Ухвала суду № 65410574, 20.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.03.2017

Справа № 910/24269/16

Суддя Отрош І.М., розглянувши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України про визнання недійсним договору, визначення суми у розмірі 104994,05 грн. як відшкодування, зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту у справі

за позовом Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про стягнення 209606 грн. 47 коп.

Представники: без виклику

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” про стягнення 209606 грн. 47 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 (суддя Селівон А.М.) порушено провадження у справі № 910/24269/16, розгляд справи призначено на 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.03.2017.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу, справу № 910/24269/16 передано на розгляд судді Отрош. І.М.

Судове засідання, призначене на 14.03.2017, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 справу № 910/24269/16 прийнято до провадження; розгляд справи призначити на 31.03.2017.

16.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України про визнання недійсним договору, визначення суми у розмірі 104994,05 грн. як відшкодування, зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту на право постійного користування.

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку про прийняття зустрічного позову до розгляду в частині вимог про визнання недійсним договору, щодо необхідності повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту на право постійного користування та про відмову у прийнятті позовної заяви в частині вимог про визначення суми у розмірі 104994,05 грн. як відшкодування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до норм статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Суд зазначає, що взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: 1) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; 2) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за первісним позовом, Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України як балансотуримувач земельної ділянки площею 42593 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154, яка належить йому на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування серія ЯЯ №392773 від 25.05.2005, кадастровий номер 8000000000:79:122:0011, зазначив, що відповідач за первісним позовом як співвласник будівлі, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016 не сплатив позивачу відшкодування земельного податку в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 182411,75 грн. відшкодування земельного податку та 27194,72 грн. пені за прострочення платежу.

При цьому, щодо зустрічного позову в частині вимог про визнання недійсним договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016, суд зазначає, що дані вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладання договору 04.01.2016 позивач за зустрічним позовом не оформив право власності на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154, і фактично до моменту державної реєстрації права власності на такий об’єкт 08.02.2016 не мав право укладати ніяких договорів. Також відповідно до роз’яснення №19-26-0.5-20/2-17 від 20.01.2017 Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, ТОВ «Аралія» не включено до розрахунку нормативно-грошової оцінки, а отже, на думку позивача за зустрічним позовом, укладена угода щодо земельної ділянки підлягає визнанню недійсною в силу ст. 21 Земельного кодексу України. У зв’язку з наведеним позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016, укладений між Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”.

Судом встановлено, що первісний та зустрічний (в частині вимог про визнання недійсним договору) позови є взаємопов'язаними, оскільки задоволення зустрічного позову в цій частині виключатиме задоволення первісного позову, зустрічний позов подано до початку розгляду справи по суті, з огляду на що суд дійшов висновку щодо прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви в частині вимог про визнання недійсним договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016, укладеного між Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги за зустрічним позовом щодо зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн., позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що справедливою, чесною сумою компенсації податку за землю за 2016 рік, здійсненою позивачем за зустрічним позовом за користування частиною земельної ділянки відповідно до даних держгеокадастру, є сума коштів у розмірі 104994,05 грн., тоді-як позивачем за зустрічним позовом було сплачено відповідачу за зустрічним позовом 170000,00 грн., а тому сума переплати, за твердженням позивача за зустрічним позовом, складає 65005,95 грн., які останній і просить повернути.

Щодо вимог про скасування державного акту на право постійного користування серія ЯЯ №392773 від 25.05.2005, кадастровий номер 8000000000:79:122:0011 (за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154), позивач за зустрічним позовом як власник об’єкту нерухомого майна в корпусі Д за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154 зазначає, що відповідач за зустрічним позовом з моменту, коли власником об’єкту нерухомого майна, розміщеного на вказаній земельній ділянці, стала інша особа, відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України, повинен відмовитись від частини земельної ділянки на підставі ст.ст. 141, 142 цього Кодексу, однак дані вимоги ігноруються відповідачем за зустрічним позовом, чим створено перешкоди у задоволенні законних прав відповідача згідно зі ст.ст. 82, 93 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що первісний та зустрічний позови в частині зазначених вимог, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”, не є взаємно пов’язаними, оскільки не пов’язані предметом позову, та безпосередніми підставами, та в тому числі доказами, якими підтверджуються викладені обставини.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, предметом первісного позову є стягнення суми заборгованості відповідача за первісним позовом по сплаті (відшкодуванню) позивачу земельного податку на підставі укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016. Тобто, дослідженню підлягають обставини виникнення у відповідача за первісним обов’язку з відшкодування позивачу за первісним позовом земельного податку та обставини невиконання/неналежного виконання відповідачем обов’язку зі сплати такого податку відповідно до умов договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016.

Водночас, предметом зустрічного позову в частині вказаних вище вимог є повернення грошових коштів, які, за твердженням позивача за зустрічним позовом, ним надмірно сплачені, та скасування державного акту на право постійного користування у зв’язку з ігноруванням відповідачем за зустрічним позовом приписів ст.ст. 120, 141, 142 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, щодо вимог про повернення грошових коштів, суд зазначає, що з викладених у зустрічному позові обґрунтувань вбачається, що дані вимоги не заявлені як наслідки недійсності правочину (враховуючи позовну вимогу про визнання договору недійсним), на підставі якого вони були вчинені (договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016) в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України шляхом застосування реституції, а заявлені як вимоги про повернення відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутого відповідачем за зустрічним позовом майна (грошових коштів), яке відбулось поза межами дії договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016, оскільки, як зазначає позивач за зустрічним позовом, його обов’язок з відшкодування земельного податку не виникає з договору, який, на думку позивача за зустрічним позовом, є недійсним, а обмежується сумою 104994,05 грн., відповідно до здійсненого ним розрахунку.

Тобто, дослідженню в межах предмету вказаних вимог зустрічного позову підлягають обставини, які виникають з інших підстав, ніж ті, що заявлені у первісному позові, так як в межах первісного позову заявлено вимоги, що виникають з укладеного між сторонами договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016.

Суд наголошує на тому, що основною ознакою взаємопов’язаності первісного та зустрічного позовів є те, що задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Втім, враховуючи предмет і підстави первісного та зустрічного позовів, суд зазначає, що у випадку доведення обставин, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги (в розглядуваній частині вимог про повернення грошових коштів та скасування державного акту на право постійного користування), дані обставини не можуть спростовувати обставин, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що первісний позов Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” в частині вимог про зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту на право постійного користування ґрунтуються на різних підставах та доказах, а отже позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” в частині даних вимог не є зустрічним в розумінні ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відносно первісних вимог Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України.

Таким чином, заявлені зустрічні позовні вимоги (про зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту на право постійного користування) по суті є окремими вимогами, які не пов’язані з первісними позовними вимогами. При цьому, суд наголошує, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” не позбавлене можливості звернутись до суду з окремим позовом до суду із зазначеними вимогами.

Відповідно до п. 3.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 № 18, частиною першою статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК. Така заява не може повертатися судом з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки подання зустрічного позову не означає об'єднання вимог в одній позовній заяві.

За наведених обставин, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України в частині вимог про зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту на право постійного користування підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 60, п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України в частині вимог про визначення суми у розмірі 104994,05 грн. як відшкодування, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті вказаної зустрічної позовної заяви в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Так, звертаючись із зустрічною позовною заявою до суду в частині вимог про визначення суми у розмірі 104994,05 грн. як відшкодування, позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідач за зустрічним позовом, порушуючи вимоги чинного законодавства, не маючи Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складено додаток №1 до договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016 (розрахунок відшкодування податку на землю), тоді-як керівництвом ТОВ «Аралія МВ» були проведені додаткові консультації з фахівцями з земельних відносин, внаслідок чого ТОВ «Будгеопроект» було проведено обстеження земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 154 та виготовлено схему розмежування земельної ділянки, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом розраховує розмір відшкодування земельного податку, який, за розрахунком позивача за зустрічним позовом складає 104994,05 грн. За наведених обставин, позивач за зустрічним позовом просить суд визначити суму в розмірі 104994,05 грн. як відшкодування витрат по сплаті земельного податку на утримання частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:122:0011 за повний 2016 рік, Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, які категорії спорів підвідомчі господарським судам.

Суд зазначає, що способи захисту цивільних (господарських) прав, зокрема, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, які підвідомчі господарським судам, суд вирішує спір, який виник між сторонами, шляхом застосування способу захисту порушених/оспорюваних/невизнаних прав або законних інтересів позивача, з яким звертається позивач, формулюючи предмет позовних вимог.

Втім, суд зазначає, що викладені у прохальній частині зустрічної позовної заяви вимоги щодо визначення суми відшкодування зводяться до встановлення судом обставин щодо розміру зобов’язання у відповідному грошовому визначенні, якими позивач, однак, не формулює позовних вимог до відповідача.

Суд зазначає, що господарським судом вирішується спір у порядку позовного провадження, та господарський суд не наділений повноваженнями щодо встановлення юридичних фактів поза межами спору в порядку позовного провадження.

Юридичний факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору та вирішенні спору у позовному провадженні. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, з огляду на що вимога щодо встановлення факту не може бути самостійним предметом позову, а є елементом встановлення обставин справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана відповідачем зустрічна позовна заява в частині вимог про визначення суми в розмірі 104994,05 грн. як відшкодування витрат по сплаті земельного податку на утримання частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:122:0011 за повний 2016 рік є такою, що не підлягає розгляду у господарських судах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду у господарських судах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України в частині вимог про визначення суми в розмірі 104994,05 грн. як відшкодування витрат по сплаті земельного податку на утримання частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:122:0011 за повний 2016 рік.

Суд зазначає, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

За наведених обставин, у разі подання Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” клопотання про повернення суми судового збору за подання зустрічного позову, сплачена сума судового збору (у частині вимог за зустрічним позовом, які повернуто без розгляду та у прийнятті до розгляду яких відмовлено) підлягає поверненню платнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. 60, п. 1 ч. 1 ст. 62, п. 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України в частині вимог про визнання недійсним договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016, укладеного між Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”, для спільного розгляду з первісним позовом Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про стягнення 209606 грн. 47 коп.

2. Зобов’язати позивача за зустрічним позовом надати суду письмові обґрунтування підстав для визнання недійсним договору №1-В про розподіл видатків по утриманню земельної ділянки від 04.01.2016, укладеного між Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ”, з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

3. Зобов’язати відповідача за зустрічним позовом надати суду письмові пояснення щодо зустрічних позовних вимог та докази, що підтверджують викладені в них обставини.

4. Сторонам направити для участі в розгляді справи своїх повноважних представників.

5. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України в частині вимог про зобов’язання повернути кошти у розмірі 65005,95 грн. та скасування державного акту на право постійного користування повернути без розгляду.

6. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Аралія МВ” у прийнятті зустрічної позовної заяви до Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України в частині вимог про визначення суми в розмірі 104994,05 грн. як відшкодування витрат по сплаті земельного податку на утримання частини земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:122:0011 за повний 2016 рік.

Суддя І.М. Отрош

Розгляд справи призначити на 31.03.17 о 11:10 .