Ухвала суду № 65410936, 15.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

БолотоваЄ.В.

при секретарі Горак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІПЕК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання речового права на об'єкт нерухомого майна, за апеляційною скаргою Венської ОксаниОлександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року,

у с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ГІПЕК»; третя особа: ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання речового права на об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року, третю особу, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», переведено в статус співвідповідача (а.с.34-35 - журнал с/з).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені, визнано за позивачкою майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок) (а.с.78-80 - рішення суду першої інстанції).

В апеляційній скарзі Венська О.О. просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги остання зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не дотримано правил підсудності судової справи, так як ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року по справі №502-4/2325-2012 порушено провадження про банкрутство відносно ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», відповідно до якої внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак справи у таких спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тобто дана справа була підвідомча Господарському суду Київської області.

_______

Справа № 761/9951/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/787/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Крім того, судом не дотримано норм матеріального та процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про час, місце та дату судової справи, у зв'язку з чим ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» не брало участі в судових засіданнях по незалежним від нього причинам.

Також, судом повно і всебічно не з'ясовано обставини спірних правовідносин по «Договору о совместной деятельности по долевому участию в строительстве многоквартирного жилого дома в форме простого товарищества от 02.11.2004 года №3796/322-200».

Крім того, з оскаржуваного рішення суду є незрозумілим процесуальний статус ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД».

В суді апеляційної інстанції, представник ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» - Кравченко О.М., доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу відхилити.

Представник ТОВ «Гіпек» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи, 24 жовтня 2001 року між ТОВ «ГІПЕК» та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу АДРЕСА_1 за №0991/241-252.

Відповідно до п. 4.3.2 укладеного договору між відповідачем 1 та відповідачем 2, останній отримав право залучати кошти юридичних і фізичних осіб для інвестування будівництва.

02 листопада 2004 року між позивачкою та відповідачем 2 було укладено договір, відповідно до п. 3.2. якого після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, загальною проектною площею 76,4 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. договору, позивачка зобов'язувалась внести грошові кошти (пай) у розмірі еквівалентному 141 530 доларів США у гривнях за курсом НБУ на момент сплати поетапно.

За умови виконання позивачкою зобов'язань зазначених у п. 3.1. договору, остання повністю придбаває право на пайову (дольову) участь у будівництві, а відповідач 2 втрачає право розпоряджатись часткою пайовика, інакше, як в інтересах і за згодою позивачки (п. 3.7 договору).

Достатніми підставами для підтвердження права на пайову участь позивачки є: цей договір і документи, що підтверджують внесення паю у повному обсязі (п. 3.8 договору).

За умовами п. 3.4. договору запланований строк закінчення будівництва і здавання об'єкта - 2 квартал 2005року.

Додатковою угодою до договору №3796/322-200 від 29.11.2013 року сторони погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1, загальна площа - на 87,3 кв.м., та строку передачі спірної нерухомості - на 4 квартал 2013 року.

В ході розгляду справи встановлено, що свої зобов'язання за договором позивачка виконала в повному обсязі, шляхом внесення грошових коштів відповідно до п. 3.1. договору, що визнається відповідачем 2 та не заперечується відповідачем 1, а також підтверджується відповідною довідкою від 15.02.2014 року (а.с. 42) про проведення позивачкою повної оплати паю в розмірі 141 530 доларів США, що становить 751 028, 95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, якими визнано за позивачкою майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок), суд першої інстанції дійшов до висновку, що невизнання майнових прав позивачки з підстав невиконання в повному обсязі відповідачем 2 своїх зобов'язань перед відповідачем 1 за договором спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу АДРЕСА_1, не ґрунтується на жодних правових підставах та суттєво порушує законні права позивачки. Діями відповідача 1 порушені майнові права ОСОБА_2 на своєчасне отримання у власність нерухомого майна, за яке нею повністю сплачені кошти.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Згідно з ч. 2 ст. 190 ЦК України майнові права визнаються речовими правами.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 03 грудня 2013 року видано Сертифікат серії ІУ №165133371049 відповідності закінченого будівництвом об'єкта: «Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4- секційний будинок)», згідно якого замовником об'єкта є ТОВ «Гіпек».

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 грудня 2014 року № 630 новозбудованому житлово-громадському комплексу (1 черга будівництва, 4 секційний будинок) у Шевченківському районі м. Києва присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1.

Частина 3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 7 і 8 п. 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року № 868, у разі коли завершення будівництвом об'єкта містобудування та державна реєстрація прав на такий об'єкт за особами, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва, здійснюється після 1 січня 2013року, особа, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовник будівництва), після прийняття такого об'єкта в експлуатацію подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт до проведення реконструкції (у разі проведення реконструкції об'єкта нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася); затверджений такою особою перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування) об'єкта будівництва.

Документи, подані особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), після виготовлення електронних копій шляхом сканування та розміщення у Державному реєстрі прав, повертаються такій особі.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 02 жовтня 2013 р. у справі № 6-98цс13 висловив таку правову позицію - виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об'єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права пов'язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Вимоги ст. 4 ЦПК України стосовно того, що зазначені права та інтереси можуть захищатися лише способами, передбаченими законом або договором, призводять до відмови в захисті цих прав та інтересів у правовідносинах, для яких законом або договором не встановлено спосіб їх захисту.

Положення цих статей не узгоджуються зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, норми яких поширюються на всі без винятку правовідносини, що виникають у державі, загальними принципами ст. 3 ЦК України про право звернення до суду за захистом і не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України. За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11.

Таким чином, в даному випадку, ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом, обрала для себе такий, на її думку ефективний, спосіб захисту порушених прав, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Доводи та посилання апеляційної скаргищодо недотримання судом першої інстанції правил підсудності судової справи, є безпідставними, виходячи, зокрема, з норми нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яку не застосовують до справ про банкрутство, які порушені до набрання чинності новою редакцією цього Закону.

Щодо недотримання судом норм матеріального та процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про час, місце та дату судової справи, у зв'язку з чим ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» не брало участі в судових засіданнях по незалежним від нього причинам, також є безпідставними, оскільки внаслідок проведення АТО з 20 лютого 2014 року на території тимчасово окупованої території України, де зареєстрована ТОВ «Фірмі «Консоль ЛТД», відправлення судових повісток було неможливим, втім суд повідомляв про розгляд справи наявними можливостями - шляхом розміщення оголошення на офіційному загальнодержавному веб-порталі «Судова влада України», тобто такі доводи апеляційної скарги є такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, щодо процесуального статусу ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді справи за клопотанням представника позивача змінено процесуальний статус ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» на співвідповідача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга не містить ні переліку документів, ні обставин, які можуть поставити під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, а тому, з викладеного вбачається відсутність підстав, визначених ст.309 ЦПК України для скасування судового рішення. Ухвалене рішення суду є законним та обґрунтованим і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Венської Оксани Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

Є.В.Болотов