа“, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Юнес-Ко“, м. Тернопіль –3225,53 грн., з яких 2564,40 грн. основного боргу; 92,32 грн. інфляційні втрати; 310,26 грн. пеня; 258,55 грн. - 20% річних; відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на дію договору поставки товарів, укладеного між сторонами 11 квітня 2007 року, накладні на відпущення товару.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2009 року судове засідання призначене о 15 год. 20 хвилин 20 жовтня 2009 року.

У зв’язку з неприбуттям у судове засідання 20.10.2009 року представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 16 год. 15 хв. 03 листопада 2009 року в порядку статті 77 ГПК України.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав , заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання 03.11.2009 року повторно не прибув, хоча був повідомлений про судове слухання у встановленому порядку, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов’язковою , надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Позивач по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ферозіт-Альфа“, місцезнаходження якого с. Солонка, вул. Людкевича, 40 Пустомитівський район Львівської області, зареєстроване у встановленому законом порядку Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області 03.09.1999 року, що підтверджується Довідкою Львівського обласного управління статистики, ідентифікаційний код 305433304, і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферозіт-Альфа“ , с. Солонка Пустомитівського району Львівської області (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Юнес-Ко “ м. Тернопіль ( Покупець) було укладено Договір на поставки товарів №2/04/07Т.

Згідно умов договору Постачальник зобов’язується постачати і передавати у власність Покупцю будівельні матеріали (Товар), а Покупець зобов’язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 3. Договору сторони встановили, що Накладні мають силу Протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між Сторонами, вони мають також силу додатків до даного Договору.

Форма оплати: протягом 30 календарних днів від дати отримання Товару уповноваженою особою Покупця (п. 11 Договору). Перехід права власності на Товар відбувається в момент підписання Накладної (п. 12 Договору).

Постачальник виконав своє зобов’язання згідно Договору поставки товару, а саме здійснив відвантаження Товару на загальну суму 9058,99 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № ТРН-ТН/000394 від 11.04.2007р. на суму 3581,00 грн.; № ТРН-ТН/000395 від 11.04.2007р. на суму 2774,75 грн. та № ТРН-ТН/000998 від 19.07.2007р. на суму 2443,24 грн. ( знаходяться в матеріалах справи ).

Товар був прийнятий Покупцем, через уповноважену особу –Кузика Володимира Володимировича, який діяв на підставі довіреності серії ЯЛВ № 669975 від 30.07.2007 року.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Матеріали справи підтверджують, що позивач у справі поставив товариству з обмеженою відповідальністю “Юнес-Ко“, м. Тернопіль товар, однак останній не виконав умов договору і здійснив оплату в сумі 6494,59 грн.

Станом на 14 вересня 2009 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Ферозіт-Альфа»становить 2564,40 грн.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором на поставки товарів №02/04/07Т від 11.04.2007 року, накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення боргу на суму 2564,40 грн. підтверджені документально та підлягають до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Пунктом 14 Договору передбачили, що при несвоєчасному виконанні взятих на себе за даними Договором зобов’язань (п.11 Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення включаючи день оплати, двадцять процентів річних з простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочки.

          Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання, відповідачем по справі товариством з обмеженою відповідальністю “Юнес-Ко“ своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Позивач по справі представив суду розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, який приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 92,32 грн. ( інфляційна сума ) підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена та підтверджена документально.

          Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою ( стаття 546 ЦК ).

          Неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

          Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України –відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

          При таких обставинах справи судом приймається посилання позивача про те, що у нього є правові підстави для стягнення пені та двадцять процентів річних.

          Згідно представленого розрахунку позивача розмір нарахованої пені та двадцять процентів річних становить 310,26 грн. ( пеня ) та 258,55 грн. –20% річних.

          З огляду на наведене суд встановив, що позовні вимоги в загальній сумі 3225,53 грн. заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юнес-Ко“, м. Тернопіль, вул. Стуса, 1, ідентифікаційний код 331276707 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ферозіт-Альфа“, с. Солонка, вул. Людкевича, 40 Пустомитівського району Львівської області, ідентифікаційний код 30543304 –2564,40 грн. боргу; 92,32 грн. індекс інфляції; 310,26 грн. пені; 258,55 грн. двадцять проценти річних; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита; 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак