Ухвала суду № 65410935, 15.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3604/2017 Головуючий у суді першої інстанції - КоренюкА.М.

Унікальний номер справи № 753/18151/16-ц Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача Якуб Г.О.,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, отримує послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.07.2017, яка становить 11 681 грн. 26 коп., й складається із таких складових: за постачання гарячої води - 5 653 грн. 91 коп., 6 027 грн. 35 коп. - з централізованого опалення. Окрім того, втрати позивача від інфляції становлять1 906 грн. 47 коп., а також з відповідача підлягає стягненню 325 грн. 31 коп. - три відсотки річних, згідно вимог ст. 625 ЦПК України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.01.2017 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4на користь ТОВ«ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», 13 913 грн. 04 коп. - заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 378 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 15 291 грн. 04 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує на недоведеність та неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд не перевірив розмір та період заборгованості, а також не навів відповідні розрахунки. Також вважає, що відсутність підписаного договору не може бути підставою для стягнення боргу за житлово-комунальні послуги

Відповідач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились з судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користуючись житлово-комунальними послугами, не сплачував їх вартість, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, отримує послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок в частині вказаних посуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 01.07.2017, яка становить 11 681 грн. 26 коп.

Крім того, судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення 1 906 грн. 47 коп. - індексу інфляції та 325 грн. 31 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Законуобов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, п.п. 4. 7, 29 Правил наданню населенню послуг з газопостачання споживачі зобов'язані своєчасно планувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно загальної площі квартири, згідно Порядку, затвердженого постановоюкабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, а з 01.06.2011 згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.

Згідно п. 14 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року плата за використовування теплової та електричної енергії, газу та водопостачання і каналізацію та інші послуги власниками квартир, наймачами, орендарями вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.ст.7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цьогоЗакону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно дост. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Згідно ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.

Обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника і статтею 162 ЖК України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг, проте такі послуги відповідачу надавалися, а відповідач їх приймав та не оплачував.

Таким чином, відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

За період проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період щоденно надавались послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що призвело до утворення заборгованості за період з липня 2014 року по липень 2016 року в загальній сумі 11 681 грн. 26 коп., й складається із таких складових: за постачання гарячої води - 5 653 грн. 91 коп, 6 027 грн. 35 коп. - з централізованого опалення (а.с. 4-5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13-17, 18-22).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; централізоване опалення та електропостачання), з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, підлягає задоволенню.

Також, не є обґрунтованими доводи апелянта про не перевірку судом розміру заборгованості, оскільки розмір заборгованості узгоджується з наявними у справі доказами, які свідчать про нарахування та сплату відповідачем за житлово-комунальні послуги.

За таких підстав, коли судом встановлено, що з вини відповідача зобов'язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився вчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати платежів за спожиті житлово-комунальні послуги, висновок суду про стягнення з відповідача заборгованості , інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми, є законним і обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва