Постанова № 65410421, 14.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року Справа № 904/9962/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 3-254 від 15.02.2013 року

від відповідача: представник Вакуленко А.Л., довіреність № 3 від 10.01.2017 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 року у справі № 904/9962/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпро

до Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 250 596, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" про стягнення з останнього на свою користь пені у сумі 250 596, 63 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 року у справі № 904/9962/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 250 596, 63 грн. пені, 3 758, 95 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року у справі № 904/1300/16 з відповідача на користь позивача основного боргу за виконані позивачем роботи по демонтажу рекламних засобів за договором № б/н від 01.10.2015 року у сумі 654 000, 00 грн., 3% річних та інфляційних втрат, та, врахувавши, що прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати робіт, щодо якого вирішено спір у справі № 904/1300/16, в подальшому тривало, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача передбаченої договором пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2015 року по 26.10.2016 року, а відтак, і про задоволення позову.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Інвестиційно-інноваційний центр" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що місцевий господарський суд, розглядаючи справу, безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті пов'язаної з нею справи № 904/1300/16 за позовом Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору підряду від 01.10.2015 року. Також, за доводами відповідача, враховуючи положення частини шостої ст. 232 ГК України, позивач неправильно визначив період нарахування пені, оскільки початком періоду нарахування пені є 26.10.2015 року, а закінченням періоду нарахування пені - 26.03.2016 року. Відповідач вважає, що у зв'язку з порушенням 02.03.2016 року судом провадження у справі № 904/1300/16, перервався перебіг строку нарахування пені; отже, вірним періодом нарахування пені є період з 26.10.2015 року по 02.03.2016 року. Відповідач зазначає і про те, що щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені за визначений ним період на момент звернення позивача з позовом до суду у даній справі сплив однорічний строк позовної давності.

13.03.2017 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивоване тими обставинами, що під час слухання справи представниками відповідача виявлено елементи кримінального правопорушення позивача стосовно підробки документів відносно виконання договору підряду від 01.10.2015 року. У зв'язку з виявленням відповідного кримінального правопорушення відповідач звернувся з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення; на підставі заяви відповідача дані про кримінальне провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040640004975.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що рішення місцевого господарського суду від 20.04.2016 року у справі № 904/1300/16 на даний час переглянуте як в апеляційному, так і в касаційному порядку, та судами цих інстанцій залишене без змін. За доводами позивача, період нарахування пені ним визначено на підставі пункту 6.2. спірного договору підряду.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 21.02.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 14.03.2017 року.

У судовому засіданні 14.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Адміністративно - господарське підприємство" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору від 01 жовтня 2015 року, укладеного між сторонами, недійсним; про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 51 000, 00 грн. За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 904/1300/16.

У свою чергу, в межах даної справи Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом до Державного підприємства "Адміністративно - господарське підприємство" з вимогами, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з Державного підприємства "Адміністративно - господарське підприємство" на свою користь заборгованості у розмірі 846 012, 85 грн., з яких: основний борг у розмірі 661 085, 00 грн., пеня у розмірі 110 401, 20 грн., штраф у розмірі 46 275, 95 грн., 3% річних у розмірі 9 074, 07 грн., втрати від інфляції у розмірі 19 176, 63 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року у справі № 904/1300/16 (а.с. 24-28, т. 1):

первісний позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" грошові кошти у сумі 51 000, 00 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 378, 00 грн.;

в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору від 01 жовтня 2015 року відмовлено;

зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість у сумі 654 000, 00 грн., три відсотки річних у сумі 8 871, 25 грн., втрати від інфляції у сумі 19 176, 63 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 10 230, 72 грн.;

в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" про стягнення основного боргу, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у певному розмірі задоволені судом у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Адміністративно-господарське підприємство" своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт по демонтажу рекламних засобів, виконання яких підтверджується актами наданих послуг з демонтажу рекламних засобів № 1 від 16.10.2015 року та № 2 від 20.10.2015 року (а.с. 16, 20, т. 1), на підставі договору підряду № б/н від 01.10.2015 року (а.с. 12-13, т. 1).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року у справі № 904/1300/16 залишено без змін (а.с. 29-33, 73-77, т. 1).

Нова назва Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" (ідентифікаційний код 30838090) - Державне підприємство "Інвестиційно-інноваційний центр" (ідентифікаційний код 30838090).

Обставини щодо виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 робіт з демонтажу рекламних засобів на підставі договору № б/н від 01.10.2015 року, в підтвердження виконання яких між сторонами договору складені акти наданих послуг № 1 від 16.10.2015 року та № 2 від 20.10.2015 року; щодо настання строку їх оплати за актом наданих послуг №1 від 16.10.2015 на суму 429 000, 00 грн. - 27.10.2015 року включно, за актом наданих послуг №2 від 20.10.2015 року на суму 225 000, 00 грн. - 29.10.2015 року включно; щодо їх неоплати Державним підприємством "Адміністративно-господарське підприємство" у визначений договором строк, внаслідок чого борг Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 склав суму 654 000, 00 грн., які встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 року у справі № 904/1300/16, в силу приписів частини третьої ст. 35 ГПК України є преюдиціальними фактами при вирішенні спору у даній справі.

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі в апеляційному порядку, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті позивачу заборгованості за договором № б/н від 01.10.2015 року у сумі 654 000, 00 грн., яка стягнута з відповідача на користь позивача судовим рішенням у справі № 904/1300/16, та у період часу до 02.11.2016 року (дати звернення позивача з позовом у даній справі № 904/9962/16) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу відповідача перед позивачем у зазначеній сумі до вказаної дати не спростував.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до пункту п. 6.2. договору підряду № б/н від 01.10.2015 року за неоплату або несвоєчасну оплату виконаних за даним договором робіт, замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі 1 % від вартості робіт за кожен день прострочення платежу до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, як і не позбавляє права на отримання передбаченої умовами договору пені.

Позивач у даній справі розрахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення виконання грошового зобов'язання від загальної суми боргу за актами наданих послуг №1 від 16.10.2015 року та №2 від 20.10.2015 року - 654 000, 00 грн. Заявлена до стягнення у даній справі пеня розрахована за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2015 року по 26.10.2016 року.

Проте, здійснюючи нарахування пені, позивач неправильно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання з 27.10.2015 року, оскільки судовими рішеннями у справі № 904/1300/16 встановлено, що строк оплати за актом наданих послуг №1 від 16.10.2015 року на суму 429 000, 00 грн. настав 27.10.2015 року (тобто прострочення зобов'язання виникло з 28.10.2015 року), за актом наданих послуг №2 від 20.10.2015 року на суму 225 000, 00 грн. - 29.10.2015 року (тобто прострочення зобов'язання виникло з 30.10.2015 року).

Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши за результатами перевірки власний розрахунок пені від сум боргу за кожним спірним актом окремо в межах періоду прострочення, визначеного позивачем, апеляційний господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих йому позивачем послуг з 28.10.2015 року по 26.10.2016 року у сумі 164 581, 41 грн. (від суми боргу 429 000, 00 грн. за актом наданих послуг №1 від 16.10.2015 року), з 30.10.2015 року по 26.10.2016 року у сумі 85 776, 45 грн. (від суми боргу 225 000, 00 грн. за актом наданих послуг №2 від 20.10.2015 року), а всього: 250 357, 86 грн.

Отже, є такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за простроченими зобов'язаннями з оплати виконаних позивачем робіт за спірними актами у загальній сумі 250 357, 86 грн.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення у справі неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення судом норм матеріального права, не виправив вищевказані помилки, допущені позивачем при розрахунку пені, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру пені, вимоги про стягнення якої підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Вказаним відхиляються доводи відповідача, що нарахування пені у справі мало обмежитися датою порушення провадження у справі № 904/1300/16 - 02.03.2016 року.

Також, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач неправомірно здійснив нарахування пені за період, що перевищує визначений частиною шостою ст. 232 ГК України шестимісячний строк для її нарахування.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, вказана правова норма надає право сторонам визначити інший період часу, ніж шість місяців, за який нараховується пеня, однак не змінюючи при цьому початок перебігу відповідного строку.

Разом з тим, судом встановлено, що пунктом 6.2. договору № б/н від 01.10.2015 року сторони визначили інший строк нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 ГК України, а саме: до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Також, апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо нарахованої у справі пені.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності.

Проте, в період розгляду справи у суді першої інстанції відповідач такої заяви не подавав.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідач при апеляційному перегляді справи не посилається та не доводить підстав, які унеможливлювали подання до суду першої інстанції заяви про сплив позовної давності.

Посилання відповідача на відмову в стягненні з відповідача на користь позивача пені у межах справи № 904/1300/16 враховуються апеляційним господарським судом. Так, у справі № 904/1300/16 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заявлено про стягнення пені з Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення у сумі 110 401, 00 грн. за загальний період прострочення з 27.10.2015 року по 10.04.2016 року, а за прострочення понад тридцять днів додатково нараховано штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості у сумі 46 275, 95 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

В задоволенні вказаних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 904/1300/16 відмовлено, оскільки положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не застосовуються до прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, у даній справі (№ 904/9962/16) позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання (прострочення оплати виконаних робіт) на іншій підставі - п. 6.2. договору № б/н від 01.10.2015 року, яким передбачено відповідальність за неоплату чи несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 79 ГПК України.

Статтею 79 ГПК України надано право суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Здійснення досудового розслідування у кримінальній справі не є підставою для зупинення провадження у господарській справі. Доказів передачі цієї кримінальної справи на розгляд до суду (відкриття судового провадження) матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених вимог за апеляційною скаргою, в решті судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 року у справі № 904/9962/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 року у справі № 904/9962/16 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" (49038, м. Дніпро, вул. Мостова, буд. 3, ідентифікаційний код 30838090) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пеню у сумі 250 357 (двісті п'ятдесят тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 86 коп., судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 37 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" (49038, м. Дніпро, вул. Мостова, буд. 3, ідентифікаційний код 30838090) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 (три) грн. 94 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 20.03.2017 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко